Цитомегаловірус (ЦМВ, цитомегалія, вірус слинних залоз, ЦМВ-вірус) широко поширений (у 50-80% дорослих і 10-15% дітей) ДНК-геномний вірус сімейства Herpesviridae роду Cytomegalovirus hominis, який може заразити абсолютно кожного. Цитомегалію називають «хворобою цивілізації». У цій статті мова піде про цитомегаловирус, симптоми та лікування цього захворювання при вагітності, у дітей і у дорослих.

Частота клінічного прояву цитомегаловірусу за останні десятиліття різко зросла з зростанням кількості людей з різними імунодефіцитними станами. Резервуаром і джерелом ЦМВ-вірусу служить людина з присутньою гострою або латентною вірусною формою ЦМВ.
Більшість людей не знають про хвороби, так як її симптоми не є специфічними і виявляються вкрай рідко. Однак під час вагітності та при імунодефіцитних станах ЦМВ є причиною для занепокоєння.

Після зараження цитомегаловірусом, інфекція зберігається в тілі довічно. У здорової людини ЦМВ залишається в стані спокою. Цитомегаловірус поширюється через фізіологічні рідини організму: кров, слина, сеча, кал, сперма і грудне молоко. Люди зі слабким імунітетом мають більший ризик захворіти цитомегалією. У разі інфікування цитомегаловірусом вагітної жінки і розвитку активної інфекції можливе зараження вірусом дитини.

Існує кілька форм перебігу хвороби. Серед них переважає субклінічний прояв і латентне вірусоносійство. Клінічні прояви інфекції виникають на тлі ослаблення імунної системи.

У чому небезпека цитомегаловірусу? Сучасні методи лікування цитомегаловірусу не дозволяють повністю позбутися від інфекції. Втіхою цього є лише те, що хвороба небезпечна лише в деяких випадках: при патологічних станах імунної системи і під час вагітності (небезпечно для плоду).

Класифікація ЦМВ-інфекції

Цитомегаловірусна інфекція буває:

• Вроджена: гостра, хронічна
• Придбана: латентна, гостра, мононуклеозна, генералізована.

Як передається ЦМВ-інфекція?

Шляхи передачі вірусної інфекції:

• Повітряно-крапельний
• Трансплацентарний
• Контактний (через предмети побуту або безпосередньо від хворого)
• Статевий
• При пересадці донорських органів і переливання крові
• Через грудне молоко.

Діагностика цитомегаловірусної інфекції

Виявлення вірусу у людини можливе шляхом дослідження крові, сечі, слини, мазка і зіскрібка з геніталій. Як правило, люди схиляються до варіанту здачі крові. Виявлені специфічні антитіла до цитомегаловірусу свідчать про присутність інфекції, що діагностується.

У широко відомій лабораторії ІНВІТРО проводять кілька аналізів на виявлення антитіл:

Присутність в крові антитіл до цитомегаловірусу (igg позитивний) – ознака стійкого імунітету, такий стан не вимагає лікування. У переважній більшості випадків – це безсимптомне пасивне вірусоносійство.

В разі негативної відповіді (варіант 1) вагітним рекомендовано повторювати аналізи кожен триместр вагітності, так як ця категорія відноситься до групи ризику. Відсутність антитіл до вірусу підвищує ймовірність інфікування та становить загрозу нормального виношування дитини.

Дітей, народжених від матері з гострою формою ЦМВ-інфекції, обов’язково перевіряють на антитіла в перші дні життя.

Виявлені у новонародженого в перші три місяці життя антитіла IgG не є явною ознакою природженої цитомегалії. При прихованому вірусоносійстві матері, дитина одержує готові антитіла, які зникають самостійно до трьох місяців. А ось специфічні антитіла IgM – прямий доказ гострої фази цитомегаловірусної інфекції.

Цитомегаловірус при вагітності

Цитомегаловірусна інфекція поряд з краснухою, герпесом і токсоплазмозом під час вагітності дуже небезпечна. В основному зараження цитомегаловірусом відбувається до вагітності і лише у 6% жінок ЦМВ потрапляє в організм вперше. Тому фахівці рекомендують проходити обстеження на ЦМВ-інфекцію ще до зачаття.

Зараження плода при первинному інфікуванні матері спостерігається в 50% випадків через відсутність специфічного імунітету, що дозволяє «сильному» вірусу пройти через фетоплацентарний бар’єр або плодові оболонки і проникнути в організм малюка.

Виявлені у вагітної пацієнтки IgG означають присутність латентної малонебезпечної форми хвороби з уже виробленими імунними антитілами. При цьому ймовірність передачі інфекції дитині мізерна (1-2%). Повна відсутність антигенів до цитомегаловірусу та специфічних імуноглобулінів небезпечно первинним зараженням.

На тлі вагітності часто знижується імунітет і організм стає більш сприйнятливим до різних інфекцій. Тому вагітній варто подбати про запобіжні заходи. Слід обмежити перебування у громадських місцях, дотримуватися правил особистої гігієни і не допускати тісних контактів з потенційними носіями інфекції.

Зараження дитини може відбутися під час зачаття (через сперму). Найбільш часто діти інфікуються при народженні під час проходження через родові шляхи. ЦМВ-вірус присутній у грудному молоці інфікованої матері, тому годування груддю – ще один шлях зараження новонародженого.

Важливо відзначити, що внутрішньоутробне інфікування більш небезпечно своїми наслідками, ніж під час пологів і через молоко.

Коли вагітна заражається цитомегаловірусом на ранніх термінах вагітності (до 12 тижнів), часто трапляються раптові аборти, мертвонародження та невиношування. Якщо ж дитина виживає або інфікування відбувається на пізніх термінах вагітності, дитина в більшості випадків народжується з вродженою цитомегаловірусною інфекцією. Хвороба дає про себе знати відразу після народження або через деякий час.

Симптоми цитомегаловірусу у жінок при вагітності можуть проявлятися підвищенням температури тіла, нездужанням, головним болем, слабкістю, або зовсім відсутні.

Вроджена ЦМВ-інфекція у дітей

Вроджена форма вірусного захворювання – це наслідок внутрішньоутробного інфікування плода. Діагноз встановлюється в перші місяці життя. Більше 2% новонароджених інфіковані цитомегаловірусом. Більшість з них народжуються здоровими або ж є вірусоносіями. У 17% випадків вродженого цитомегаловірусу симптоми у дітей проявляються у період новонародженості або максимум до 2-5 років.

Про вроджену цитомегаловірусну інфекцію у немовляти свідчать результати аналізів з проміжком в місяць з підвищенням в чотири рази титру антитіл IgG.

Дитина в утробі матері, заражена у першому триместрі вагітності, часто гине до народження. Однак якщо цього не відбувається, ступінь завданої вірусом шкоди дуже велика.

Цитомегаловірус у немовляти має симптоми у вигляді вад розвитку – недорозвинений мозок, вроджені каліцтва, водянка головного мозку, захворювання серця, печінки, збільшення селезінки. Можлива глухота, епілепсія, затримка психічного розвитку, церебральний параліч, м’язова слабкість. Часто це призводить до летального результату.

Симптоми вродженої цитомегалії у новонароджених:

• синюшні плями на тілі
• жовтяниця
• неврологічні розлади
• збільшення печінки і селезінки
• анемія

У 15,7% дітей вірус необоротно уражає мозок – менінгоенцефаліт, водянка (гідроцефалія головного мозку), структурні зміни. Помітні ушкодження судин мозку (розширення), мозкової речовини (некротізація, крововиливи) та зміни продуктивного характеру в мозкових оболонках.

Діти з вродженим ЦМВ народжуються слабкі, з малою вагою та зниженим м’язовим тонусом, погано смокчуть груди. Спостерігається пригнічення рефлексів, м’язова дистонія, тремор, блювота, відставання в розумовому і фізичному розвитку, судоми в сукупності з вадами розвитку очей і внутрішніх органів.

В деяких випадках симптоми цитомегалії проявляються до 2-3 місяців. Дитина погано спить, їсть, набирає вагу. З’являються судомні напади, які з часом частішають і стають важчими. Часто трапляються респіраторні захворювання, бронхопневмонії. Сповільнюється психомоторний розвиток. Розлади нервової системи супроводжуються тяжкими ураженнями різних органів.

Вроджена цитомегалія, яка проявилася не відразу, а до 2-5 років, провокує мовне гальмування, глухоту, сліпоту, розумове відставання, порушення психомоторних реакцій.

Цитомегаловірус у дітей вимагає лікування в разі появи симптомів хвороби. Основу терапії складають противірусні препарати.

Проникнувши в організм дитини ЦМВ може викликати гострий стан, або ж відразу перейти в латентну форму без прояву симптомів. При ослабленні імунітету (переохолодження, стреси, оперативні втручання) можливий рецидив і хронізація процесу.

Ознаки цитомегаловірусної інфекції

Придбана цитомегалія в основному виникає в ранньому дитячому або підлітковому віці в силу недосконалості імунної системи. У 90% людей ЦМВ протікає безсимптомно.

Середній інкубаційний період ЦМВ – 20-60 днів. При попаданні в організм він відразу не дає про себе знати. Спочатку ЦМВ селиться в клітинах слинних залоз, де для його розмноження найсприятливіші умови. Коли вірус розноситься по всьому тілу, виникає короткочасна вірусемія у вигляді мононуклеозного синдрому: запалення і збільшення слинних залоз та регіонарних лімфовузлів, підвищена слинотеча, наліт на язиці. Сильна інтоксикація провокує головний біль, підвищення температури, слабкість і загальне нездужання.

ЦМВ впроваджується в лейкоцити та мононуклеарні фагоцити, де відбувається реплікація. Заражені клітини збільшуються. В їх ядрах видні вірусні включення. ЦМВ може довго і латентно перебувати в організмі, особливо в лімфоїдних органах, і не піддаватися впливу антитіл та інтерферону. Одночасно, перебуваючи в Т-лімфоцитах, вірус пригнічує клітинний імунітет.

Важка генералізована форма ЦМВ виникає при імунодепресивних станах (СНІД, онкохвороби). Прямий вплив цитомегаловірусу посилюється, може виникнути реактивація і гематогенна генералізація. Інфекція розноситься по всьому організму і вражає різні органи. Можливо запалення легенів, гепатит, жовтяниця, енцефаліт, ретиніт, дисфункція різних відділів травного тракту, ендокринних залоз, патології мозку і нервової системи.

Симптоми захворювання в гострій фазі або під час реактивації вірусу у дітей і дорослих часто проявляються у вигляді простудних, грипозних проявів. Триває хвороба від двох до шести тижнів і закінчується одужанням.

Симптоми цитомегаловірусу:

• Підвищення температури тіла
• Риніт
• Набряклість зіву
• Головний біль
• Слабкість і швидка стомлюваність
• Збільшення лімфовузлів
• Можливі болі в горлі, кашель

Симптоми цитомегаловірусу у чоловіків крім простудних ознак можуть проявлятися у формі запалення органів сечостатевої системи (локалізована форма). Уражається сечівник і тканини яєчок, при сечовипусканні відзначається біль і неприємні відчуття.

У жінок цитомегаловірус може викликати ерозію і запалення шийки матки, піхви, яєчників. Можливі болі внизу живота і белосовато-блакитні виділення з піхви.

Лікування цитомегалії у дорослих і дітей

Можливості сучасної медицини дозволяють тільки придушити цитомегаловірус, повне знешкодження поки неможливо. Терапія визначається ступенем ураження організму і проводиться комплексно.

• До медикаментозних заходів відносять прийом противірусних, імуномодулюючих та вітамінних препаратів. Крім того, проводиться симптоматичне лікування з метою полегшити гострий стан хворого.
• Важливо пам’ятати: безконтрольне самолікування цитомегаловірусної інфекції неприпустимо і небезпечно.
• В першу чергу пацієнтам показано повноцінне харчування та здоровий спосіб життя.
• Застосування противірусних препаратів виправдане у випадку важкого перебігу хвороби з метою «загнати» цитомегаловірус в пасивну – безпечну форму.
• Пацієнтам призначають Ганцикловір, Валацикловір, Фамцикловір. Тривалість вживання препаратів визначається лікарем. У середньому противірусна терапія триває 10-21 день.
• Застосовуються інтерферони, імуноглобулін людини нормальний (25 мл 2800-3000 грн.), специфічний антицитомегаловірусний імуноглобулін (НеоЦитотект 10 мл), який містить антитіла до ЦМВ. Курс лікування – 10 днів.
• Терапія полівітамінними комплексами показана в будь-якому віці, незалежно від форми хвороби і стану пацієнта.

Виявлений лабораторно цитомегаловірус при вагітності лікування вимагає в разі реактивації латентної інфекції і при первинному зараженні в гострій фазі. Застосовують противірусні препарати і імунотерапію. Проводять три курси лікування людським імуноглобуліном нормальним в I, II і III триместрі.

Самим безпечним і ефективним противірусним засобом при цитомегаловірусної інфекції на сьогодні вважається гліциризинова кислота, здобута з кореня солодки. Виявлення високої антивірусної активності природного компонента – останнє досягнення наукових досліджень. На сьогоднішній день препарат на основі гліцирризинової кислоти існує тільки для місцевого застосування – Епіген інтим (гель 500 грн, спрей 600-1200 грн), а також Епіген лабіаль крем.

Проводяться клінічні випробування вакцини з рекомбінантних геном цитомегаловірусу, які вже довели свою ефективність на практиці. Введення сироватки вагітним і новонародженим допоможе протистояти вірусу шляхом формування штучного імунітету, що пом’якшить перебіг хвороби.

У разі безсимптомного перебігу цитомегаловірусу лікування препаратами з пртивовирусной активністю не потрібно, однак обов’язково при імунодефіцитних станах і вагітності.

Cтаттю про вагітність і цитомегаловірус також можна прочитати російською мовою: «Цитомегаловирус и беременность: симптомы, лечение».