Діабет – це медичний термін, що характеризує стан організму, при якому спостерігається підвищене сечовиділення. Незважаючи на те, що існує два схожих за назвою види захворювань – цукровий та нецукровий діабет (симптоми яких частково збігаються), це дві абсолютно різні хвороби. Їх об’єднують лише деякі схожі ознаки, але захворювання спричинені зовсім різними системними порушеннями в організмі.

Нецукровий діабет – причини

Нецукровий діабет – це хвороба, викликана недостатністю вазопресину, його відносним або абсолютним дефіцитом. Антидіуретичний гормон (вазопресин) виробляється в гіпоталамусі і крім інших функцій в організмі відповідає за нормалізацію сечовиділення. За етіологічними ознаками розрізняють три види нецукрового діабету: ідіопатичний, придбаний і генетичний.

У більшості хворих цим рідкісним захворюванням причина нецукрового діабету досі залишається невідомою. Такий діабет називають – ідеопатичним, їм страждають до 70 відсотків хворих на нецукровий діабет.

Генетичний нецукровий діабет – це спадковий фактор. Нецукровий діабет іноді проявляється у декількох членів сім’ї та в декількох поколіннях поспіль. Медицина пояснює це серйозними змінами в генотипі, що сприяють виникненню порушень у роботі антидіуретичного гормону. Спадкова схильність до цього захворювання пояснюється вродженим дефектом в будові проміжного і середнього мозку.

Розглядаючи причини виникнення нецукрового діабету слід враховувати механізми його розвитку:

Центральний нецукровий діабет – розвивається при недостатньому виробленню в гіпоталамусі вазопресину або порушенням виділення його з гіпофізу в кров. Припускають, що причинами його є:

• Патологія гіпоталамуса, оскільки він відповідає за регуляцію виділення сечі і синтез антидіуретичного гормону, то порушення його роботи приводить до несахарного діабету. Причинами та провокуючими факторами виникнення порушень функцій гіпоталамуса можуть бути гострі або хронічні інфекційні захворювання: ангіна, грип, венеричні хвороби, туберкульоз.
• Черепно-мозкові травми, струс мозку.
• Хірургічне втручання на головному мозку, запальні захворювання мозку.
• Судинні ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи, які ведуть до порушень кровообігу в артеріях мозку, що живлять гіпофіз і гіпоталамус.
• Пухлинні процеси гіпофіза і гіпоталамуса.
• Кістозні, запальні, дегенеративні ураження нирок, які порушують сприйняття вазопресину.
• Аутоімунні захворювання
• Також гіпертонія є одним з посилюючих факторів, що ускладнюють перебіг нецукрового діабету.

Нирковий нецукровий діабет – при цьому вазопресин виробляється в нормальній кількості, однак ниркова тканина на нього не реагує в достатній мірі. Причини можуть бути наступними:

• Серповидно-клітинна анемія – рідкісне захворювання
• Вроджена патологія – спадковий фактор
• Пошкодження мозкової речовини нирок або сечових канальців нефрона
• Полікістоз (множинні кісти) або амілоїдоз (відкладення в тканини амілоїду) нирок
• Хронічна ниркова недостатність
• Підвищення калію або зниження кальцію в крові
• Прийом лікарських препаратів, які діють на тканину нирки токсично (наприклад, Літій, Амфотерицин В, Демеклоцилин)
• Іноді виникає у ослаблених хворих або в літньому віці

Іноді на тлі стресу може виникати підвищена спрага (психогенна полідипсія). Або нецукровий діабет на тлі вагітності, що розвивається в 3 триместрі унаслідок руйнування вазопресину ферментами, що виробляються плацентою. І той і інший вид порушення самостійно ліквідується після усунення першопричини.

Нецукровий діабет – ознаки

Захворювання буває в рівній мірі і у чоловіків, і у жінок, в будь-якому віці, найчастіше у віці 20-40 років. Вираженість симптомів цієї хвороби залежить від ступеня дефіциту вазопресину. При незначної нестачі гормону клінічна симптоматика може бути стертою, не яскраво вираженою. Іноді перші ознаки нецукрового діабету з’являються у людей, що побували в умовах питного дефіциту – в подорожах, походах, експедиціях, а також при прийомі кортикостероїдів.

Коли у людини починається нецукровий діабет, симптоми його складно не помітити, оскільки значно підвищується об’єм добової сечі. Це поліурія, яка при цьому захворюванні може бути різної інтенсивності. Зазвичай сеча безбарвна, без солей та інших елементів. Коли відбувається таке зневоднення, то організм вимагає поповнення рідини.

Відповідно характерним для нецукрового діабету симптомом є відчуття невтоленної спраги або полідипсія. Часті позиви до сечовипускання змушують людину, що страждає нецукровим діабетом, випивати велику кількість води та іншої рідини. Як наслідок при цьому значно збільшуються розміри сечового міхура.

Симптоми захворювання доставляють велике занепокоєння людині, тому хворі звичайно відразу звертаються до лікаря. Хворих турбує:

• часте і рясне сечовипускання до 4-30 літрів на добу
• збільшення розміру сечового міхура
• сильна спрага, турбує навіть вночі
• безсоння або сонливість
• зменшення потовиділення
• знижений артеріальний тиск
• різке схуднення або навпаки ожиріння
• відсутність апетиту
• порушення роботи шлунково-кишкового тракту
• підвищена стомлюваність
• дратівливість
• м’язові болі
• емоційна неврівноваженість
• сухість шкіри і слизових оболонок
• зниження потенції у чоловіків
• порушення менструального циклу у жінок
• розтягування і опущення шлунка
• зневоднення організму

Буває вроджений нецукровий діабет, симптоми якого у дітей можуть проявлятися дуже різко, аж до неврологічних порушень, підвищення температури тіла, блювання. У період дозрівання у підлітків можливо відставання у фізичному розвитку.

Якщо у хворого відбувається обмеження споживання рідини, то з’являються симптоми зневоднення, так як нирки все одно продовжують виводити велику кількість сечі з організму. Тоді теж може з’явитися блювота, тахікардія, висока температура тіла, головний біль, психічні порушення.

Лікування нецукрового діабету

Перш ніж призначати лікування, необхідно уточнити діагноз, встановити природу, форму діабету і з’ясувати причину появи поліурії (підвищене сечовиділення) та полідипсії (спрага). Для цього хворому призначають комплексне обстеження, що включає:

1. Аналіз сечі з визначенням щільності, вмістом цукру
2. Для визначення добової кількості сечі проводять пробу Зимницьким
3. Рентгенографію черепа
4. МРТ мозку

Якщо основою розвитку нецукрового діабету служить пухлина, то проводять рентгенотерапевтичне лікування або хірургічне. Якщо пухлинна причина виключається, то лікування повинно вестися у двох напрямках: необхідно ліквідувати патологічний процес гіпоталамо-гіпофізарної області, а також максимально відновити водний обмін в організмі.

Хворим з вираженою поліурією, коли добовий обсяг сечі становить понад 4 літрів, показана специфічна антидіуретична терапія. Так як тривала виражена поліурія у дітей призводить до затримки росту, у дорослих до атонії і розширення сечового міхура.

Зараз широке застосування для компенсації центрального нецукрового діабету отримали препарати Десмопресину. Він виробляється в 2 формах: краплі для інтерназального введення – Адіуретін і таблетована форма Минирин.

Для лікування нефрогенного нецукрового діабету найбільш ефективно поєднувати калійзберігаючі діуретики – Спіронолактон, тіазидні – Гідрохлоротіазид, об’єднані діуретики – Изобар, Амилоретик, Триампур композитум. При лікуванні слід обмежити споживання солі до 2 г/добу. При центральному нецукровому діабеті теж можна застосовувати тіазидні діуретики.

Однак, якщо у пацієнта дипсогенний нецукровий діабет, лікування ні десмопрессином, ні тіазидними діуретиками, не допустимо. Оскільки вони можуть викликати водну інтоксикацію у важкій формі. Їх застосування знижує екскрецію води, при цьому не зменшуючи її споживання. При даному типі нецукрового діабету основне лікування спрямоване на зменшення споживання води і дотримання дієти з обмеженням білкової їжі, солі, збільшенням споживання молочних продуктів, фруктів, овочів.

Займатися самолікуванням при такому серйозному діагнозі небезпечно. Тільки кваліфікований лікар може підібрати адекватне лікування нецукрового діабету для конкретного хворого.