Передміхурова залоза – невеликий орган, розташований під сечовим міхуром, який оточує сечовипускальний канал. Функцію простати складно переоцінити, адже саме сік передміхурової залози підтримує життєдіяльність сперматозоїдів поза яєчок. У цій статті ми розглянемо таке онкологічне захворювання, як рак передміхурової залози, симптоми, лікування та причини виникнення цієї недуги.

Статистика захворювання

Рак передміхурової залози – пухлина локалізована в передміхуровій залозі, що має злоякісний характер і представляє серйозну загрозу не тільки для статевої функції, але і для життя чоловіка. Інша назва раку – карцинома.

В Європі це одно із самих серйозних захворювань чоловічої частини населення, яке зустрічається у 214 чоловік з 1000 досліджуваних. Слід зазначити, що частота виникнення раку передміхурової залози в різних регіонах різниться. Наприклад, у Швеції, обговорюване захворювання складає 37 відсотків усіх випадків ракових пухлин.

Рак простати – захворювання, що має тісний зв’язок з генетикою та віком людини. Частіше серед хворих зустрічаються чоловіки, вік яких перевищує 40 років.

Деякі закономірності, причини виникнення раку передміхурової залози

В даний час причини раку передміхурової залози – питання відкрите. Вчені встановили однозначний зв’язок виникнення раку простати з двома факторами:

Вік

З роками в організмі чоловіка відбуваються гормональні зміни. Слідом виникають зміни в передміхуровій залозі, які здатні привести до раку. Виявлено, що рак простати безпосередньо залежить від рівня тестостерону в крові. Тому захворюванню схильні чоловіки середнього і похилого віку. У молодих осіб рак зустрічається вкрай рідко і тільки у разі спадкової схильності або під впливом серйозних мутагенних факторів.

Спадковість

Ризик захворювання подвоюється, якщо у чоловіка серед близьких родичів присутні хворі на рак простати. Якщо ж хворіли родичі першої і більше ступенів споріднення, ризик знижується, але має місце бути. Спадковий рак простати відрізняється від інших етіологічних типів захворювання лише більш ранньою датою виникнення (з різницею в 6-7 років).

Інші фактори, за яким людину можна віднести до групи ризику, на даний момент встановлені, але не доведені, але вони існують:

Спосіб життя

Спосіб життя суттєво впливає на можливість розвитку ракового процесу в передміхуровій залозі. Наявність шкідливих звичок помітно збільшує (у недоведених пропорціях) ризик виникнення пухлини: схильність до вживання алкоголю, паління, вживання наркотичних речовин. Вищеперелічені речовини володіють потужним мутагеним ефектом і здатні активувати процес злоякісного переродження вже наявної пухлини простати.

Харчування

Спровокувати онкологію здатні червоне м’ясо і жири тваринного походження. Чіткого зв’язку між харчуванням і виникненням раку не відзначено. Але лікарі рекомендують уникати вживати в їжу такі продукти, якщо є передумови до онкології.

Класифікація

Існує 2 класифікації раку передміхурової залози. Перша відноситься до стандартної номенклатури всіх ракових пухлин, а друга, більш прийнятна у випадку раку простати, заснована на агресивності пухлини. Агресивність визначається індексом Глісона після дослідження біоптату ракової пухлини. Бал (індекс) виставляється від 1 до 10, що означає, відповідно, менш та більш агресивну пухлину.

Симптоми раку простати

Проявів у раку простати занадто багато, щоб точно встановити діагноз лише за анамнезом хворого і пальпацією.

• Біль і печіння при сечовипусканні і після нього
• Переривчасте сечовипускання
• Часті позиви до сечовипускання
• Болі в області паху
• Болі при ректальній пальпації простати
• Гематурія
• Імпотенція та ін.

Загалом, симптоми раку передміхурової залози можна об’єднати в три великі групи:

• Функціональні порушення відтоку сечі;
• Ознаки, пов’язані з метастазами пухлини, що виходять за межі простати;
• Симптоми при великому метастазуванні ракових клітин далеко за межі передміхурової залози.

Перша група ознак пов’язана з тим, що ракова пухлина починає механічно здавлювати сечовипускальний канал, що проходить через простату. У зв’язку з цим сечовипускання стає болючим, проблемним і нерегулярним. Це призводить до застою сечі в сечовому міхурі, нервозності, набряклості, стресів.

Коли пухлина проникає за межі передміхурової залози, це завдає чоловікові додаткові больові відчуття. Крім цього, може спостерігатися еректильна дисфункція, гематурія і гематоспермія.

При глибоких і великих метастазах рак поширюється по тазовій області, вражаючи кістки, спинний мозок, інші органи. При цьому основні симптоми раку передміхурової залози будуть наступними:

• Болі в області тазу та попереку кісткового походження
• Анемія (див. препарати заліза при анемії)
• Набряклість тіла і кінцівок
• Параліч

Стадії раку простати

Стадійність захворювання класифікується згідно з формами раку. Існує 2 основні номенклатури:

TNM – В рамках даної класифікації розглядається ступінь розростання ракової пухлини:

T – пухлина знаходиться в передміхуровій залозі або трохи виходить за межі її капсули.

N – ракові клітини проростають в регіонарні лімфатичні вузли, розташовані нижче біфуркації клубової артерії.

M – в даному пункті йдеться про віддалені метастази, при яких уражаються не регіонарні лімфатичні вузли, кістки та інші органи.

Система Джуіт-Уайтмор – Дана класифікація поділяє патологічний процес на стадії А, B, C, D. Перші 2 стадії є виліковними, останні 2 – несуть більше сумні перспективи.

Самою ранньою стадією є А, при якій пацієнт може не відчувати жодних неприємних відчуттів, а ракові клітини можуть одинично або масово локалізуватися в паренхімі передміхурової залози.

Стадія B характеризує розростання пухлини усередині простати до пальпуємих розмірів. На даний момент рак можна виявити за рахунок помірного підвищення концентрації білка ПСА.

Наступний етап C, позначає вихід ракових клітин за межі капсули передміхурової залози. Пухлина доходить до сім’яних пухирців, інших органів, може перекривати просвіт уретри і сечового міхура. На даній стадії рак стає невиліковним захворюванням.

Стадія D – фінальний етап розвитку раку. Характеризується збільшенням кількості метастазів і розростанням пухлини в бік регіонарних лімфатичних вузлів і за їх межі. Також стадією D іменуються і рецидивуючі метастази після операційного лікування раку простати.

Потрібно пам’ятати, що стадії раку передміхурової залози, симптоми яких можуть дуже відрізнятися, виділені умовно. Чітких критеріїв, за якими можна віднести пухлину до того чи іншого етапу, немає.

Діагностика

Застосовуються наступні методи:

1. Пальцева діагностика або пальцеве ректальне дослідження. Лікар на дотик діагностує наявність/відсутність пухлини.
2. ПСА (простатичний специфічний антиген). Чим вище концентрація ПСА в сироватці крові, тим більша вірогідність наявності раку простати.
3. Трансректальне ультразвукове дослідження. Частіше його позначають, як ТРУЗД (абревіатура). Це дослідження простати за допомогою ультразвуку шляхом введення діагностичного приладу в пряму кишку.
4. Біопсія простати.
5. Патоморфологічне дослідження пункційних біоптатів простати та ін.

В якості моніторингу раку передміхурової залози використовуються перші 3 методики. ПСА – відмінний і простий спосіб регулярно стежити за станом передміхурової залози.

До появи ПСА в 30% випадків виявлялася поширена форма раку простати, зараз при регулярному контролі цього аналізу крові та огляду уролога лише в 6% випадків виявляють поширений рак передміхурової залози, що покращує прогноз і дозволяє вчасно провести радикальне лікування.

В нормі вміст ПСА повинен бути менше 4 нг/мл, вище 10 говорить про високий ризик виникнення раку. Однак існують і винятки:

• Рідко реєструються випадки, коли при раку простати аналіз ПСА залишається в межах норми.
• При лікуванні простати можуть використовуватися препарати, які призводять до зниження показника ПСА (хибно негативний результат) на тлі раку передміхурової залози.
• Аденома простати і простатит можуть впливати на показник ПСА, збільшуючи його значення при відсутності ознак і симптомів раку передміхурової залози.

Лікування раку простати

Дуже важливим і актуальним на сьогоднішній день є питання про лікування раку передміхурової залози. Рішення про лікування приймається виходячи з віку пацієнта. Якщо чоловікові 65 і більше років і рак не виходить за межі передміхурової залози, то вживати заходів немає сенсу. На сьогоднішній день смертність в цьому віці досить висока і аж ніяк не від раку простати.

Якщо процес вийшов за межі передміхурової залози, то пацієнту без лікування залишається жити не більше трьох років. Всі відомі на даний момент методи лікування можна представити наступним чином:

• Таргетна терапія і хіміотерапія
• Гормональна терапія
• Брахітерапія, променеві методики
• Хірургічні втручання

Зараз лікування раку передміхурової залози є максимально безболісним.

Таргетне лікування і хіміотерапія

Дія лікарських речовин спрямована на гальмування росту ракових клітин. Але дія це недостатньо специфічна, тому зачіпає здорові клітини і завдає шкоди організму.

Як альтернативу хіміотерапії вчені розробили таргетне лікування пухлини. В даному випадку ракові клітини піддаються атаці високоспецифічних моноклональних антитіл. Така практика дозволяє звести побічний ефект до мінімуму та значно полегшує лікування раку передміхурової залози.

Гормони

Використання певного набору гормонів дозволяє зупинити або серйозно сповільнити поділ ракових клітин. Цей вид лікування частіше застосовується в якості супроводу до хірургічного, або ж променевої терапії, але може використовуватися і самостійно.

Променеві методи

Вплив рентгенівським та іншими радіоактивними випромінюваннями завжди викликало побоювання пацієнтів і безліч побічних явищ. Це пов’язано з тим, що при великих метастазах доводиться піддавати опроміненню не тільки пухлину, але й прилеглі тканини й органи. У разі пухлини, локалізованої в простаті, така методика менш небезпечна, але не є доцільною.

У сучасній медицині розроблені менш ризиковані методи лікування:

Брахітерапія

Вона передбачає введення через пряму кишку спеціальної голки, через яку в простату буде введений ізотоп йоду. Локалізація ін’єкції обчислюється абсолютно точно. Дія радіоактивної речовини поширюється лише на ракові клітини, не завдаючи системної шкоди, як у випадку опромінення старими методиками.

УЗ-терапія

– це точковий вплив узльтразвуком на пухлинні клітини. Доведено, що ракові клітини повністю руйнуються під дією високих частот.

Сучасні способи лікування істотно зменшують ризик виникнення побічних ефектів, а їх ефективність, навпаки, стає все більш високою.

Хірургічні маніпуляції

Хірургічне втручання – самий простий і ефективний спосіб знищення пухлини на перших стадіях (A і B за класифікацією Джуіт-Уайтмор). Поки пухлина не почала проростати за межі простати, її, дійсно, краще видалити. Існує два типи операцій:

Простаектомія

У разі простаектомії передміхурова залоза цілком видаляється через розріз. Це найбільш травматичний вид хірургічного лікування раку простати.

Трансуретральна резекція

Трансуретральна резекція передбачає часткове видалення простати через сечівник. Показаннями до такого роду процедури є неможливість повного видалення простати або непереносимості операцій. Виконується ендоскопічним методом.

За кордоном широко застосовується спеціальний робот «Да Вінчі». Хірургічне втручання зводиться до невеликих проколів, всі маніпуляції виконуються роботом, яким керує лікар. З одного боку, це безконтактний метод лікування для лікаря, з іншого – малоінвазивний для пацієнта.

Найбільш часті питання пацієнтів

Лікар не призначає лікування, а мені показано динамічне спостереження. Чи означає це, що у мене невиліковна форма раку, лікування буде неефективним і тому воно не призначається?

Ні, такий вид спостереження означає те, що пухлини повільний ріст, і можливо, вона навіть не проявить себе. При динамічному спостереженні показано обстеження 2 рази на рік – пальцеве ректальне дослідження і ПСА. Такий регулярний контроль без лікування дозволяє вчасно виявити прогресування пухлини і перейти від спостереження до інтенсивної терапії.

Дослідження в США встановили, що у чоловіків, які не мають раку передміхурової залози та у пацієнтів з повільно зростаючою пухлиною (при динамічному спостереженні протягом 15 років), смертність була однаковою. Для визначення – кому показано динамічне спостереження враховується вік хворого і супутні захворювання.

Динамічне спостереження проводиться у літніх людей з очікуваною тривалістю життя не більше 10 років, при відсутності ознак прогресування пухлини. Це вважається більш доцільним, оскільки зростання пухлини повільне, а лікування онкології може погіршувати соматичний статус пацієнта, володіючи рядом побічних дій.

Проте вибір завжди залишається за пацієнтом, не кожен може прийняти вичікувальну тактику, оскільки це серйозне психологічне випробування, що приводить до депресії, погіршення якості життя. Також існує ризик, що пухлина буде прогресувати швидше, ніж очікувалося, і тоді знадобиться більше агресивніше лікування, до того ж ефективність терапії на пізніх стадіях нижче.

В яких випадках лікування може бути неефективним?

Причини, по яким можливо відсутність ефекту від лікування, сьогодні недостатньо вивчені, але певні факти можуть сприяти розвитку рецидиву:

– перед підготовкою до лікування або операції стадія онкологічного процесу була визначена не вірно через недосконалість методів обстеження;

– при динамічному спостереженні зростання пухлини було більш стрімким, в результаті новоутворення вийшло за капсулу простати;

– до лікування вже відбулося проникнення ракових клітин в сусідні тканини, на сьогоднішній день не існує методів, що визначають поширення поодиноких патологічних клітин по організму;

– при нечутливості клітин пухлини до стандартних доз опромінення, при ситуації, коли ділянки передміхурової залози не можуть потрапити в зону опромінення або коли відбулося проникнення пухлини за межі опромінення.

Через деякий час після лікування може виникнути рецидив?

Це залежить від того, наскільки агресивна була первинна пухлина, високодиференційовані пухлини дають рецидив повільніше, низькодиференційовані швидше, зазвичай рецидив відбувається в перші 5 років, але бувають випадки виникнення рецидиву після лікування через 15 років.

Які симптоми рецидиву раку передміхурової залози?

Спочатку (у перші роки) рецидив може протікати безсимптомно, раніше вважалося, що труднощі з сечовипусканням, болі в кістках, збільшення лімфатичних вузлів свідчать про рецидив, але це вже вказує на множинні метастази. Сьогодні про початок рецидиву можна дізнатися по зростанню ПСА. Якщо відсутні інші прояви раку, а ПСА збільшується, то кажуть про біохімічний рецидив і тільки через кілька років у такого пацієнта починають проявлятися ознаки росту пухлини. Тому важливою умовою після проведення курсу терапії є контроль ПСА, біопсія, пальцеве ректальне дослідження, МРТ, КТ, остеосцинтиграфія.

Куди може метастазувати пухлина?

При раку передміхурової залози метастази можуть бути місцевими (регіонарні лімфовузли) і віддалені – це будь-які органи, найчастіше це кульшові та плечові кістки, хребет, легені, печінка, головний мозок.

Чи сприяє біопсія прогресуванню пухлини і виникненню метастазів?

Підстав для таких побоювань немає, біопсія не впливає на ріст пухлини, більш того, це найважливіша складова діагностики, легка і безпечна процедура, достовірний метод, який відкидає або підтверджує наявність раку простати.

У багатьох чоловіків рано чи пізно виявляють рак передміхурової залози, можливо, було б доцільно видаляти залозу до появи ракових клітин?

Операція не може бути методом профілактики, оскільки це серйозне втручання з можливим комплексом ускладнень, таких як імпотенція і нетримання сечі. Крім того, рак простати досить повільно прогресує і у багатьох пацієнтів він не стає причиною смерті або різкого погіршення здоров’я, оскільки причиною смерті за цей час можуть стати інші захворювання.

Чи можна вилікувати рак народними засобами або методами нетрадиційної медицини?

На сьогоднішній день не існує ні єдиного народного способу або методу нетрадиційної медицини, здатного вилікувати це захворювання. Більш того, використовувати тільки які-небудь інші способи лікування і відкладати ефективну терапію, запропоновану фахівцями, небезпечно. Зволікання з лікуванням може збільшувати ризик прогресування пухлини і виникнення метастазів.

Наскільки спосіб життя і харчування впливає на ризик розвитку раку?

У країнах, де традиційно високий рівень споживання рафінованих продуктів і надлишків тваринних жирів, таких як Європейські країни, Канада, США – ризик виникнення онкології набагато вище, ніж у країнах, населення яких живиться соєю, рисом і морепродуктами. Також виявлен зв’язок підвищеного ризику раку простати у чоловіків з ожирінням, при цьому збільшується ризик не лише онкології, але і гіпертонії, атеросклерозу судин головного мозку, цукрового діабету у чоловіків.

Слід пам’ятати, що своєчасна діагностика раку передміхурової залози – запорука успішного одужання! Тому при будь-яких неприємних відчуттях не затягуєте похід до фахівця-уролога.