Кістою Бейкера називають утворення в підколінній ямці, яке значно знижує рухливість колінного суглоба, вона розвивається внаслідок запального процесу в колінному суглобі. У медичній літературі зустрічаються такі назви цього захворювання, як – бурсит колінного суглоба або грижа колінного суглоба, а також кіста Беккера. При цій недузі людина помічає неприємні відчуття, особливо коли витягає або згинає ногу. Найчастіше кіста з’являється, як наслідок інших проблем з коліном, таких як пошкодження хрящів або артрит. У цьому випадку підколінна ямка наповнюється надлишковою кількістю рідини, що і провокує зростання кісти.

Які причини виникнення кісти Бейкера?

Підколінна кіста Бейкера розвивається на тлі обмінно-дистрофічних змін у суглобі, частіше всього після травм, хворобах менісків, а також в результаті запалень – ревматоїдний артрит, артроз, травма коліна, пошкодження хрящової тканини, псоріатичний артрит, надмірні фізичні навантаження, остеоартрит та ін. У ряді випадків кіста виникає без певної причини.

Тобто, основна причина утворення гидром під коліном – це запалення слизових міжсухожильних сумок, які знаходяться між напівперетинчастим м’язом і сухожиллями середньої голівки литкового м’яза. Причому ці міжсухожильні слизові сумки існують у 50% здорових людей, а захворювання одержує розвиток лише при запальному процесі в ній, проявляючись зростанням сумок, порушенням руху і болем в колінному суглобі.

Оскільки слизові сухожильні сумки пов’язані з порожниною колінного суглоба за допомогою вузького щілиноподібного отвору, коли запалюється внутрішня оболонка суглоба, рідина, що виділяється, від запалення з порожнини суглоба протікає в сумку і накопичується там. Найбільш частою причиною запалення сумок є хвороби менісків коліна.

Серед захворювань, що передують появі кісти Бейкера, можна назвати:

• хрящові пошкодження
• остеоартроз
• ревматоїдний артрит
• остеоартрит
• ушкодження колінного суглоба
• хронічний синовіт (запальний процес в синовіальній оболонці)
• дегенеративні трансформації меніска
• пателлофеморальний артроз

Симптоми кісти Бейкера

Про розвиток кісти Бейкера колінного суглоба можна судити з особливим симптомам. На початковій стадії захворювання проявляється деякими неприємними відчуттями або ж зовсім проходить без симптомів. Надалі кіста розростається і здавлює сусідні нерви. Це викликає біль, оніміння і поколювання в підошві, що заважає згинати колінний суглоб повністю.

Змінюється і зовнішній вигляд підколінної ямки. Зокрема, з’являється невелике пухлиноподібне утворення, при пальпації відчувається його пружність і щільність. У більшості випадків все залежить від індивідуальних особливостей пацієнта. Дехто не відчуває нічого особливого, інші страждають від інтенсивних симптомів, таких як:

• гострий біль у колінному суглобі
• зменшення його рухливості
• набряк на задній частині ноги

При розвитку таких симптомів кісти Бейкера слід негайно звернутися до лікаря, щоб вчасно розпізнати захворювання. Трапляється і так, що кіста виникає не сама по собі, а є ознакою небезпечних недуг, таких як пухлина або аневризма підколінної артерії.

Як діагностують кісту Бейкера?

Зрозуміло, в першу чергу ортопед або травматолог на підставі клінічної картини і скарг пацієнта проводить діагностику захворювання. Як правило, це можна зробити під час простого медичного огляду. Якщо з приводу захворювання є сумніви, то додатково призначається магнітно-резонансна томографія або ультразвукове дослідження. У важких випадках робиться артроскопія або артропневмографія колінного суглоба.

Диференціальний діагноз при кісті Бейкера проводиться з синовіомами (істинними пухлинами) і аневризмою артерії. Синовіома являє собою вузол неправильної форми, що має щільну консистенцію. Вона розвивається із синовіальної оболонки. Аневризма визначається шляхом наявності шумів і пульсації при аускультації.

Лікування кісти Бейкера

За результатами діагностики лікар призначає відповідне лікування. У деяких ситуаціях кіста Бейкера розсмоктується сама собою, лікування потрібно лише тоді, коли утворення має великий розмір і супроводжується сильним дискомфортом. Фізіотерапевт може порадити комплекс спеціальних вправ у поєднанні з накладанням холодних компресів, щоб прискорити одужання.

В інших випадках застосовують консервативний і оперативний методи усунення утворення. Тактику лікування кісти Бейкера зазвичай визначає хірург або ортопед.

Консервативний метод

включає в себе проведення пункції кісти, відсмоктування надлишків рідини за допомогою шприца (дренування кісти), а також подальше введення всередину кісти стероїдних протизапальних засобів, наприклад, дипроспана, кеналога або гідрокортизону. Головна проблема консервативного лікування полягає в тому, що воно не завжди ефективно і часто провокує рецидиви.

Якщо колінний суглоб запалений, то необхідно в першу чергу вилікувати основне захворювання. В цьому разі призначаються фізіопроцедури (біорезонансна терапія, імпульсна), компреси, мазі і таблетки (нестероїдні протизапальні препарати див. список всіх НПЗЗ у статті уколи від болю в спині), лікарські блокади з використанням гормональних медикаментів, а також комплекс фізичних вправ, мета яких – зміцнення колінного суглоба.

При кісті Бейкера колінного суглоба народні засоби лікування можуть бути використані в комплексній терапії, це такі лікувальні трави, як лопух (див. корінь лопуха – користь і шкода), чистотіл, золотий вус. Якщо у пацієнта немає алергічних реакцій на дані рослини, то при малих розмірах кісти, компреси мають досить хороший ефект, також можна приймати настої цих трав всередину.

Оперативне втручання

Набагато більший результат дає оперативне втручання. Найчастіше до нього вдаються тоді, коли кіста досягає великих розмірів і утрудняє рух суглоба, його згинання, здавлюючи при цьому підколінний судинно-нервовий пучок. Приводом для операції може послужити і безуспішне консервативне лікування та рецидивуючі синовіти.

Оперативний метод видалення кісти Бейкера заснований на її висіченні. Як правило, застосовується місцева анестезія (у дітей загальний наркоз), а сама процедура триває не більше третини години. Технологія операції наступна – у місці кісти проводиться розріз 3-4 см в довжину, хірург виділяє утворення, а місце з’єднання порожнини колінного суглоба з кістою перев’язується і прошивається, а кіста відсікається.

Іноді подібну операцію проводять із застосуванням артроскопа, що найменш травматично, оскільки виробляються тільки 3 маленьких розрізи з діаметр ввідної трубки. Після операції хворий відновлюється в стаціонарі близько 3-5 годин, шви знімаються через тиждень. Ходити самостійно хворому дозволяється тільки через 5 днів після операції. У післяопераційному періоді хворий носить тугу пов’язку або гіпс.

Ускладнення

Слід знати, що лікування буде ефективнішим, якщо його почати якомога раніше, оскільки кіста Бейкера колінного суглоба може дати ускладнення:

Розрив кісти

В рідкісних випадках вона розривається, а синовіальна рідина переходить на м’язи задньої поверхні гомілки. Це відбувається в результаті зростання тиску з-за розмірів кісти. У подібній ситуації виникають такі симптоми: набряк коліна або всієї ноги, гострий біль у підколінній області через здавлювання кровоносних, лімфатичних судин та нервів, почервоніння шкіри на ураженій ділянці. Дані прояви дуже схожі на ознаки порушень, пов’язаних з виникненням згустків крові в судинах ноги. Кваліфікований лікар повинен оглянути хворого і виключити такі недуги, як, наприклад, тромбоз або тромбофлебіт глибоких вен.

Здавлення вени, м’язів, нервових закінчень гомілки

Кіста Бейкера колінного суглоба може чинити тиск на вени гомілки, провокуючи застій крові, розвиток тромбів і запалення стінок вен. Відомо всім, що відрив тромбу викликає закупорку великих кровоносних судин, і якщо це буде легенева артерія, то це миттєва смерть пацієнта. Розрив здавленої кровоносної судини може ускладнитися сильною кровотечею. При тривалому здавленні нервових закінчень, м’язів, кровоносних судин з’являється компартмент-синдром, наслідки якого досить серйозні для кінцівки в цілому. Може розвинутися некроз м’яких тканин, запалення кістки (остеомієліт) та інші ускладнення.