Кіста щитовидної залози – це захворювання, що характеризується появою в тканині органу доброякісних пухлиноподібних утворень, наповнених однорідним колоїдним вмістом (колоїдна кіста щитовидної залози) і щільні утворення (складні, або ускладнені, кісти).

Дані стани також називаються вузли і кісти щитовидної залози. Їх відмінність полягає в тому, що кіста має порожнину, заповнену рідиною, в той час, як вузли складаються зі змінених залізистих клітин. Розміри кіст частіше невеликі (менше 1 см.), але можуть значно зростати, причому це може відбуватися стрімко.

При значному розростанні кісти і визначення в ній щільних елементів необхідно провести спеціальне обстеження на наявність злоякісної пухлини. У цьому випадку лікар призначить біопсію компонентів кісти.

В структурі захворюваності населення частота розвитку кісти становить 1-5% від загальної кількості пацієнтів з порушеннями функції залози.

Причини виникнення кісти

Прості кісти можуть бути результатом впливу багатьох факторів, від вірусної інфекції до простої закупорки протоки залози зважаючи на індивідуальні анатомічні особливості будови органа. При розвитку інфекційного захворювання, що супроводжується запаленням залози, кіста може розвиватися, як вторинний симптом.

Складні кісти містять рідину і тверді частинки і мають схожі симптоми з колоїдними утвореннями. До факторів ризику та причин кісти на щитовидній залозі відносять:

• Онкологічні захворювання, променева і хіміотерапія
• Кіста може утворитися внаслідок крововиливів
• Порушення живлення (дистрофії) залози
• В результаті збільшення її фолікулів
• При недостатньому надходженні йоду з їжею
• Аутоімунні захворювання, що супроводжуються запальними змінами залози (зоб Хашимото)
• Радіаційний вплив у дитинстві
• Жіноча стать
• Вік старше 40 років
• Наявність кісти щитовидної залози у батьків, братів чи сестер.

• Кістозні утворення в щитовидній залозі у жінок виявляють в 4 рази частіше, ніж у чоловіків.
• Більш схильні до даного захворювання жителі регіонів з недостатньою кількістю йоду в продуктах харчування та воді.
• У пацієнтів, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання протягом 1 календарного року, кіста щитовидної залози розвивається в 2% випадків.

Симптоми кісти щитовидної залози

Хворі з кістами невеликого розміру (до 3 мм) не відзначають ніяких проявів захворювання і відчувають себе абсолютно здоровими людьми. Більшість з них дізнаються про захворювання лише після виявлення їх лікарем при огляді. По мірі збільшення розмірів симптоми кісти щитовидної залози стають більш вираженими. Першим проявом прогресуючої кісти є «ком» у горлі. Також вперше кісту можна запідозрити по появі збільшеного утворення на шиї, яке легко прощупується через шкіру. До інших поширених симптомів відносяться:

• Утруднення дихання (через здавлення трахеї кістою);
• Біль в області залози, може поширюватися на нижню щелепу і вухо;
• Біль при ковтанні або неможливість проковтнути їжу;
• Зміна тембру голосу (спостерігається рідко, що обумовлено здавленням збільшеної кістою специфічних нервових волокон).

У розвитку захворювання виділяють декілька стадій:

• Стадія формування кісти. Протікає безсимптомно. Захворювання на даної стадії виявляється випадково при профілактичному огляді;
• Стадія зростання. При скупченні великої кількості рідини в порожнині кісти, її розмір поступово збільшується, що призводить до розвитку характерних симптомів. Наявність захворювання лікар може запідозрити вже при візуальному огляді. Діагноз легко підтверджується за допомогою лабораторних досліджень;
• Стадія розсмоктування. При задовільному стані імунної системи захворювання проходить самостійно, і кіста піддається рубцюванню, не викликаючи тяжких порушень стану організму.

При злоякісному перебігу захворювання кісти можуть перероджуватися в ракову пухлину. Такі утворення мають щільну консистенцію і відрізняються швидким неконтрольованим зростанням. Також помічено, що злоякісний перебіг захворювання частіше супроводжується зміною голосу з-за швидкого зростання кісти.

Поширеним супутнім симптомом захворювання є порушення функцій щитовидної залози, що характеризується підвищенням або зниженням продукції гормонів. Внаслідок порушення функцій залози при прогресуючому перебігу хвороби хворі відзначають хронічну втому, втрату ваги, погіршення імунітету. При розвитку цих симптомів необхідно пройти додаткове дослідження на наявність злоякісного онкологічного процесу.

При ускладненому перебігу кісти в області зміненої тканини з’являється набряк і розвиток бактеріальної флори, що призводить до запальних змін і скупчення гною. Симптомами інфекції, що приєдналася, є наростаюча гостра біль в області шиї, набряк, підвищення температури. Характерним симптомом є збільшення шийних лімфовузлів.

Діагностика

Основний метод діагностики – це візуалізація за допомогою УЗД. З допомогою ультразвукового дослідження визначаються розміри, структуру кісти і навколишніх здорових тканин. Даний метод дозволяє не тільки з високою точністю діагностувати кісту, але і провести диференціальну діагностику з аденомою, вузловим зобом та іншими захворюваннями.

Біопсія кісти проводиться для визначення типу кісти і виключення злоякісного процесу. При взятті біопсії використовується тонка голка, яка проводиться в кісту під контролем УЗД. Процедура не представляє особливої складності і здійснюється під місцевою анестезією. Для більш точної діагностики взяття матеріалу проводиться з кількох відділів кісти або з різних кіст. За характером вмісту кісти, отриманого при біопсії, судять про її тип:

• Жовтий, червоний або темно-коричневий колір рідини в кісті вказує на неускладнений перебіг;
• Наявність гною в кісті свідчить про приєднання запалення.

Зразки досліджуються мікроскопічно для виявлення ракових клітин. Кіста щитовидної залози характеризується наявністю пухлини з незмінених залізистих клітин. Дані результати отримують у 60% випадків.

Злоякісний перебіг підтверджується на біопсії в 5% випадків. Пограничний результат відзначається в 20% випадків. При цьому у більшості пацієнтів при повторному дослідженні виявляються ракові клітини. При недостатній кількості взятого матеріалу дослідження біоптату виявляється неінформативним і вимагає повторного дослідження.

Пункція кісти може супроводжуватися її повним спорожненням з подальшим введенням в порожнину склерозуючих речовин. Даний метод дозволяє значно знизити кількість хірургічних втручань і добитися одужання на ранній стадії. Пункція проводиться під контролем УЗД, що забезпечує низький відсоток невдалих спроб і травмування здорових тканин. При аналізі вмісту кісти особлива увага приділяється наявності атипових клітин, що вказують на розвиток злоякісного онкологічного процесу.

В якості додаткових методів застосовуються:

• Комп’ютерна томографія для визначення структури великих кіст;
• Ангіографія для попередження судинних ускладнень;
• Ларингоскопія при появі захриплості та інших змін голосу;
• Бронхоскопія для оцінки стану трахеї при розростанні кісти великих розмірів;
• Контроль рівня гормонів щитовидної залози.

Як лікувати кісту щитовидної залози?

Ефективним лікуванням доброякісної кісти щитовидної залози є випорожнення з допомогою пункції з подальшим введенням склерозуючих речовин. Це неінвазивна процедура, яку можна проводити повторно при розвитку рецидиву.

За умови, що виявлена кіста не є злоякісним утворенням, проводиться консервативна терапія. Призначення включають використання:

• препаратів для регулювання гормонів щитовидної залози,
• а також протизапальних, метаболічних
• і поліпшуючих кровообіг для зниження набряку і зменшення розмірів кісти.

Антибактеріальна терапія проводиться при приєднанні інфекції і вимагає точного виявлення типу збудника та визначення його чутливості до протимікробних препаратів. Медикаментозна терапія більш ефективна на ранніх стадіях захворювання і дозволяє значно знизити частоту хірургічних втручань. Тільки лікуючий лікар визначає, як лікувати кісту щитовидної залози у кожного конкретного пацієнта.

Коли показане хірургічне лікування?

• При прогресуючому зростанні кісти або при приєднанні виражених симптомів у вигляді дихальних порушень і утруднень при ковтанні методом вибору є хірургічне лікування кісти щитовидної залози.
• При підвищеному ризику переходу кісти в злоякісну пухлину або при наявності підтверджених лабораторних даних операція проводиться негайно, незалежно від стадії захворювання і розмірів кісти. В даному випадку консервативна терапія не проводиться, так як підвищується ймовірність погіршення стану хворого і розвитку важкого онкологічного захворювання.

Чи видаляти кісту?

І хоча в більшості випадків кісти щитовидної залози доброякісні, але їх «поведінка» непередбачувана:

• В одних випадках вони роками не дають негативної динаміки
• В інших – стрімко зростають
• В-третіх – проходять самі собою
• Зазвичай привід для звернення до лікаря – зростання до розмірів кісти (понад 3 см), помітних на око, і викликаючих деформацію шию, осиплість голосу або його втрату, ком в горлі, розлад дихання та функції ковтання, біль у шиї.

Якщо кіста діаметром менше 1 см – за нею тільки спостерігають, при її збільшенні проводять пункцію з подальшим цитологічним дослідженням. Якщо після випорожнення кісти в ній знову накопичується вміст, вирішується питання про її видалення. Жодних розігріваючих компресів або примочок на кісти ставити ні в якому разі не можна, оскільки це може спровокувати запалення.

Хірургічне лікування при злоякісному перебігу зазвичай включає двостороннію резекцію щитовидної залози (видалення більшої частини обох її часток). Після даної операції обов’язково проводиться ретельний моніторинг рівня гормонів щитовидної залози та при необхідності призначається його корекція за допомогою гормональних лікарських препаратів (гормонів).

Частим ускладненням такої операції є порушення функції голосових зв’язок з частковою втратою голосу. Якщо у пацієнта діагностована кіста лівої частки щитовидної залози, то операція проводиться тільки на ураженій стороні (те ж і у випадку з ураженням правої частки). Видалення кісти щитовидної залози проводиться через невеликий розріз на шиї в області щитовидної залози.

Віддалене утворення піддається гістологічному дослідженню для підтвердження доброякісного процесу. Це дозволяє ретельно планувати подальше лікування.

Післяопераційний період протікає легко. Повернення до звичайного життя відбувається протягом 1-2 діб, при цьому не потрібно обмеження фізичної активності.

До особливостей лікування у вагітних відноситься виключення радіологічних методів дослідження. Біопсія та операційне лікування під час вагітності не протипоказані. При плануванні лікування необхідно враховувати відносні ризики і користь. За наявності чітких показань операцію рекомендується проводити у другому триместрі вагітності. При відсутності виражених симптомів здавлення сусідніх органів або порушення функції щитовидної залози, лікування проводиться в післяпологовому періоді.

Прогноз

Кісти, що мають доброякісний перебіг, мають позитивний прогноз і при правильному лікуванні проходять без наслідків для хворого. У багатьох випадках пацієнтам навіть не потрібно проходити лікування. Достатньо проведення контрольних аналізів в динаміці.

Більш тяжким перебігом і прогнозом для життя хворого має злоякісний перебіг, при якому кіста перероджується в ракову пухлину. Ризик виникнення злоякісної пухлини підвищується також у тому випадку, якщо діагностується кіста щитовидної залози у дитини (14-40% випадків, в порівнянні з 5% у дорослих).

Відсоток ефективності лікування у хворих із злоякісним перебігом захворювання становить близько 80% на ранніх стадіях і значно знижується при розвитку метастазів і проростанні пухлини в сусідні органи.