Про менінгіті, як про дуже серйозне, небезпечне захворювання знають багато. А ось реактивний менінгіт – що це таке і чому він з’являється, знають не всі. Найчастіше менінгіт викликають віруси, бактерії, гриби. Серед бактеріальних інфекцій, що вражають оболонки мозку, найчастіше виділяють: менінгококи, пневмококи, стрептококи.

При так званому реактивному менінгіті (блискавичних формах менінгіту) без своєчасного лікування тривалість життя хворого становить від двох до 20 годин, тобто в середньому 9 годин. Це стрімкий розвиток менінгіту як у дорослих, так і у дітей.
Без надання оперативної допомоги хворий через добу впаде в кому. У літніх людей, людей, ослаблених хронічними захворюваннями, у маленьких дітей прогресування захворювання настільки стрімко, що часом медицина виявляється безсилою.

Менінгококова інфекція найчастіше є збудником первинного менінгіту, 20% випадків якого протікає як блискавичний, реактивний менінгіт з 90-100% летальним результатом. Менінгококову відносять до однієї з найбільш «некерованих інфекцій», що викликає і поодинокі випадки, і епідемічні спалахи захворювання.

Реактивний менінгіт так само може виникнути, як вторинне захворювання, коли стрептококова або пневмококова інфекція проникає в мозкові оболонки з кровотоком із запального вогнища в носоглотці, бронхах, трахеї. Зазвичай поширення інфекції відбувається при виникненні в організмі хронічних інфекційних вогнищ – пневмонії, отити, синусити, гайморити, бронхоектази, фурункульози та ін. Існує також контактний шлях проникнення інфекції в мозкові оболонки, це відбувається при прориві гною в порожнину черепа або при порушенні цілісності кісток голови. Реактивний менінгіт – що це, як виявляється менінгіт?

Симптоми реактивного менінгіту

Висока температура тіла, озноб. У хворих з реактивним менінгітом спостерігається двогорба температурна крива, тобто підвищення температури тіла до 40 градусів на початку захворювання швидко піддається дії жарознижувальних препаратів, а через кілька годин, при різкому повторному стрибку температури, антипіретики вже зовсім неефективні.

Інтенсивний головний біль, розпирає, по всій голові, що підсилюється при русі, різкому шумі або світловому подразнику.

Блювота, вона виникає з перших годин хвороби, виснажлива, багаторазова, не пов’язана з прийомом їжі.

М’язові болі, у маленьких дітей також можливе виникнення клоніко-тонічних судом.

Характерні симптоми менінгіту – менінгеальні знаки, регидність потиличних м’язів, симптоми Керніга, симптоми Брудзинського не завжди можуть бути присутніми всі в комплексі.

Ознаки шоку: тахікардія, артеріальна гіпотензія, холодна шкіра при високій температурі тіла, стопи і кисті хворого набувають попелястий відтінок.

Збудження, занепокоєння, які з’являються в перші години хвороби, змінюються сплутаністю свідомості, прострацією і комою. Виникає задишка, гіпоксемія, олігоурія, інші прояви респіраторного дистрес-синдрому.

Деякі пацієнти помирають від серйозних неврологічних змін, викликаних підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Шкіра стає сірого відтінку, при менінгококової інфекції з’являється і стрімко поширюється висип, який спочатку плямисто-папульозний, а потім набуває геморагічного характеру. Висип локалізується найчастіше на нижніх кінцівках, на тілі, на сідницях і в області великих суглобів.

ДВЗ-синдром (синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання) розвивається при відсутності адекватного лікування і наростання проявів септичного шоку. При цьому висип набуває некротичний, зливний характер, з’являються колаптоїдні плями, розвивається гангрена пальців стоп та кистей, відбуваються крововиливи в склеру, слизові порожнини рота, кон’юнктиву, смерть хворого настає від поліорганної недостатності та рефрактерного септичного шоку.

Діагностика та лікування реактивного менінгіту

Зважаючи на стрімкість розвитку реактивного менінгіту та поганий прогноз при його прогресуванні, будь-які з ознак менінгіту, особливо поява висипу, гарячки, катаральних явищ повинно бути підозрілим по відношенню до менінгококової інфекції. Хвора дитина або дорослий повинен бути терміново госпіталізований для надання інтенсивної терапії.

Однак, найчастіше швидкість клінічного розвитку реактивного менінгіту не дозволяє фахівцям вчасно провести якісну діагностику. Якщо вдається, взяти на аналіз спинномозкової рідини методом люмбальної пункції, то там виявляють збудника менінгіту, зазвичай менінгокок, стрептокок, що дозволяє встановити діагноз.

У зв’язку з швидким розвитком захворювання в крові тільки іноді вдається виявити підвищення лейкоцитів, а характерним показником є тільки підвищена ШОЕ. Сеча при реактивному менінгіті зазвичай темного кольору і в ній знаходять елементи крові і білок. Саме дефекти своєчасної діагностики і терапії перших годин від початку менінгіту, нерідко виступають причиною подальшого фатального перебігу хвороби.

Лікування реактивного менінгіту повинно проводиться у відділеннях інтенсивної терапії негайно, пацієнту вводять внутрішньовенно сольові розчини, плазмозамінники, антипіретики, при гострої надниркової недостатності можливе призначення глюкокортикоїдів, при м’язових спазмах і судомах – міорелаксанти, спазмолітики, діазепам.

Внутрішньом’язово вводять строго по годинах максимальні дози антибіотиків, найчастіше цефалоспорини, пеніциліни або макроліди. При шоковому стані пацієнта всі препарати вводять тільки внутрішньовенно. При наростанні тяжкості стану хворого антимікробні засоби вводять безпосередньо в спинномозковий канал. Щоб уникнути набряку мозку призначають фуросемід, а при наявності клінічних симптомів набряку мозку у склад інфузійної терапії входить сорбилакт.