Гострий апендицит є поширеною патологією у дорослих людей і найбільш частою причиною хірургічного втручання. Незважаючи на давно відомі групи ризику даної патології серед населення, від гострого апендициту не застрахований жоден чоловік, крім тих, у кого вже видалений червоподібний відросток.

Без перебільшень можна сказати, що це захворювання на слуху у кожного жителя планети, й основні симптоми знають багато людей. Така пильність не є зайвою, оскільки у випадку гострого апендициту певне зволікання може обернутися серйозними ускладненнями для здоров’я.

Своєчасне ж звернення до медиків, навпаки, зумовлює сприятливий прогноз, як в плані обсягу хірургічного втручання, так і в плані часу відновлення після видалення апендикса. До речі, можливість проведення лапароскопічного видалення червоподібного відростка, яке практикується протягом останніх років, дозволяє проводити операцію без помітного рубця, як було раніше.

Групи ризику

Загострення апендициту може відбутися в будь-якому віці. Групи ризику складають діти старше 5 років, дорослі 20-30 років, вагітні жінки. Патологія однаково характерна для жіночої та чоловічої статі. Дуже рідко апендицит зустрічається у маленьких дітей, що пояснюється віковою особливістю анатомічного апендикса, який має форму воронки і легко спорожняється, і слабким розвитком лімфоїдного апарату відростка.

Рідко на операційний стіл потрапляють і літні люди, оскільки лімфоїдна тканина у старечому віці зазнає зворотний розвиток. Однак, це зовсім не означає, що дані групи населення застраховані від загострення апендициту – пацієнт будь-якого віку з підозрою на апендицит підлягає повноцінному обстеженню.

Причини гострого апендициту у дорослих

Виділяють декілька причин, що провокують розвиток гострого апендициту:

• Закупорка червоподібного відростка неперетравленими частинками їжі, каловими каменями. Червоподібний відросток не дарма має таку назву – мало того, що він тонкий і вузький, але ще апендикс володіє великою рухливістю. Закупорка відростка призводить до застою його вмісту і запалення стінки.
• Попадання в стінку апендикса умовно патогенної і патогенної флори кишечника – кишкової палички, стафілококів, ентерококів, стрептококів, анаеробів при наявності певних умов – гіперплазії лімфоїдної тканини, перегину відростка і неможливості його спорожнення;

Перша і друга причина апендициту є взаємопов’язаними, оскільки застій вмісту відростка створює ідеальні умови для патологічного розмноження бактерій і проникнення їх в стінку апендикса.

• На Заході виділяють окрему причину загострення апендициту – попадання в нього фузобактерій, що викликають некротизацію тканин відростка. Ці бактерії характеризуються здатністю швидко викликати гнійно-запальні процеси, але при цьому дуже чутливі до дії антибіотиків. В нашій країні не прийнято виділяти фузобактеріальну теорію апендициту в окрему графу, та й консервативне лікування апендициту, досить поширене в західних країнах, застосовується вкрай рідко.
• Інфекційні та паразитарні захворювання кишечника – черевний тиф, ієрсиніоз, амебіаз, туберкульоз та інші.
• Харчування з підвищеним вмістом білкової їжі, що сприяє надмірному утворенню продуктів білкового розпаду в кишечнику і розвитку процесів гниття.
• Схильність до закрепів – неможливість своєчасного спорожнення кишечника і створення умов для активного розмноження бактерій.

Іспанські вчені вивчили 3000 випадків гострого апендициту і прийшли до висновку, що майже у 40% випадків напад апендициту був спровокований вживанням смаженого насіння або чіпсів, найчастіше у дітей до 14 років.

Перші ознаки апендициту у дорослих, стадії розвитку захворювання

Симптоми апендициту у дорослих, характерні для типового перебігу апендициту, мають циклічність і прояви, відповідні прогресуванню патологічного процесу. Які перші ознаки апендициту у дорослих?

Стадія катарального апендициту (перші дванадцять годин)

Типова картина апендициту починається з дискомфорту і болю в області шлунка, частіше у вечірній або нічний час. Дуже часто ці болі нагадують прояви гастриту і є неінтенсивними, носять тупий характер, тому люди не надають їм сильного значення. У цей же період настає нудота і виникає однократна блювота. Вважається, що нудота при апендициті має рефлекторну природу, і найчастіше у літніх людей цей симптом може бути слабовираженим, що іноді призводить до пізнього встановлення діагнозу.

Через кілька годин біль переміщуються в нижні праві відділи живота (при правобічному розташуванні апендикса). Змінюється характер болів – вони стають давлячими і пульсуючими з наростаючою інтенсивністю. Може виникнути пронос, частішає сечовипускання. Виникає субфебрилітет з подальшим незначним підвищенням температури вище 37 С.

Поступово, протягом шести-дванадцяти годин від початку захворювання розвиваються типові симптоми загальної інтоксикації організму – слабкість, прискорене серцебиття, сухість у роті, нездужання. Болі стають важкопереносимими і ще більш інтенсивними.

Живіт на цій стадії залишається м’яким, але болючим при натисканні з правого боку.

Дана стадія вважається найбільш сприятливою для оперування, однак більшість пацієнтів звертаються до лікаря пізніше.

Стадія флегмонозного апендициту (кінець першої доби)

У цей період болі чітко локалізуються у клубовій області праворуч, є пульсуючими і інтенсивними по відчуттю. Присутнє постійне відчуття нудоти, спостерігається тахікардія до 90 ударів у хвилину. Температура коливається в межах 38 С. При огляді живота стає помітним відставання правої сторони в процесі дихання. Живіт стає напруженим в нижній правій частині, що свідчить про початок переходу запального процесу на очеревину. На цій стадії стають позитивними всі діагностичні симптоми (ковзання, Щоткіна-Блюмберга, Сітковського, Бартомьє-Міхельсона, Ровзінга) і діагноз стає очевидним.

На цій стадії найбільш часто хворий потрапляє на операційний стіл.

Стадія гангренозного апендициту (друга-третя доба)

На цій стадії спостерігається несправжнє полегшення болю – відбувається відмирання нервових закінчень апендикса, що і призводить до зменшення чутливості. Одночасно наростають симптоми загальної інтоксикації організму – з’являється виражена тахікардія, можлива поява блювоти. Температура падає, інколи навіть нижче 36 С. Живіт здутий, перистальтика відсутня. Пальпація області локалізації червоподібного відростка викликає сильний біль.

Стадія перфоративного апендициту (кінець третьої доби)

Момент прориву стінки апендикса супроводжується гострим болем, локалізованим в правій нижній частині живота, з наростаючою інтенсивністю. Періоди полегшення відсутні, біль носить постійний характер. Виникає багаторазова блювота. Хворий відчуває сильну тахікардію, живіт стає великим і напруженим, перистальтика повністю відсутня. Білий наліт на язиці набуває коричневого забарвлення. Температура тіла піднімається до критичних величин. Результат прориву апендикса – розлитий гнійний перитоніт чи локальний гнійник.

Варто зазначити, що зазначені терміни і стадії прогресування апендициту є умовними – можливий прихований або блискавичний перебіг хвороби.

Про те, як визначити апендицит у дитини можна дізнатися з нашої статті Ознаки апендициту у дітей.

Атипові форми апендициту та їх симптоматика

У ряді випадків класична клінічна картина відсутня, але патологічний процес розвивається в організмі. Виділяють кілька атипових форм апендициту.

Емпієма – рідкісна форма захворювання, відрізняється проявом больового симптому відразу в правій здухвинній області з меншою інтенсивністю і повільним наростанням симптоматики. Прояви інтоксикації (висока температура, озноб, слабкість) спостерігаються лише до 3-5 дня з початку захворювання.

Ретроцекальний апендицит (5-12% випадків). Характеризується слабко вираженими першими симптомами подразнення очеревини, високими підйомами температури і переважанням напіврідких випорожнень зі слизом в симптоматиці. Іноді хворі відчувають тільки болі у попереку, що іррадіюють в праве стегно.

Тазовий апендицит характерний для жіночої статі (9-18 % випадків). Відзначається порушення сечовипускання (дизурія), пронос зі слизом, симптоми подразнення очеревини та інтоксикації (температура) мало виражені. Біль відчувається внизу живота, іррадіює в область пупка.

Підпечінковий апендицит відрізняється больовим симптомом в області правого підребер’я.

Лівосторонній апендицит – характеризується класичною клінічною картиною, але з локалізацією болю в лівому клубовому трикутнику. Тому на питання з якого боку болить апендицит праворуч або ліворуч – відповідь неоднозначна. Лівобічний апендицит зустрічається в 2 випадках, коли сліпа кишка надмірно активна або коли у людини зворотне розташування внутрішніх органів.

Апендицит у вагітних другої половини вагітності відрізняється помірною вираженістю больового симптому з локалізацією болю ближче до правого підребер’я, мало вираженою температурною реакцією і слабкими симптомами подразнення очеревини.

Симптоми хронічного апендициту

Хронічно протікаючий апендицит у дорослих реєструється дуже рідко, не більше 1% всіх випадків. Симптоми характеризуються тільки іноді виникаючими періодичними болями, що посилюються при кашлі, ходьбі. Коли відбувається рецидив хронічного апендициту, симптоми його ідентичні гострому аппендициту, температура тіла може бути як субфебрильною, так і нормальною. Клінічна картина нагадує пієлонефрит, виразкову хворобу, хронічний холецистит, хронічні гінекологічні та інші захворювання органів черевної порожнини.

Диференціальна діагностика

Діагноз гострий апендицит виставляється на підставі:

• даних опитування хворого;
• даних фізикального огляду;
• лабораторного дослідження крові (лейкоцитоз у динаміці);
• даних узд-дослідження черевної порожнини (американські фахівці вважають УЗД малоінформативним методом визначення апендициту, має багато діагностичних помилок, рекомендуючи КТ);
• температурної реакції.

Диференціювати дану патологію необхідно від гострого гастроентериту і панкреатиту, прикритого прориву виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, дискінезії кишечника, ниркової коліки, плевропневмонії. При нетиповому розташуванні апендикса захворювання диференціюють від гінекологічної та урологічної патології, холециститу.

При сумнівах в діагнозі вдаються до лапароскопічного обстеження апендикса. Дана діагностична процедура дозволяє точно встановити діагноз і при його підтвердженні негайно приступити до лапароскопічної апендектомії.

Лікування гострого апендициту

Видалення запаленого червоподібного відростка – загальновизнана лікувальна тактика. Видалення апендикса на ранній стадії захворювання проводиться малоінвазивна лапароскопічна операція. При розвитку симптомів перитоніту показана порожнинна операція. Іноді операція починається з лапароскопії, а закінчується порожнинної операцією (при виході запального процесу за межі відростка).

Післяопераційний період в середньому становить 7-10 днів і залежить від обсягу оперативного втручання, стадії патологічного процесу і післяопераційних ускладнень. Чим раніше проводиться апендектомія (в ідеалі на катаральній стадії), тим швидше пацієнт може повернутися до нормальної життєдіяльності. Тому при найменшій підозрі на апендицит затягувати з відвідуванням лікаря не можна.

Консервативне лікування застосовується вкрай рідко при слабовиражених симптомах апендициту та інтоксикації і наявності протипоказань до операції. При прогресуванні процесу в будь-якому випадку проводять видалення апендикса.

На Заході практикується внутрішньовенна антибіотикотерапія, яку починають як можна раніше (див. неускладнений апендицит можна лікувати медикаментозно). У нашій країні показана антибіотикотерапія в післяопераційному періоді.

Прогноз і ускладнення гострого апендициту

До ускладнень гострого апендициту відносяться: обмежений абсцес черевної порожнини, апендикулярний інфільтрат, розлитий перитоніт і пілефлебіт.

При своєчасному проведенні апендектомії прогноз сприятливий. Якщо апендицит ускладнюється перитонітом – потрібно більш обширне оперативне втручання з подальшим дренажуванням черевної порожнини і серйозною антибіотикотерапією, період відновлення подовжується.

У разі, якщо людина не звертається за медичною допомогою, захворювання загрожує смертельним результатом від перитоніту та гострої інтоксикації організму. Надзвичайно рідко апендицит проходить спонтанно з утворенням запального інфільтрату. Однак розраховувати на це не варто, оскільки в подальшому такий результат гострого апендициту обертається утворенням спаєчних процесів та вогнищ запалення в черевній порожнині.

Будь-яка гостра біль в животі, що підсилюється при кашлі, русі, що супроводжується невеликою температурою, нудотою, проносом або запором, а також мимовільне напруження м’язів живота – привід для негайного звернення до лікаря!

Cтаттю про апендицит у дорослих також можна прочитати російською мовою: «Аппендицит у взрослых — симптомы, первые признаки, диагностика».