Сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітіаз – одна з найбільш поширених урологічних проблем, до якої схильно 1 – 3% працездатного населення, 70% хворих – особи віком 20 – 50 років. Найчастіше сечові камені (уроліти) утворюються в нирках, рідше – в сечоводах і сечовому міхурі. Як правило, дане захворювання буває одностороннім, одночасно (ліва і права) нирки уражаються приблизно в третині випадків. Серед хворих є невелике переважання (приблизно на 6 – 10%) осіб чоловічої статі. У цій статті ми поговоримо про камені у нирках, симптоми та лікування цієї патології.

Історична довідка

Уролітіаз існує стільки ж, скільки існує саме людство. Сечові камені археологи виявляють і в похованнях доісторичних людей, і в саркофагах єгипетських мумій, і в гробницях Середньовіччя. «Майстри-каменесіки», які витягували уроліти, існували ще в стародавньому Єгипті, «каменерозсікання» практикувалося в стародавньому Китаї та Індії. Дана процедура проводилася без знеболювання, тому вимагала від ремісника («каменесіки» не вважалися лікарями) неабиякої вправності.

Багато відомих умів від медицини витратили багато сил, розробляючи методи лікування каменів у нирках. Ще Гіппократ в IV столітті до н. е. описував ниркову коліку і методики позбавлення від неї, а також згадав каменерозсікання у своїй знаменитій клятві. Кілька трактатів даної хвороби належать перу Авіценни, який багато часу присвятив розробці діагностики та лікування уролітіазу.

Класифікація каменів у нирках

За розміром конкрементів:

малі: до 10 мм

середні: 10 – 20 мм

великі: понад 20 мм

За рентгенологічним характеристиками:

Зображення конкрементів на рентгенівських знімках багато в чому залежить від їх мінерального складу. Оскільки комп’ютерна томографія найбільш точно демонструє рентгенологічну щільність і структуру конкрементів, за її даними сечові камені можна підрозділити на наступні групи.

Рентген-контрастні: оксалати і фосфати кальцію.

Погана рентген-контрастність: фосфати магнію та амонію, апатити, цистин.

Рентген-негативні: сечова кислота і урати, ксантин, лікарські конкременти.

Причини сечокам’яної хвороби

Єдиної й загальновизнаної теорії утворення каменів у нирках поки не існує, тому слід говорити не про причини сечокам’яної хвороби, а про фактори, що сприяють появі сечових каменів.

Фактори існують формальні та причинні:

Формальні – відображають процес безпосереднього каменеутворення в сечовивідних шляхах.

• Реакція (рН) сечі: людська сеча зазвичай кисла, тому для більшості каменів необхідно підвищення її рН до лужної, однак деякі камені можуть утворюватися і в кислій сечі (урати).
• Перенасичення сечі солями, які здатні випадати в осад.
• Наявність в сечі певної кількості організованих білкових субстанцій (розпалі клітини, бактерії, фібрин та ін.), які згодом стануть ядрами преципітації, поступово перетворюючись в конкременти.

Причинні – різні порушення, що запускають механізми утворення каменів у нирках.

Сечові інфекції. Відомо, що у 30% хворих пієлонефритом (інфекційне ураження нирок) захворювання ускладнюється каменеутворенням. Інфекції викликають появу великої кількості ядер преципітації, навколо яких можуть з’являтися камені.

Застій сечі. Може виникати в результаті величезної кількості причин: травми, ураження спинного мозку, обструкція сечових шляхів пухлинами, вроджені аномалії, чужорідні тіла та ін.

Харчовий фактор. Одноманітне харчування або зловживання яким-небудь продуктом призводить до перенасичення сечі солями. Наприклад, надлишок в їжі м’яса може призводити до появи уратних каменів, а зловживання молоком – до утворення кальцієвих конкрементів.

Генетичні або ендокринні аномалії (остеопороз, подагра та ін.) – призводять до перенасичення сечі солями.

Дефіцит рідини в організмі – призводить до надлишку солей в сечі. Виникає з ряду причин: спекотний клімат, особливості дієти та ін.

Лікарські препарати. Ризик каменеутворення можуть підвищувати деякі препарати, які використовуються в лікуванні остеопорозу, туберкульозу та ін.

Клініка – симптоми захворювання

Багатьох цікавить питання – які симптоми каменів у нирках? Сама по собі присутність уролитів в сечовий системі ніяк не проявляється. Ознаки захворювання виникають тоді, коли конкременти починають порушувати відтік сечі. У цьому випадку з’являється біль – основний симптом захворювання.

Біль при локалізації уролита в нирці буває двох типів:

• Гострий напад інтенсивного болю – ниркова колька. Виникає при раптовій закупорці сечоводу каменем. Локалізується в правому або лівому боці (на стороні ураження лівої або правої нирки), може супроводжуватися такими симптомами, як нудота і блювання.
• При неповній обструкції сечових шляхів біль не дуже сильний, до того ж він постійний, ниючий, або переймоподібний.

Рух конкременту по сечових шляхах викликає травмування їх стінок, в результаті чого в сечі може з’являтися кров. Інтенсивність кровотечі буває різною. Від одиничних еритроцитів, які виявляються виключно під мікроскопом, до значної домішки крові, видимої неозброєним оком (макрогематурія).

Не варто забувати, що порушення пасажу сечі може стати причиною інфекційного процесу в нирці. До слова сказати, наявність каменів в нирках практично завжди призводить до хронічного бактеріального запалення, в цьому випадку до больового синдрому додаються загальноінфекційні симптоми:

• підвищення температури тіла
• озноби
• слабкість
• головний біль та ін.

Клініка СКХ не залежить від статі, тому симптоми каменів у нирках у чоловіків і жінок не відрізняються.

Діагностика

Основний метод діагностики – візуалізація каменю. Простіше кажучи, конкремент потрібно побачити за допомогою медичного обладнання.

УЗД – проводиться у якості первинної процедури, так як даний метод безпечний і недорогий. При каменях більш 5 мм ефективність ультразвукового дослідження становить близько 98%.

Оглядовий знімок нирок – рентгенологічне дослідження, недороге і не складне, але малоефективне, дозволяє виявляти тільки рентген-позитивні камені.

Екскреторна урографія (ЕУ). Насправді, на рентгенівському знімку нирки не видно. Щоб їх розглянути використовується процедура контрастування: пацієнту внутрішньовенно вводиться спеціальна речовина – рентгенівський контраст, який не пропускає рентгенівські промені. Даний препарат фільтрується в сечу і нирки стають видно на рентгенівських знімках.

ЕУ – досить інформативна процедура, так як дозволяє виявити наявність блоку в сечових шляхах, а також надає деякі дані про функції нирок. Ця процедура технічно не дуже проста, та й сам контраст має масу грізних побічних ефектів: алергія, гостра ниркова недостатність та ін.

Комп’ютерна томографія (КТ) – вважається найбільш ефективним методом візуалізації каменів у сечовій системі, так як не тільки дозволяє визначити локалізацію каменю в лівій (правій) нирці, але і виявити його рентгенівську щільність, а також структуру. Виконувати КТ складно і дорого, тому екскреторна урографія досі не втратила свого значення в діагностиці СКХ.

Алгоритм медичної візуалізації каменів у сечовій системі виглядає наступним чином:

• При наявності підозр на СКХ виконується УЗД сечових шляхів.
• При виявленні конкременту, або ознаках блоку сечових шляхів виконується КТ черевної порожнини, а при неможливості проведення КТ – робиться ЕУ.

Поєднання УЗД і КТ має ефективність, близьку до 100%.

Ускладнення

Інфекції сечової системи: гострий і хронічний пієлонефрит, нагноєння заочеревинного простору (жирова тканина, в якій знаходяться нирки), уросепсис та ін.

Гідронефроз. Тривала часткова обструкція сечоводу каменем призводить до хронічного перерозтягання ниркової миски, що в свою чергу викликає атрофію тканин нирки. В результаті нирка, фактично, гине, перетворюючись в мішок з сечею.

Хронічна ниркова недостатність. Викликане камінням підвищення тиску сечі в сечових шляхах, в поєднанні з хронічною інфекцією, викликає руйнування фільтрувального апарату нирок і склерозування її тканин. В результаті нирки перестають справлятися зі своїми функціями, аж до повного припинення сечоутворення.

Лікування ниркової кольки

Вважається, що біль при нирковій коліці найсильніша з усіх можливих, тому боротьба з болем – основна задача в купіруванні даного ускладнення СКХ.

При нирковій коліці найкраще поєднання ефективності і безпеки демонструють нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – Диклофенак, Кеторол, Індометацин, Ібупрофен та ін., які призначаються на період від 3 до 7 днів (див. список уколів від болю). Наркотичні анальгетики ніяких переваг в порівнянні з НПЗЗ не мають і призначаються тоді, коли використання Диклофенаку і його «родичів» неможливо, наприклад, із-за алергії.

Як доповнення до НПЗЗ можуть застосовуватися спазмолітики: папаверин, но-шпа та ін.

Якщо медикаментозно усунути блок нирки не вдається – проводиться хірургічна декомпресія сечових шляхів, яка буває двох видів:

Ретроградне стентування. За допомогою спеціального обладнання, через сечовід в нирку вводиться спеціальний катетер – стент. Цей стент одним кінцем розташовується в нирковій мисці, а другим опускається в сечовий міхур, забезпечуючи відтік сечі.

Черезшкірна нефростомія. Під ультразвуковим контролем проводиться пункція ниркової миски крізь шкіру спини. Через прокол в миску вводиться катетер, який відводить сечу з неї назовні.

Черезшкірна нефростомія набагато травматичне, але набагато простіше, тому стентування поки її ще не витіснило.

Декомпресія розглядається, як тимчасовий захід, слідом за яким слідує хірургічна ліквідація каменю.

Літокінетична терапія

Це вигнання каменю з нирки медикаментозними засобами. Коли починати лікування сечокам’яної хвороби – питання аж ніяк не пусте. Вважається, що сечові камені до 6 мм, які не дають явних симптомів, не ростуть і не викликають ускладнень – не вимагають лікування. Вигнання такого каменю – «палка о двох кінцях». Можна прибрати конкремент, а можна захворіти ще більше. Ось заткне цей камінь нирку наглухо і маленька проблема переросте у величезну…

Літокінетична терапія вважається виправданою, якщо потрібно видалити з нирки уламки каменя після руйнування його хірургічними способами.

Розчинення каменів

Медикаментозне розчинення уролитів в нирках або хемоліз використовується для лікування уратних каменів. Для цього необхідно зробити сечу слаболужною. За допомогою спеціальних цитратних сумішей або бікарбонату натрію (сода) рН сечі розуміється до 7,0 і вище, і утримується на цьому рівні кілька тижнів. Доза препарату, в тому числі і соди, підбирається індивідуально, а ефективність лікування контролюється за допомогою спеціальних тест-смужок.

Дистанційна ударнохвильова літотрипсія (ДУХЛ)

Суть методу – безконтактне руйнування каменю силою ультразвукової хвилі. Вважається найбільш ефективним і безпечним методом позбавлення від каменів в нирках, дозволяє ліквідувати уроліти розміром до 20мм в 90% випадків.

Протипоказання у ДУХЛ

• Вагітність
• Знижене згортання крові
• Активна інфекція сечових шляхів
• Важка ступінь ожиріння
• Ознаки обструкції сечових шляхів нижче зони дроблення

Деякі особливості процедури:

• Ультразвукова хвиля впливає не тільки на конкремент, але і на шкіру, що може викликати больові відчуття, місцями дуже сильні, тому ДУХЛ вимагає адекватного знеболення.
• В процесі ДУХЛ камінь руйнується на дрібні осколки, які можуть викликати ниркову кольку.
• Не завжди уроліт вдається зруйнувати з першого сеансу, деяким пацієнтам може знадобитися 2 і більше процедури.

Варіанти хірургічного лікування

Вибір методики оперативного лікування СКХ залежить від розмірів і положення каменю, стану сечових шляхів, активності інфекції, комплекції пацієнта, досвіду лікаря і багатьох інших факторів.

Ендоуретральна техніка – у ниркову миску вводиться ендоскопічне обладнання через уретру або через прокол у шкірі. Апарат підводиться до каменя, який витягується, або руйнується одним із способів: механічно, контактною ультразвуковою хвилею, променем лазера.

Відкрита операція – самий старий, найбільш надійний, але при цьому найбільш травматичний і тому небезпечний метод. Камінь механічно витягується за допомогою розрізу нирки або сечового міхура. Використовується при неможливості застосувати ДУВЛ або ендоскопічну техніку: тяжке ожиріння, серйозні деформації скелета, коралоподібні каміні та ін.

Профілактика

Процес утворення каменів у сечовій системі складний і багатоплановий, тому профілактичні заходи для кожного пацієнта потрібно розробляти індивідуально. Однак існують кілька загальних моментів, що дозволяють значно знизити ризик СКХ:

Підтримання адекватного діурезу – простіше кажучи, необхідно випивати 2 літри рідини щодня.

Підтримка нормальної кислотності сечі – в нормі рН сечі повинен знаходитися в межах 6,0. Людям з нейтральною або лужною рН потрібно вживати більше кислих продуктів (м’ясо, риба, бобові, кока-кола, натуральна кава).

Дієта – харчування має бути повноцінним і різноманітним, не варто зациклюватися на якихось певних продуктах.

Часті питання пацієнтів

Чи може чиста вода попереджати утворення каменів у нирках?

Не зовсім вірно. Будь-яке водне навантаження понад 2 л на добу здатно знижувати ризик каменеутворення, а «зашлаковування» організму «брудною» водою, швидше, жахалка нечистих на руку продавців фільтрів для водоочищення.

Які симптоми виходу піску, каменів з нирок?

«Пісок в нирках» – це термін, придуманий спеціалістами ультразвукової діагностики, для опису дрібнодисперсної суміші, присутньої в концентрованій сечі. Ця суспензія буває дуже густою і іноді може закупорювати сечовід, викликаючи типову ниркову кольку, але на відміну від СКХ, вихід «піску» протікає більш сприятливо.

Які препарати використовуються при лікуванні каменів у нирках?

Медикаментозна терапія використовується в лікуванні уролітіазу, як доповнення до хірургічних методик. Це протизапальні засоби, спазмолітики, антибіотики.

Замість висновку

Враховуючи те, що уролітіаз (камені в нирках) має серйозні симптоми та лікування – це зовсім не безневинна річ, тому не варто довіряти свої нирки усіляким «народним цілителям». Допомогти вам зможуть тільки професіонали.