Багато з нас не надають значення таким симптомам, як незначні головні болі, легке запаморочення, нечіткість зору… Адже ці прояви підвищеного внутрішньочерепного тиску (скорочено – ВЧТ) можуть свідчити про важке структурне пошкодження речовини мозковій тканині, переважно у дітей (пухлина, крововилив, гематома, гідроцефалія). Ось чому така величезна увага приділяється неврологами проблемам внутрішньочерепної гіпертензії, або підвищеного ВЧТ.

Що таке внутрішньочерепний тиск?

Внутрішньочерепний тиск являє собою кількісний показник, що відображає силу впливу спинномозкової рідини на мозкову тканину. Нормальне значення ВЧТ знаходиться в діапазоні від 100 до 151 мм.вод.ст., що відповідає 10 – 17 мм.рт.ст.

Методи визначення внутрішньочерепного тиску

Оцінка рівня внутрішньочерепного тиску може бути проведена за наведеними нижче способами:

• введення катетера в просвіт спинномозкового каналу або шлуночків головного мозку з подальшим приєднанням манометра, що працює за аналогією з ртутним термометром;
• використання методів комп’ютерної, так і магнітно-резонансної томографії;
• ультразвукове дослідження головного мозку (синонім: нейросонографія) у дітей у віці до 1 року;
• ехоенцефалоскопія;
• огляд картини очного дна з визначенням типової клініки – набряк диска зорового нерва, нечіткість контурів, блідість.

Перед тим, як виміряти внутрішньочерепний тиск, важливо визначитися з методом дослідження. У дітей грудного віку перевага віддається нейросонографії та ехоенцефалоскопіі. Пацієнтам, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, призначається томографічне дослідження, оцінка стану очного дна офтальмологом.

Причини, що ведуть до підвищення внутрішньочерепного тиску

До станів, при яких виникає високий внутрішньочерепний тиск, відносяться:

• збільшення головного мозку в об’ємі за рахунок набряку, запалення;
• утворення великої кількості спинномозкової рідини при гідроцефалії;
• наявність об’ємного утворення (пухлина, гематома, чужорідне тіло) в порожнині черепа;
• збільшення вмісту крові в розширених судинах головного мозку при отруєннях та інтоксикаціях.

Основні захворювання, що супроводжуються наростанням ВЧТ:

• порушення мозкового кровообігу різного походження (ішемічний та геморагічний інсульти);
• травматичне ураження мозкової тканини (струс та удар головного мозку);
• запальні зміни оболонок при менінгіті, енцефаліті і вентрикуліті;
• інтоксикації солями важких металів, метанолом або етиловим спиртом, парами отруйних газів;
• пухлини не тільки речовини, але і оболонок головного мозку, суб- і епідуральні гематоми;
• аномалії розвитку (Арнольда-Кіарі, Денді-Уокера);
• доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія;
• гідроцефалія.

Необхідно зазначити, що симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску у немовлят в 90 % випадків обумовлені пологовою травмою.

Загальні симптоми, характерні для внутрішньочерепної гіпертензії

У разі підвищеного внутрішньочерепного тиску симптоми характеризуються різноманіттям і поліморфізмом. Клінічна картина захворювання у дітей і дорослих різна. Провідними ознаками, якими супроводжується підвищення ВЧТ, є:

• головний біль, що виникає переважно зранку під час пробудження, локалізується як в лобовій, скроневій, так і потиличній областях, має гнітючий або розпираючий характер;
• нудота і блювання;
• сонливість;
• порушення пам’яті, уваги і мислення;
• запаморочення;
• підйом або падіння артеріального тиску;
• брадикардія – рідкісний пульс;
• пітливість;
• розлад зору внаслідок набряку сосочка зорового нерва аж до сліпоти.

Симптоми внутрішньочерепного тиску у дітей

Підвищений внутрішньочерепний тиск у дітей, симптоми якого можуть проявитися в перші хвилини і години після народження, нерідко призводить до розвитку серйозних ускладнень. Знаючи ключові ознаки захворювання, можна на ранніх стадіях встановити вірний діагноз і призначити дитині правильне лікування.

До симптомів, що вказують на наявність високого ВЧТ у дітей, належать:

• вибухання великого і малого тім’ячок, а також їх пульсація;
• розбіжність кісток черепа із збільшенням розмірів швів;
• зміна поведінки дитини: сонливість, загальмованість або, навпаки, дратівливість, плаксивість;
• тремор підборіддя;
• багаторазове блювання («фонтаном»), не приносить полегшення;
• порушення зору;
• окорухові розлади у вигляді косоокості, обмеження обсягу рухів очних яблук;
• порушення рівня свідомості, у тяжких випадках можливий розвиток коматозного стану;
• судомний синдром;
• збільшення розмірів окружності голови;
• зниження сили в кінцівках аж до повної нерухомості;
• зригування при прийомі їжі.

Можливо два варіанти розвитку клінічної картини внутрішньочерепної гіпертензії:

• раптове виникнення симптомів захворювання з порушенням свідомості до рівня глибокої коми; вірогідність смертельного результату складає 92%;
• поступова поява симптомів захворювання.

Що таке гідроцефалія?

Гідроцефалія являє собою надлишкове накопичення спинномозкової рідини в порожнині черепа і супроводжується підвищенням внутрішньочерепного тиску. До виникнення гідроцефалії приводять наступні стани:

• збільшення утворення ліквору (рідини, яка оточує мозок) при пухлинах судинних сплетінь;
• утворення перешкод на шляху відтоку спинномозкової рідини;
• запальний процес в тканині мозку.

Симптоми гідроцефалії у дітей

Провідною ознакою, характерною для гідроцефалії у дитини, є прогресуюче збільшення розмірів голови у віці до двох років. До основних симптомів гідроцефалії у новонароджених, обумовлених підвищенням внутрішньочерепного тиску, належать:

• інтенсивний ріст голови до кінця першого місяця;
• рідкий волосяний покрив;
• непропорційне великий лоб;
• екзофтальм – випинання очних яблук;
• прогресуюче зниження гостроти зору внаслідок розвитку атрофії зорових нервів;

Гідроцефалія у дітей інших вікових періодів супроводжується нейроендокринними порушеннями, затримкою психомоторного розвитку, посмикуваннями голови з частотою 2-4 рази в одну секунду.

Симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску у дорослих

При підвищенні внутрішньочерепного тиску симптоми у дорослих розвиваються в більшості випадків поступово.

На перший план виходить головний біль, що має наступні параметри:

• характер – тиснучий, розпираючий, стискаючий, зрідка – пульсуючий;
• час виникнення – в ранковий час після пробудження, що пов’язано з підвищенням ВЧТ;
• провокуючі фактори – горизонтальне положення тулуба, кашель, чхання, натуження, перерозгинання голови;
• супутні симптоми – нудота і блювота, шум у голові;
• не знімається прийомом анальгетиків.

На другому місці по частоті при підвищенні внутрішньочерепного тиску знаходиться синдром вегетативної дисфункції, що супроводжується:

• коливаннями артеріального тиску і пульсу протягом доби;
• порушенням перистальтики кишечника з розвитком запорів або, навпаки, діареї;
• гиперсалівацією – посиленням слиновиділення;
• вологістю шкірного покриву, особливо в області долонних і підошовних поверхонь;
• нападами ядухи;
• запамороченням;
• почуттям страху, тривоги, дратівливістю, апатією, сонливістю;
• болями в області серця, живота.

Значно рідше підвищений внутрішньочерепний тиск може супроводжуватися розвитком інсультоподібних станів, які загрожують життю пацієнта. У таких випадках спостерігаються наступні симптоми:

• порушення свідомості аж до коми;
• виражене запаморочення, нестійкість при ходьбі;
• зниження сили в кінцівках;
• розлад мовної функції;
• нестримне блювання;
• порушення функціонування тазових органів у вигляді нетримання або затримки сечі і калу;
• дисфункція серцево-судинної і дихальної систем.

Що таке доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія?

Доброякісна (ідіопатична) внутрішньочерепна гіпертензія належить до одного з найбільш маловивчених патологічний станів у сучасній неврології і нейрохірургії. Дане захворювання характерно для жінок з надлишковою масою тіла та дітей. У численних дослідженнях встановити причину не вдалося.

При доброякісній внутрішньочерепній гіпертензії спостерігаються ті ж симптоми, які властиві підвищеному внутрішньочерепному тиску. Необхідно відзначити, що при даному захворюванні відбувається спонтанне одужання через кілька місяців після перших проявів.

Ускладнення, до яких може приводити підвищений внутрішньочерепний тиск

Загрозливим для життя станом є раптове підвищення внутрішньочерепного тиску, що веде до летального (смертельного) результату при відсутності відповідного лікування. До інших ускладнень, характерних для високого ВЧТ, відносяться:

• обмеження мозочка у великому потиличному отворі, що супроводжується порушенням дихання, зниженням сили в кінцівках, розладом свідомості;
• епілептичний синдром;
• зниження зору аж до сліпоти;
• порушення психічних функцій;
• ішемічний або геморагічний інсульти.

Сучасні способи лікування підвищеного внутрішньочерепного тиску

Лікування починають після встановлення причини, що призвела до розвитку захворювання.

Перший етап -усунення причини захворювання.

• У тому випадку, якщо до підвищення внутрішньочерепного тиску призвело внутрішньомозкове утворення – пухлина, гематома, аневризма, після відповідного дообстеження виконують оперативне втручання в екстреному порядку (видалення об’ємного утворення).
• У разі надмірної секреції спинномозкової рідини при гідроцефалії виробляють шунтуючі операції, метою яких є створення додаткового шляху для відтоку ліквору, що призводить до зниження внутрішньочерепного тиску.

Етап другий – медикаментозна корекція рівня внутрішньочерепного тиску.

З цією метою використовують наступні групи препаратів:

• осмодіуретики (манітол, гліцерол), дія яких спрямована на зменшення кількості спинномозкової рідини;
• петльові діуретики (фуросемід);
• гормональні препарати (дексаметазон);
• діакарб;
• нейропротектори (гліцин).

Етап третій – медикаментозні маніпуляції.

Вентрикулярна пункція, декомпресійна краніотомія призначені для зниження обсягу ліквору в порожнині черепа.

Етап четвертий – дієтотерапія.

Обмежують кількість рідини та солі, які надходить в організм, що відповідає дієті № 10, 10а.

Етап п’ятий – використання методик мануальної терапії, гіпербаричної оксигенації, контрольованої артеріальної гіпотензії, гіпервентиляції.

Вкрай рідко в ході посиленого лікування може виникати знижений внутрішньочерепний тиск, симптомами якого є:

• сонливість;
• слабкість;
• головні болі, що посилюються при рухах головою;
• запаморочення;
• нудота і блювання.

Лікування підвищеного внутрішньочерепного тиску повинно носити комплексний характер.

Що робити, якщо у вас є симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску?

Нижче представлений алгоритм дій, якого повинні дотримуватися всі пацієнти з симптомами підвищеного ВЧТ.

– Заспокоїтися. Необхідно пам’ятати, що в даний час існує безліч методів, що дозволяють нормалізувати рівень внутрішньочерепного тиску без загрози життю.

– Звернутися на прийом до лікаря-невролога, який призначить перелік обстежень (КТ або МРТ, УЗД, рентгенографія, огляд офтальмолога).

– Чітке дотримання всіх рекомендацій лікаря (дотримання дієти, прийом медикаментозних препаратів, при необхідності – оперативне лікування). Недотримання призначень може закінчитися летальним результатом.

5 міфів про підвищений внутрішньочерепний тиск

Міф перший: у пацієнтів, які мають підвищений ВЧТ, з віком спостерігається одужання, тому необхідність у якому-небудь лікуванні відсутня.

Це одна з найголовніших помилок. Стійкий і тривалий вплив спинномозкової рідини на речовину головного мозку призводить до розвитку перерахованих вище ускладнень.

Міф другий: внутрішньочерепна гіпертензія є невиліковним захворюванням.

Наявність широкого спектру препаратів, методик оперативного лікування спростовує цей факт. Усунення причини, що викликала підвищення ВЧТ, призводить до повного одужання.

Міф третій: схильність до зростання внутрішньочерепного тиску обумовлена генетично і передається у спадок.

В даний час немає жодного дослідження, що підтверджує спадкову теорію розвитку захворювання.

Міф четвертий: діти, які страждають підвищеним внутрішньочерепним тиском, є розумово відсталими і мають низький рівень IQ.

Хибна точка зору.

Міф п’ятий: нормалізувати рівень ВЧТ можна тільки прийомом лікарських препаратів.

Невірний факт, так як в деяких випадках може знадобитися оперативне лікування.

Підвищений внутрішньочерепний тиск: факти і цифри

• Провідною причиною підвищення ВЧТ у дітей до 1 року є гідроцефалія.
• Ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія зустрічається з частотою від 1 до 2 випадків на 100000 населення.
• Ще 200 років тому вчені звернули увагу на проблему підвищеного внутрішньочерепного тиску; питання до кінця не вивчене досі, дослідження тривають.
• У світі існує кілька десятків медичних асоціацій, що займаються питаннями внутрішньочерепної гіпертензії.
• Кожна десята дитина на прийомі у дитячого невролога має високий рівень внутрішньочерепного тиску.
• Кількість людей, які страждають підвищеним внутрішньочерепним тиском, наближається до 100 000 000.
• Згідно з даними доказової медицини, рослинні препарати не мають жодного впливу на рівень ВЧТ, відповідно, не можуть бути використані для лікування. Аналогічні дані є й щодо гомеопатичних лікарських засобів.
• Пацієнти, яким вдалося нормалізувати рівень ВЧТ, повинні з періодичністю 1 раз в два роки відвідувати лікаря з метою попередження розвитку рецидиву захворювання.