Синдром сухого ока – поширений патологічний стан в офтальмології, що характеризується недостатнім зволоженням кон’юнктиви та рогівки очей з подальшим наростанням симптомів ксероза. За різними даними, синдром зустрічається у 10 – 20% всіх жителів землі, частіше – у жінок (70%) і людей старшого віку (понад 60%).

У здорової людини зовнішня частина очей покрита слізною плівкою товщиною 10 мкм. Вона відповідає за захист очей від шкідливої дії навколишнього середовища і дрібних часток пилу та інших сторонніх тел. Крім того, плівка забезпечує надходження органічних поживних речовин і кисню в рогівку. Розчинені в ній імунні комплекси створюють природний бар’єр для інфекційних агентів.

Синдром розвивається при виникненні множинних розривів слізної плівки, в результаті чого рогівка недостатньо змащується рідиною і не отримує достатньої кількості поживних речовин. У цій статті ми докладно розповімо про синдромі сухого ока, симптоми та лікування цієї патології.

Причини виникнення

Серед станів, що викликають зниження кількості продукованої слізної рідини і її якісного складу, виділяють такі причини синдрому сухих очей, як:

• Авітаміноз;
• Ендокринні порушення (дефіцит продукції естрогенів), період пременопаузи і клімактеричний період у жінок, ендокринна офтальмопатія;
• Захворювання сполучної тканини, аутоімунні стани (хвороба Шегрена). Неконтрольоване розростання сполучної тканини в організмі супроводжується закупоркою вивідних проток слізних залоз фіброзними вогнищами, що призводить до недостатнього вироблення слізної рідини і неадекватного розподілу її по поверхні рогівки;
• Хвороба Паркінсона, важкі неврологічні порушення, запальні захворювання очей та інші порушення органів зору (хронічні кон’юнктивіти, дисфункція слізної залози), вагітність, захворювання нирок, шкірні та інфекційні захворювання, сильне виснаження можуть бути причиною виникнення синдрому сухих очей.
• Будь-які стани, при яких око не може повністю закритися, є фактором, що приводить до виникнення синдрому сухих очей. Для рівномірного змазування очей слізною рідиною повіки повинні закриватися повністю, вкриваючи всю поверхню рогівки;
• Носіння контактних лінз низької якості або лінз, що не підходять за розміром;
• Тривалий прийом деяких лікарських препаратів (антигіпертензивних, антиаритмічних) призводить до зневоднення або знижує вироблення рідини в організмі, що призводить до підвищення в’язкості сліз і зниження їх загального обсягу. Прийом оральних контрацептивів, кортикостероїдів, антигістамінних препаратів, тривале безконтрольне використання очних мазей і очних крапель з анестетиками, бета-адреноблокаторами, холінолітиками призводить до зниження вироблення слізної рідини;
• Порушення режиму сну і відпочинку (тривале читання, робота з дрібними предметами, за комп’ютером), фактори зовнішнього середовища (сухе тепле повітря, сильний вітер, забруднене повітря).

Розвиток захворювання більш характерний для жителів кліматичних зон, що вимагають використання опалювальних систем і кондиціонерів. Сухе повітря викликає підвищене випаровування рідини з поверхні очей. Тривала концентрація на певному предметі (екран монітора, телевізора, робота, пов’язана зі спостереженням за певними об’єктами) підвищує ризик розвитку синдрому сухих очей у зв’язку з недостатньою частотою моргання.

Згідно з новітніми дослідженнями, носіння контактних лінз і синдром сухих очей складають своєрідне порочне коло. Зважаючи на розвиток синдрому контактні лінзи починають викликати неприємні відчуття, а підвищення випаровування рідини з-під лінзи погіршує наявні симптоми. Інноваційні матеріали, використовувані для виготовлення лінз нового покоління, здатні значно знизити сухість очей при їх використанні.

Блефаропластика і синдром сухих очей

Більше 25% пацієнтів з блефаропластикою в анамнезі згодом звертаються до лікаря зі скаргами, характерними для синдрому сухих очей. Згідно з дослідженнями, всі вони відзначали ті чи інші характерні симптоми протягом тривалого часу, але з якихось причин не зверталися до лікаря. Багато хто просто не звертали уваги на прояви синдрому. Як з’ясувалося, у 26% пацієнтів, що перенесли блефаропластику, на момент звернення до лікаря поряд з синдромом сухих очей вже спостерігалося більш важке запальне захворювання – хемоз.

Групи ризику

Дослідження, проведені американськими офтальмологами в 2013 році, виявили залежність частоти виникнення синдрому сухих очей від рівня забрудненості повітря в районі проживання пацієнтів. Для жителів мегаполісів, де забрудненість повітря значно вище, ніж у сільській місцевості, шанси розвитку синдрому підвищується в 3-4 рази в порівнянні з жителями сільської місцевості. Крім того, жителі високогірних районів також більш схильні до цього захворювання.

Синдром сухих очей діагностується набагато частіше в офісних службовців, які часто працюють з комп’ютером. Розвиток захворювання відзначався більш, ніж у 75% жінок, які постійно користуються комп’ютером. Японські дослідники з’ясували, що частота виявлення зниженої функції слізних залоз і ознак синдрому сухих очей становить 76,5% серед жінок і 60,2% – серед чоловіків, які працюють в офісі. В групу особливого ризику входять особи старше 30 років, а також працівники, які працюють за комп’ютером більше 8 годин на день.

У групу підвищеного ризику включені жінки старше 50 років, зважаючи на природне вікове зниження рівня естрогену в крові. Вплив цих гормонів на розвиток синдрому сухих очей до кінця не вивчений.

Частота розвитку синдрому

Синдром сухих очей – дуже поширене захворювання. До нещастя, частота його виникнення продовжує зростати з кожним роком, незважаючи на проведену профілактику і вдосконалення методів діагностики та лікування. На даний момент щодо синдрому наводяться наступні статистичні дані:

• 48% американців регулярно відзначають ті чи інші прояви синдрому;
• У 42% жінок з синдромом сухих очей відзначається значне погіршення зору (нечіткість, розмитість);
• 43% пацієнтів з синдромом сухих очей відчувають труднощі під час читання;
• Серед пацієнтів старше 55 років, 30% чоловіків і 19% жінок відзначають наявність симптомів протягом більше 10 років;
• 19% опитаних до 5 разів на тиждень використовують очні краплі, які відпускаються без рецепта. 63% з них кажуть, що такі ліки недостатньо ефективні.

Симптоми синдрому сухого ока

Для більшості людей симптоми захворювання проявляються в стертій формі, але в ряді випадків вони можуть викликати серйозні порушення самопочуття за рахунок вираженої хворобливості і розвитку ускладнень.

Для хворих з діагнозом синдром сухого ока, симптоми характеризуються двостороннім розвитком і проявляються:

• Сухістю, відчуттям «піску в очах» і болем, який наростає протягом дня;
• Почервонінням очей;
• Злипанням повік вранці.

Перераховані симптоми можуть ставати більш вираженими під впливом диму або в умовах підвищеної температури повітря.

Більш тяжкими проявами хвороби є:

• Гіперчутливість до світла (світлобоязнь);
• Надмірне і тривале почервоніння очей;
• Нестерпна біль в очах;
• Погіршення зору.

Більш виражені прояви можуть вказувати на розвиток ускладнень, включаючи травми рогівки. При появі таких симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря, інакше порушення зорових функцій може набути незворотного характеру.

Для класичного перебігу симптоми синдрому сухого ока характеризуються сімома категоріями.

1. Свербіж. У пацієнтів з синдромом сухих очей відзначається підвищена чутливість і подразнення рогівки. Це призводить до появи свербежу. Також поширеною причиною печіння та свербежу в очах є алергічні реакції. Лікування даних станів проводиться антигістамінними препаратами, одним з побічних ефектів від застосування яких є синдром сухих очей.
2. Печіння. Однією з функцій слізної плівки є змочування поверхні рогівки. При порушенні цілісності плівки рогівка, що містить велику кількість нервових закінчень, висихає і починає посилати в мозок імпульси, які розпізнаються ним, як відчуття печіння.
3. Відчуття стороннього тіла. Одним з характерних симптомів є почуття, як при піщинці, що потрапила в око, або іншого предмета. Такі відчуття виникають, коли очне яблуко недостатньо зволожено. При появі подібних сигналів мозок починає посилати оку відповідні імпульси, змушуючи його продукувати більше рідини, щоб вимити чужорідний предмет.
4. Почервоніння. Почервоніння є ознакою запалення. Коли око недостатньо зволожене, воно стає схильним до запальних захворювань. До функцій сліз відноситься транспорт поживних речовин до тканин ока. Якщо порушений транспорт, очі реагують на цей стан запаленням.
5. Розмитість зору, зникаюча при морганні. Сльози забезпечують гладкий зовнішній оптичний шар для світлових променів, що поступають. По мірі висихання поверхні ока його поверхня стає нерівною, викликаючи розмитість картинки. При морганні слізна плівка оновлюється, і на поверхні ока знову з’являється гладкий оптичний шар, що забезпечує правильне сприйняття світлових хвиль.
6. Сльозотеча. Більшість пацієнтів, що переживають підвищене сльозовиділення, дивуються, коли у них діагностується синдром сухих очей. У даному випадку система, що відповідає за вироблення слізної рідини, працює в посиленому режимі саме із-за сухості очей. Посилена сльозотеча також може бути рефлекторною у відповідь на відчуття стороннього тіла, яке було описано вище.
7. Посилення дискомфорту після читання або перегляду телепередач. Частота моргання значно знижується, коли людина концентрує увагу на певному завданні. Так як при морганні відбувається оновлення слізної плівки на поверхні рогівки, зниження частоти моргання призведе до підвищеної сухості очей.

Небезпека цього захворювання полягає в значному погіршенні зору з можливістю його повної втрати.

Як показали дослідження, синдром сухих очей здатний не тільки позбавити людину зору, але і життя. Французькі вчені довели, що сухість очей призводить до уповільнення реакції водіїв у відповідь на зміну ситуації на дорозі. Водії, які страждають синдромом сухих очей, не звертають уваги на ½ дорожніх знаків і набагато повільніше реагують на вказівки знаків, помічених ними.

Навіть якщо симптоми захворювання вам здаються незначними і можуть минати самостійно після відпочинку або при частому морганні, повідомте про це своєму лікарю. Відсутність своєчасно розпочатого лікування може призвести до незворотних наслідків. Найкращим рішенням в цьому випадку буде застосування очних крапель з групи «штучна сльоза». Вони не містять шкідливих лікарських речовин і мають максимально природний склад.

Медикаментозне лікування

Для лікування синдрому сухих очей препарати повинні призначатися лікарем і забезпечувати усунення причини захворювання, достатнє зволоження очей, стабілізацію складу слізної плівки, боротьбу з проявами хвороби і профілактику ускладнень.

Найбільш широко використовуються препарати, що отримали назву «штучні сльози». Серед них розрізняють препарати з низькою, середньою і високою в’язкістю:

• Для синдрому сухого ока лікування краплями починають із застосування препаратів з низькою в’язкістю (Лакрисифи 250 грн., сльоза натуральна). Перед закапуванням крапель контактні лінзи слід знімати.
• При важкому перебігу і вираженому порушенні сльозопродукції призначаються препарати середньої (Лакрисин)
• та високої в’язкості (гелі Видисик 200 грн., Офтагель 180 грн., Лакропос 150 грн).

При цьому гелі з високою в’язкістю мають властивість переходити в рідку фазу при здійсненні мигальних рухів. Так забезпечується достатнє зволоження рогівки пацієнтам з недостатньою продукцією і зміною складу слізної рідини. Між морганнями гелева структура сльозозамінників відновлюється. Препарати з високою в’язкістю використовуються тривало. Одного застосування вистачає на 1-2 доби. Препарат закладають за повіку, після чого протягом деякого часу може спостерігатися нечіткість зору. У зв’язку з цим рекомендується застосовувати зволожуючі гелі та мазі перед сном.

Для зняття запалення і нормалізації зволоження очей можуть застосовуватися протизапальні засоби. З цією метою застосовують краплі Restasis з циклоспорином (ціна 3500 грн). Вони знімають запалення і забезпечують нормалізацію складу слізної рідини.

Протизапальну дію також мають гормональні краплі Maxidex (180 грн.), Alrex, Офтан (90 грн), Дексаметазон (30 грн). Вони можуть використовуватися у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими засобами. Зважаючи на підвищений ризик розвитку побічних ефектів від застосування кортикостероїдів, використання цих крапель має відбуватися під суворим контролем лікаря.

Антибактеріальні засоби застосовуються для лікування запальних захворювань, що є поширеною причиною синдрому сухих очей. Мазі з еритроміцином або тетрацикліном призначаються курсами 7-10 днів і застосовуються перед сном. Вони роблять бактерицидну дію на патогенні мікроорганізми і забезпечують боротьбу з інфекційними захворюваннями очей, а також зволожують рогівку. Таким чином, досягається одночасна дія на причину і симптоми захворювання.

Ще одним ефективним рішенням в лікуванні синдрому сухих очей є невеликий імплантуємий контейнер зі сльозозамінюючою рідиною. Контейнер (Lacrisert) встановлюється в нижню повіку і виділяє рідину, забезпечуючи змочування рогівки протягом тривалого часу.

Хірургічні методи лікування

Лікування захворювання може здійснюватися за допомогою кількох дрібних операцій, що дозволяють забезпечити вироблення та підтримання нормальної кількості слізної рідини.

Для підтримки достатньої кількості слізної рідини на поверхні рогівки застосовується оклюзія слізних проток, що відповідають за відведення рідини від очей. При їх перекриванні рідина накопичується на зовнішній поверхні ока і забезпечує достатнє зволоження. Закупорка проток проводиться спеціальними пробками, які згодом можуть бути вилучені. Це нескладна процедура, яка здатна значно поліпшити стан хворого.

Пробки нового покоління представляють собою невеликі тонкі предмети, що нагадують мотузку, які при нагріванні до температури тіла переходять в гелеподібну форму і в нормі не викликають ніяких відчуттів з боку пацієнта. Перевагою таких пробок є єдиний розмір для пацієнтів будь-якого віку і комплекцій і відсутність подразнюючих матеріалів у складі виробів.

Про синдром сухого ока також можна прочитати статтю російською мовою: “Синдром сухого глаза — причины, симптомы, лечение”.