Кожне легке укладено в двошарову сумку (плевру), між листками якої в результаті різних захворювань може скупчуватись кров, набрякла або запальна рідина. Цей стан в медицині називається плеврит, який у вигляді самостійного захворювання зустрічається вкрай рідко, зазвичай цей процес є ускладненням таких хвороб та станів, як:

• туберкульоз легенів
• сполучнотканинні захворювання – аутоімунні (ревматизм, системний червоний вовчак)
• алергічні реакції (еозинофільний плеврит)
• травми і операції грудної клітки
• гостра бактеріальна пневмонія (частіше пневмококова)
• серцево-судинна, ниркова, печінкова недостатність
• онкологічні процеси
• інфекційні хвороби (бруцельоз, сифіліс)
• грибкові захворювання легень
• лейкози
• дистрофії від тривалого голодування

Кожний з перерахованих станів знижує захисні сили організму, порушує нормальний перебіг обмінних процесів, змінює склад крові і лімфи. В плеврі розташована достатньо розвинена капілярна мережа лімфатичних і кровоносних судин, які і є джерелом фібрину або рідини в її порожнині.

Однак найбільш частими причинами скупчення рідини в плевральній порожнині і розвитку плевриту сьогодні є туберкульоз та онкологія. Самостійним і дуже небезпечним захворюванням є еміпієма плеври – гнійний плеврит. Про плеврит, симптоми та лікування цього підступного захворювання наша стаття.

Види плевритів

При сухому плевриті, на поверхні плеври і в її порожнині відкладаються нитки фиброїну. Такий вид плевриту часто зустрічається при туберкульозі, як первинний його прояв або супроводжує легеневу форму. Може спостерігатися при бруцельозі, системному червоному вовчаку.

Ексудативний плеврит, характеризується скупченням в плевральній порожнині ексудату – запальної рідини. Супроводжує неспецифічні запальні захворювання легень, інфаркт міокарда або легкого, амебіаз печінки.

Гідроторакс – випіт у порожнину плеври не запальної рідини, яка називається транссудат. Це ускладнення супроводжує порожнинні операції на грудній клітці, і захворювання, що супроводжуються вираженими набряками.

Геморагічний плеврит – характерний для хвороб крові та травматичних ушкоджень органів грудної клітки (переломи ребер, проникаючих пораненнях). Вмістом плевральної порожнини є кров.

Сухий плеврит

Симптоми сухого плевриту

Плеврити мають ряд специфічних симптомів. При цьому клініка сухого плевриту значно відрізняється від плевриту з випотом. Клінічну картину доповнюють симптоми основного захворювання.

Початок хвороби раптовий. Інфекційний процес може супроводжуватися високою температурою. Фібринозний плеврит характеризується різким больовим синдромом на ураженій стороні легені. Дихання поверхневе, з’являється болісний кашель, все це супроводжується сильним болем, що виникає від зіткнення запалених листків плеври. Больові відчуття посилюються при нахилах тіла у протилежний бік.

Пацієнт намагається лежати на здоровому боці, що трохи полегшує його страждання. При локалізації запального процесу поблизу діафрагми, больові відчуття можуть виникати у верхній частині живота, серці, шиї, що створює підстави для помилкових діагнозів.

Діагностика

При огляді, хвора половина грудної клітки відстає в акті дихання, це можна побачити по руху лопаток. При вислуховуванні легень визначається дуже характерний звук тертя плеври.

Рентгенографія при гострому сухому плевриті не дає достатньої інформації. Лабораторні аналізи будуть характеризувати основне захворювання.

Лікування сухого плевриту

– Для купірування больового синдрому призначають знеболюючі препарати анальгін, кетанов (див. список НПЗП у статті уколи від болю), трамадол при неефективності цих засобів, в умовах стаціонару можливе введення наркотичних знеболюючих препаратів.

– Ефективні зігріваючі або напівспиртові камфорні компреси, гірчичники, йодиста сітка.

– Призначають препарати, що пригнічують кашель – синекод, коделак, лібексин (див. протикашльові засоби при сухому кашлі).

– Так як першопричиною найчастіше є туберкульоз, після підтвердження діагнозу туберкульозного плевриту в протитуберкульозному диспансері проводять специфічне лікування.

Рекомендується дотримуватися постільного або напівпостільного режиму.

Для довідки:

• За даними ВООЗ рівень смертності від туберкульозу, кількість хворих на туберкульоз (у тому числі і туберкульозним плевритом) в Росії вище в 8 разів, ніж у країнах Європи.
• Хворі на туберкульоз ув’язнені, при виході з в’язниці, як правило, не звертаються до лікарів і не стають на облік, заражаючи в рік 10-20 осіб.
• Кожен рік в Росії вмирають від туберкульозу 25 000 чоловік, захворюють 120 000 чоловік.
• Найстрашніше, що у кожного 10 хворого виявляється множинна лікарська стійкість, тобто практично невиліковна форма туберкульозу легенів та його позалегеневих форм (нирок, суглобів, хребта, статевих органів, очей).

Ексудативний плеврит і гідроторакс

Симптоми ексудативного плевриту

На відміну від фіброзного плевриту, біль при плевриті з різними видами випоту не є провідним симптомом, за винятком пошкоджень грудної клітки.

Захворювання починається поступово, симптоми наростають повільно, відчувається відчуття тяжкості в ураженій стороні грудної клітини, з поступово наростаючою задишкою. Задишка обумовлена зменшенням об’єму легень, за рахунок здавлення їх збільшеною плевральної порожниною. Частішає пульс, обличчя блідне, носогубний трикутник приймає синюватий відтінок, набухають вени шиї. У місці скупчення гною можуть вибухати міжреберні проміжки. Відзначається відставання ураженої половини при диханні.

При тяжких станах, викликаних недостатністю серця, печінки, нирок процес може розвиватися симетрично, плеврит відзначається з обох сторін. Тоді яскравої симптоматики, характерної для плевриту, не буде, хоча загальний стан пацієнта погіршиться.

Найчастішою причиною ексудативного плевриту у дорослих залишається туберкульоз, і в 70% випадків він починається за типом крупозної пневмонії, з лихоманкою 39С, болями, загальною слабкістю, ознобом.

Діагностика

Провідним критерієм буде рентгенографія, рентгенологічні ознаки плевриту або гідроторакс досить красномовні. При аускультації легень на відміну від сухого плевриту уражена сторона грудної клітки «німа». Лабораторні показники будуть відповідати основному захворюванню. Лише при геморагічному плевриті можуть відзначатися ознаки анемії (недокрів’я).

Лікування

Ексудативний плеврит лікують у стаціонарі. При набряковій формі основного захворювання призначають розвантажувальну дієту, обмежує рідину і сіль. При гнійних плевритах обов’язкова антибактеріальна терапія, антибіотик підбирають за станом пацієнта.

Якщо об’єм випоту досить великий, в результаті чого відзначаються виражені порушення дихальної та серцево-судинної функції, плевральну порожнину терміново пунктирують і евакуюють вміст. Отриманий матеріал обов’язково досліджують для уточнення його природи і основного діагнозу. Можливо введення антибіотиків, преднізолону або гідрокортизону в порожнину плеври, для зменшення явищ ексудації. На кілька днів встановлюють дренажну систему.

Призначають антигістамінні препарати, які зменшують набряк і мають протиалергічну дію (див. ліки від алергії).

Коли в післяопераційному періоді скупчення рідини в грудній клітці слід вважати ускладненням?

Якщо проводилася операція з видалення легені або його частини, в грудній порожнині утворюється порожній простір, що заповнюється рідиною. «Природа не терпить порожнечі», це свого роду захисно-компенсаторні реакції для збереження стабільного тиску в грудній порожнині, який забезпечує нормальне розташування органів, що залишилися. Ні серце, ні легені, що залишилися, не зміщуються, це дозволяє їм нормально функціонувати. В процесі одужання частина рідини розсмоктується, частина замінюється фібрином, утворюючи спайки. У цьому випадку плеврит не є ускладненням.

При інших операціях, поява плевриту вважається ускладненням, утворену рідину видаляють і проводять відповідне лікування.

Прогноз

Прогноз плевритів сприятливий, хоча безпосередньо залежить від ведучого захворювання. Запальні, інфекційні, посттравматичні плеврити успішно виліковуються, та не впливають на якість подальшого життя. Хіба що протягом подальшого життя на рентгенограмах будуть відзначатися плевральні спайки.

Виняток становить сухий туберкульозний плеврит, в результаті якого фіброзні відкладення можуть з плином часу обвапновуватися, утворюється так званий панцирний плеврит. Легеня виявляється ув’язненою в «кам’яний панцир», що перешкоджає його повноцінному функціонуванню і веде до хронічної дихальної недостатності.

Для профілактики утворення спайок, які утворюються після видалення рідини з плевральної порожнини, після лікування, коли стихне гострий період, пацієнтові слід проводити реабілітаційні процедури – це фізіотерапія, ручний і вібраційний масаж, обов’язкове проведення щоденної дихальної гімнастики (по Стрельникової, за допомогою дихального тренажера Фролова).