Брадикардія є різновидом аритмії, при якій частота скорочень серця сповільнюється і стає менше 60 скорочень за хвилину. Брадикардія може зустрічатися у абсолютно здорових людей, наприклад у спортсменів або здорових людей, що перебувають у стані сну – це фізіологічна брадикардія, обумовлена хорошим тренуванням серцевого м’яза. Патологічна брадикардія супроводжується захворюваннями серця і в кінцевому підсумку призводить до розвитку серцевої недостатності. Про причини, симптоми брадикардії і варіанти її лікування ця стаття.

Причини брадикардії

Етіологічним чинником у розвитку брадикардії є порушення роботи синусового вузла, який виробляє електричні імпульси для нормальної роботи серця (їх частота в нормі становить більше 60 за хвилину) або порушення процесу поширення цих імпульсів по провідній системі серця. Невелика брадикардія не викликає порушення гемодинаміки, а виражена брадикардія викликає порушення роботи всіх органів і систем, що пов’язано з їх кисневим голодуванням так як кількість кисню, що надходить до тканин з кров’ю, є недостатнім для нормальної життєдіяльності організму людини.

Основними причинами брадикардії можуть бути:

• ВСД (вегето-судинна дистонія);
• невроз;
• пухлина головного мозку (а також набряк, менінгіт, крововилив – стани, які супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску);
• симптом Ашнера (натискання на очі);
• ендокринні патології (мікседема);
• виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
• інфаркт міокарда;
• кардіосклероз, міокардит і міокардіодистрофія (сприяють виникненню дегенеративних змін в синусовом сайті через формування рубцевих змін).

Брадикардія найчастіше обумовлена ураженням синусового вузла або патологією провідної системи серця (блокади).

Слабкість синусового вузла виникає у випадках, коли частота електричних імпульсів в даному вузлі знижується, що не відповідає природним потребам організму. При цьому можлива поява синусової брадикардії, при якій серце скорочується нормально, але рідко, а також – відмова роботи вузла і сино-атриальная блокада (вузол функціонує, але його імпульси не поширюються по провідній системі серця).

Крім того, брадикардія може бути наслідком блокади серця (порушення проведення імпульсів від передсердь до шлуночків), при цьому не всі імпульси досягають шлуночків (неповна блокада) або ж всі електричні імпульси не проходять до шлуночків (повна блокада), при цьому шлуночки скорочуються ізольовано один від одного. АВ-блокада може мати три ступеня вираженості.

Причиною лікарської брадикардії може бути – надмірний прийом деяких серцевих препаратів: хінідину, серцевих глікозидів, β-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів (ніфедипіну, верапамілу), симпатолітики (резерпін та ін.) або морфіну.

Брадикардія токсичного генезу розвивається при крайньому ступені інтоксикації організму: сепсис, уремія, черевний тиф, гепатит, отруєння фосфатами, які сповільнюють проведення імпульсів в м’язі серця. Іноді брадикардія може бути обумовлена гіперкаліємією чи гіперкальціємією.

Стареча брадикардія виникає у літніх людей і є причиною природного старіння організму.

І, нарешті, ідіопатична брадикардія – це уповільнення серцевого ритму нез’ясованого (не діагностованого) генезу.

Симптоми брадикардії

Основними проявами, ознаками, симптомами брадикардії є:

• напади Морганьї-Едемс-Стокса, що супроводжуються втратою свідомості і запамороченнями, що виникають при наявності порідшання пульсу;
• наявність нестабільності артеріального кров’яного тиску (гіпертензія, гіпотензія), погано піддається лікуванню і виникає на тлі порідшання серцевого ритму;
• підвищена стомлюваність організму (зниження толерантності до навантаження), що виникає на тлі порідшання серцевого ритму;
• наявність симптомів хронічної недостатності кровообігу на фоні брадикардії, які важко піддаються консервативній терапії;
• напади стенокардії, що виникають при напрузі або навіть у спокої.

Брадикардія помірного ступеня вираженості зазвичай не викликає порушення кровообігу і не проявляється клінічно. Симптоматика зазвичай виникає при уповільнені пульсу менше 40 ударів на хвилину, у пацієнта найчастіше є органічні ураження серця. При цьому брадикардія має виражені клінічні симптоми: слабкість, втома, часті запаморочення, непритомність і напівнепритомність. Можлива також поява утрудненого дихання, болю в грудній клітці, зниження або підвищення кров’яного тиску, порушення пам’яті, уваги, розлади зору і напади сплутаного мислення.

При послабленні скоротливої функції серцевого м’яза і порушення кровообігу в головному мозку виникає гіпоксія. При цьому симптоми брадикардія можуть доповнюватися втратою свідомості, судомами (напади Морганьї-Адемса-Стокса). Ці стани небезпечні для пацієнта зупинкою дихальної і серцевої діяльності.

Лікування брадикардії

Функціональна брадикардія, а також брадикардія, має середню ступінь вираженості, що не супроводжуються при цьому клінічною симптоматикою, не потребують консервативного лікування. Брадикардія органічного, токсичного або екстракардиального генезу потребує, перш за все, лікування основного захворювання. Так, лікарська брадикардія вимагає відміни препаратів, які викликали брадикардію (або корекції їх прийому).

Для лікування вираженої брадикардії, яка супроводжується порушеннями гемодинаміки, показаний атропін (внутрішньовенне введення препарату – 0,5 мг 0,1% розчину). Кількість атропіну при необхідності може збільшуватися до 3 мг. Пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда, атропін потрібно застосовувати з обережністю, так як дане лікування може викликати посилення ішемії міокарда і збільшення зони ураження.

При асистолії (відсутність серцевих скороченнь) необхідна екстрена допомога – виклик реанімаційної бригади, яка проводить кардіостимуляцію.

Тимчасова ендокардиальна стимуляція проводиться шляхом введення через просвіт катетера ендокардиального електроду в праві відділи серця (при цьому проводиться катетеризація верхньої порожнистої вени через підключичну або яремну вени). Якщо провести тимчасову ендокардиальну стимуляцію не представляється можливим, рекомендується проведення черезшкірної кардіостимуляції. А якщо і її провести неможливо (або в разі її неефективності), показано внутрішньовенне введення адреналіну (розрахунок дози препарату здійснює лікар).

Напади Морганьї-Адамса-Стокса купіруються реанімаційними бригадами швидкої допомоги, при цьому комплекс препаратів призначається такий же, як і при зупинці кровообігу. При необхідності проводиться непрямий масаж серця.

Ефективний вплив на скоротливість серця надають бета-адреностимулятори (ізопреналін). Даний препарат необхідно вводити внутрішньовенно. Якщо брадикардія пов’язана з використанням антагоністів кальцію або бета-адреноблокаторів, внутрішньовенно вводиться глюкагон. Якщо має місце інтоксикація бета-адреноблокаторами, також вводять глюкагон (розрахунок дози здійснюється лікарем індивідуально).

Наявність повної АВ-блокади рекомендована кардіостимуляція. При цьому хворому показане оперативне лікування брадикардії, основною метою якого є встановлення електрокардіостимулятора – приладу, який є штучним водієм ритму серця. Він підтримує або нав’язує серцю хворої людини фізіологічний ритм серцевих скорочень. Кардіостимулятор є мікропроцесором, який здатний генерувати електричні імпульси для нормальної стимуляції роботи серцевого м’яза.