Поширеність ревматоїдного артриту досягає 0,5-2% чисельності населення в розвинених країнах, причому зменшення тривалості життя пацієнтів з цим захворюванням у порівнянні з загальною популяцією складає 3-7 років. Це приносить колосальну шкоду суспільству з причини можливого настання ранньої інвалідизації хворих (в перші 5 років захворювання) при відсутності своєчасної терапії.

Ревматоїдний артрит є системним захворюванням сполучної тканини хронічного характеру, при якому виникає множинне ерозивно-деструктивне ураження суглобів за типом поліартриту. При ревматоїдному артриті уражаються синовіальні оболонки суглобів (переважно дрібних). Захворювання має аутоіммунну природу – при цьому імунні клітини-лімфоцити сприймають власні клітини суглобів, як чужорідні. У цій статті ми розповімо про ревматоїдний артрит, симптоми та лікування цього захворювання.

Етіологія захворювання

Етіологія ревматоїдного артриту до кінця не вивчена. Однак дослідження показали, що велику роль у його виникненні відіграє спадкова схильність. Враховуючи те, що при ревматоїдному артриті у загальному аналізі крові відзначається збільшення ШОЕ і кількості лейкоцитів, процес носить характер інфекційного.

На думку багатьох вчених, захворювання виникає у зв’язку з попаданням в організм інфекційних агентів, які порушують роботу імунної системи і формують імунні комплекси з антитілами або вірусами у осіб, які мають до цього генетичну схильність. Ці імунні комплекси відкладаються в області суглобів, викликаючи їх ураження. Ревматоїдний артрит у більшості випадків призводить до інвалідизації хворих, а іноді навіть може стати причиною смерті (при виникненні інфекційних ускладнень і ниркової недостатності).

Респіраторні захворювання (в тому числі грип, ангіна) в 40% випадків передують загостренню ревматоїдного артриту і є його провокаторами. Іноді появі запалення передує травма, загальне переохолодження організму, гормональна перебудова, важке фізичне навантаження, стрес (звільнення з роботи, проблеми зі здоров’ям, розлучення, смерть близьких), перевтома, дія інших несприятливих факторів навколишнього середовища.

Основні симптоми ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит має виражену індивідуальну симптоматику, яка не дозволяє сплутати його з іншими захворюваннями:

1. Поява запальної припухлості п’ястно-фалангових суглобів вказівного і середнього пальців обох рук, також можлива поява запалення променезап’ясткових суглобів. Ураження суглобів носить симетричний характер (з’являється практично одночасно на обох руках).

2. Поява болю в суглобах, які посилюються вночі та ближче до ранку. Болі в суглобах зазвичай турбують пацієнтів у першій половині дня, після полудня вони зменшуються і зовсім зникають. Вночі, приблизно о 3 годині – болі посилюються і не проходять до ранку.

3. Відзначається симетричне ураження дрібних суглобів ніг (частіше біля основи пальців) з хворобливістю при натисканні на подушки пальців ніг.

4. В процесі прогресування захворювання виникає запалення більш крупних суглобів (колінні, плечові, ліктьові, гомілковостопні). Слід зазначити, що деякі форми артриту протікають з ураженням не малих, а великих суглобів, до яких пізніше приєднується ураження дрібних суглобів (частіше зустрічаються у людей похилого віку).

5. Для хворих ревматоїдним артритом характерна наявність ранкової скутості в уражених суглобах (відчуття, ніби суглоби «затекли» або знаходяться в тісних рукавичках або чоботях). Відчуття скутості відзначається протягом декількох годин після пробудження, після чого повністю зникає або зменшується.

6. В області згинів ліктів, стоп, кісток з’являються щільні підшкірні утворення – ревматоїдні вузлики, які зазвичай не перевищують розміру горошини. Ревматоїдні вузлики є дефектом косметичного характеру, зазвичай вони не заподіюють хворому занепокоєння і можуть з роками змінювати свої розміри, зникати і з’являтися знову.

7. Симптоми ревматоїдного артриту характеризуються ознаками інтоксикації організму (відчуття слабкості, зниження апетиту, підвищення або зниження температури тіла, втрата ваги).

8. Виражена картина ревматоїдного артриту супроводжується стійкою деформацією кистей рук і пальців. З’являється так звана ульнарна девіація кистей – кисті рук разом з пальцями відхиляються в напрямку назовні, рухливість в суглобах обмежується, виникає фіксація їх у неправильному положенні. З часом відбувається порушення кровообігу і іннервації кистей рук, виникає збліднення шкіри і атрофія м’язів.

По мірі прогресування захворювання запалення охоплює все більшу кількість суглобів. Чим більше суглобів втягнуто в запальний процес, тим важче стадія захворювання. Особливу прикрість викликає запальний процес у великих суглобах, у яких почуття дискомфорту проявляється особливою важкорухливістю і неможливістю здійснення активних повноцінних рухів.

З часом у хворих може з’являтися кіста Бейкера – утворення в області колінного суглоба, обумовлене накопиченням в капсулі суглоба зайвої рідини, яка викликає його розтягування.

Ревматоїдний артрит може проявлятися і іншими, додатковими симптомами, такими як:

• відчуття печіння в очах;
• запалення слинних залоз з недостатнім виробленням слини;
• болі в грудях, що виникають при диханні;
• оніміння або підвищена пітливість рук і ніг;
• поява болю при тривалому сидінні;
• хронічна втома;
• часті ознаки ГРВІ;
• поява частих спалахів захворюваності;
• болі в м’язах;
• затяжні депресії.

Ревматоїдний артрит має три стадії перебігу. Перша проявляється набряком синовіальних сумок суглобів, болем, почервонінням суглобів; друга стадія характеризується активним поділом клітин, що викликає ущільнення оболонки суглоба, а третя проявляється деформаціями суглобів, посиленням болю, зменшенням або втратою рухових функцій в суглобах.

Існують різні варіанти клінічного перебігу ревматоїдного артриту, серед яких виділяють:

• класичний варіант перебігу;
• моно- або олігоартрит (при якому уражаються великі суглоби);
• артрит з псевдосептичним синдромом (проявляються підвищенням температури, втратою ваги, анемією, васкулітами);
• синдром Фелтен (присутній поліартрит, захворювання супроводжується збільшенням селезінки);
• синдром Стілла;
• ювенільні форми артриту (проявляються алергічними реакціями, ураженням суглобів і симптомами ураження внутрішніх органів);
• висцерально-суглобові форми (виражене ураження суглобів і внутрішніх органів).

Лікування ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит складно піддається лікуванню, часто вилікувати його практично неможливо. Захворювання триває протягом усього життя, супроводжуючись періодичними загостреннями, які змінюються періодами ремісії. Лікування захворювання засновано на купіруванні болів, гальмуванні розвитку захворювання і відновленні функції суглобів за допомогою оперативного втручання. Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів зменшити заподіяну їм шкоду.

Для лікування ревматоїдного артриту необхідно 4 основні групи медичних препаратів:

• НПЗЗ (список нестероїдних протизапальних засобів);
• ГКС (кортикостероїди);
• Базисні препарати;
• Біологічні агенти.

НПЗЗ (диклофенак, ібупрофен, німесил, моваліс, індометацин) володіють протизапальним ефектом, дані препарати пригнічують активність ферменту, що викликає руйнування суглобового хряща, знижують ознаки запалення і зменшують болі в суглобах. НПЗЗ слід призначати з обережністю, при тривалому застосуванні та при комбінованому використанні декількох препаратів даної групи суттєво зростає ризик появи побічних ефектів.

Базисні препарати для лікування ревматоїдного артриту (сульфасалазин, метотрексат, амінохінолінові препарати, лефлуномід, азатіоприн, циклофосфан, циклоспорин, ремікейд, тимодипрессин тощо) в комбінації з гормонами сприяють зниженню активності ревматоїдного артриту. Лікування базисними препаратами призначають на термін не більше 6 місяців. Всього існує п’ять груп базисних препаратів для лікування ревматоїдного артриту: препарати золота, цитостатики, антималярійні препарати, сульфаніламіди і Д-пеніциламін.

Глюкококртикостероїди (гормональні препарати) (преднізолон, дексаметазон, метилпреднізолон, триамцинолол) призначаються при наявності системних проявів захворювання, так і при їх відсутності. Сьогодні в лікуванні ревматоїдного артриту практикують лікування і малими, і великими дозами гормонів (пульс-терапія). Кортикостероїди відмінно купірують больовий синдром.

Біологічні препарати (галофугінон, етанерцепт, хуміра, актемра, рітуксімаб, оренція) мають протеїнову основу, вони розроблені, завдяки генній інженерії. Основним їх призначенням є також придушення процесу запалення, завдяки впливу на особливі складові імунної системи людини.

Лікар повинен інформувати пацієнта про прогноз, перебіг і характер свого захворювання, про схему контролю за лікуванням, про тривалість і складність терапії, а також про небажані побічні дії лікарських засобів і поєднання їх з іншими препаратами. Також про те, що на тлі лікування можливе загострення хронічних інфекцій, при цьому слід тимчасово відмінити імуносупресивні препарати. Лікування ревматоїдного артриту призначається досвідченим лікарем-ревматологом і періодично контролюється як активність хвороби, так і оцінка відповіді на лікування.