Гонорея – це інфекційне захворювання людини, що передаються статевим шляхом. Збудник гонореї – гонокок, який проникає в слизові оболонки органів сечостатевої системи. Це серйозне захворювання, яке ускладнюється простатитом, запальними захворюваннями репродуктивних органів і призводить до чоловічого безпліддя.

Зараження гонореєю

Джерело захворювання – хвора людина. Захворювання передається статевим шляхом від хворого або носія гонореї. При статевому акті з хворим партнером гонококи потрапляють на слизові оболонки статевих органів, після чого відбувається їх впровадження і розвиток захворювання.

Інкубаційний період гонореї становить до 15 діб. Початкові прояви можуть відзначатися вже через 2 доби з моменту контакту з носієм інфекції. Вони проявляються у вигляді неприємних відчуттів по ходу сечовипускального каналу, після чого з’являється свербіж і гнійні виділення з уретри.

Вчені стурбовані прогресуванням цього захворювання в усьому світі. Приміром, за даними фахівців у Великобританії гонорея є лідером серед венеричних захворювань і в 2011 році число пацієнтів з невиліковною формою гонореї склало 20 тисяч осіб. Уряд країни був змушений впроваджувати програму по боротьбі з цим венеричним захворюванням.

За результатами статистики 30% пацієнтів з діагнозом гонореї складають гомосексуалісти. Прогресування хвороби, а також збільшення випадків розвитку резистентності збудника до антибіотиків створює серйозну загрозу не тільки населенню Великобританії, але і всій світовій спільноті.

Симптоми у чоловіків

У середньому, перші симптоми гонореї у чоловіків з’являються протягом одного тижня з моменту зараження. При погіршенні імунітету, а також при лікуванні антибіотиками в нераціональному дозуванні цей період може збільшуватися і досягати 3 тижнів.

Захворювання у чоловіків протікає в двох формах: гострої і хронічної. Цей поділ умовний, так як тривалість гострої фази у різних пацієнтів залежить від індивідуальних особливостей організму. Вважається, що гостра фаза триває протягом 2 місяців з моменту перших симптомів, після чого захворювання набуває хронічного перебігу.

При розвитку гонореї у чоловіків, симптоми захворювання зумовлені анатомічними особливостями будови сечостатевої системи. Першими появами інфекції є:

• Дискомфорт, печіння і свербіж по ходу уретри, посилюються при сечовипусканні
• Гнійні виділення виникають спочатку тільки при натисканні на головку члена.
• На наступних етапах хвороби виділення набувають постійний характер.
• Висхідне поширення інфекції до задньої частини уретри призводить до розвитку ознак циститу – частих болючих позивів до сечовипускання.

Хронічний перебіг гонореї супроводжується подальшим поширенням інфекції на передміхурову залозу і яєчка. Гонорейний простатит характеризується частими позивами до сечовипускання і тривалої хворобливої ерекції. В особливо важких запущених випадках відзначається болючість в області прямої кишки при дефекації.

Поразка пахових органів проявляється у вигляді запальних захворювань яєчок. Запалення супроводжується набряком навколишніх тканин і пахових лімфовузлів. Статевий акт при цьому супроводжується хворобливими відчуттями і появою кров’янистих виділень.

Так як причиною захворювання є інфекційний агент, то його розвиток супроводжується загальними проявами інтоксикації: лихоманкою, ознобом, головним болем.

Симптоми хронічної гонореї у чоловіків можуть мати стертий характер, і протягом тривалого часу не викликати характерних проявів. У зв’язку з цим хворий не отримує належного лікування, і захворювання поступово прогресує, даючи розгорнуту клінічну картину лише на пізніх стадіях. Цим обумовлено почастішання ускладнень хронічної гонореї.

Діагностика

Для підтвердження наявності гонокока в крові користуються бактеріологічним і бактеріоскопічним методами. Вони засновані на виявленні збудника в мазку при мікроскопічному дослідженні і визначенні зростання гонокока при посіві на живильне середовище.

Матеріалом для забору мазків є виділення з уретри і ануса, а також секрет, що продукується передміхурової залозою і сім’яними пухирцями.

Специфічним експрес-методом діагностики гонореї є імунофлуоресцентний метод, при якому в крові пацієнта визначаються антитіла до гонококу.

Широко поширений метод імунологічної сенсибілізації, при якому пацієнтові внутрішньошкірно вводиться білковий препарат, що містить алерген гонокока. При наявності захворювання протягом доби у пацієнта починається реакція гіперчутливості уповільненого типу. Реакція проявляється місцево. Слабопозитивний результат – діаметр гіперемії на шкірі до 10 мм. Позитивний – 11-20 мм. Достовірно позитивний – більше 20 мм.

Всім пацієнтам, що мають слабопозитивний результат і вище, призначається обстеження в повному обсязі для виявлення типу збудника і ступеня його поширення в організмі.

Ускладнення – наслідки гонореї

З-за тривалого стертого перебігу захворювання, до розвитку ускладнень більше схильні хворі хронічною формою гонореї. Відсутність лікування на початкових етапах призводить до поширення інфекції на різні внутрішні органи хворого і формування в них запальних змін.

Поширеним ускладненням гонореї є приєднання вторинних інфекцій: хламідіозу, уреаплазмозу, кандидозу та інших. При їх появі клінічна картина основного захворювання доповнюється ознаками інших інфекцій, що істотно ускладнює його перебіг і ускладнює процес діагностики.

Серед важких наслідків гонореї у чоловіків на першому місці стоять:

• простатит
• орхоепідидиміт (запалення яєчка з придатками)

При розвитку гонорейного епідидиміту хворого турбують гарячка, гіперемія в області мошонки, набряк і виражена болючість в паху, які посилюються при русі. Дане захворювання призводить до порушення продукції сперматозоїдів в ураженому яєчку, а при двосторонньому епідидиміті – до безпліддя.

Гонорейний простатит – це найбільш часте ускладнення гонореї у чоловіків. Він характеризується хронічним перебігом і слабо реагує на проведене лікування. Це одна з поширених причин імпотенції та безпліддя у чоловіків у всьому світі. По мірі прогресування простатиту порушення зачіпають не тільки статеві органи, але і сечовидільну систему, викликаючи звуження просвіту уретри.

Специфічним ускладненням гонореї також є гонорейний кон’юнктивіт, який може привести до сліпоти і некротизування тканин ока.

Проникнення гонококів в інші внутрішні органи характеризується розвитком важкої генералізованої інфекції, для якої характерні запальні шкірні прояви, міокардит, гепатит, менінгіт.

Для лікування ускладнень застосовується посилена антибактеріальна терапія. Своєчасне виявлення ускладнень на ранньому етапі має позитивний прогноз і при правильному проведенні терапії призводить до вилікування.

Лікування гонореї у чоловіків

При гонореї у чоловіків лікування захворювання спрямоване на боротьбу зі збудником інфекції. Гонококи чутливі до антибіотиків цефалоспоринового, пеніцилінового і тетрациклінового ряду. Призначення терапевтичних доз даних препаратів виявляє бактерицидну дію на збудника.

Показаннями для стаціонарного лікування є:

• Ускладнений перебіг інфекції (простатит, кон’юнктивіт, епідидиміт);
• Генералізована інфекція, сепсис;
• Рецидивуючий перебіг гонореї;
• Ухилення від проведення терапії.

На період лікування хворим пропонується повний сексуальний спокій. Заборонені фізичні навантаження, їзда на велосипеді, тривале перебування на холоді. Хворим слід відмовитися від шкідливих звичок.

Підтримуюче лікування спрямоване на зміцнення імунітету і нормалізацію функцій внутрішніх органів при ускладненому перебігу:

• Імуномодулятори;
• Вітамінотерапія;
• Нестероїдні протизапальні препарати (див. список препаратів у статті уколи від болю в спині);
• Гепатопротектори (див. список таблеток для печінки).

При розвитку важких ускладнень і поширенні запалення на інші системи організму хворим призначається посилена антибактеріальна терапія з застосуванням двох або навіть трьох антибактеріальних препаратів з різних груп.

Навіть при єдиному випадковому незахищеному статевому контакті з сексуальним партнером, хворим гонореєю, ризик передачі інфекції становить 70%, це дуже заразне (контагіозне) венеричне захворювання. Тому при появі вищеперелічених симптомів гонореї у чоловіків, слід якомога раніше звернутися до лікаря, оскільки неускладнена гонорея лікується набагато ефективніше і швидше, ніж довгостроково протікаюча хронічна гонорея з тяжкими наслідками, ускладненнями. Терапію слід проводити обом партнерам.

Зростання стійкості збудника гонореї до антибіотиків

ВООЗ в 2012 році висловила занепокоєння щодо збільшення випадків розвитку стійкості збудника гонореї до антибіотиків і закликала вчених до розробки альтернативних схем лікування і методів боротьби з захворюванням, а лікарям рекомендувала раціонально застосовувати антибіотики при лікуванні гонореї.

На сьогоднішній день за даними ВООЗ гонококи мають стійкість до багатьох антибіотиків, поки зберігаючи чутливість до цефалоспоринів. Більш того, у багатьох країнах Європи, а також в Японії та Австралії були виявлені збудники гонореї з розвитком стійкості і до цефалоспоринів.

Саллі Девіс, головний експерт з охорони здоров’я Великобританії, на початку 2013 року уточнила, що в 80% випадків збудник гонореї стійкий до тетрациклінів.

Фахівці з США запропонували 2 нових схеми комбінованої терапії гонореї. У випробуваннях брали участь понад 400 осіб різного віку (16-60 років) з важкими запущеними формами гонореї. Їх розділили на 2 групи, які отримували різні методи лікування. Найчастішими побічними ефектами у пацієнтів були – болі в животі, нудота, пронос. Результати цих клінічних випробувань нових схем лікування генітальної гонореї були озвучені на 20-й конференції (в Австрії у Відні) Міжнародного товариства досліджень ЗПСШ:

• 100% ефективність показало використання в лікуванні прийому Азитроміцину перорально (Сумамед) + ін’єкції Гентаміцину.
• 99,5% показало ефективність застосування комбінації прийому всередину Азитроміцину і Геміфлоксацину.
• 100% ефективність показали ці режими терапії при ураженні гонококом слизових ротоглотки і прямої кишки.

Стандартні рекомендації Центрів з контролю і профілактики захворювань США (CDC) по лікуванню гонореї були наступними: прийом всередину Азитроміцину (Сумамед) або Доксициліну у поєднанні з ін’єкціями Цефтріаксону. Тепер нові 2 режими терапії будуть пропонуватися у разі наявності алергії у хворого до цефалоспоринів або лікарської стійкості до них і до тетрациклінів. Проведені випробування надихнули фахівців, оскільки результати показали ефективність нових схем лікування в умовах зростаючого рівня антибіотикостійких форм гонореї в останнє десятиліття.

Профілактика зараження гонореєю після незахищеного коїтусу

Профілактика гонореї передбачає застосування презервативів в якості бар’єрних методів захисту від інфекції. При незахищеному статевому акті чоловікам рекомендується помочитися, щоб промити уретру, після чого вимити статевий член з милом і обробити Мірамістином або слабким розчином марганцівки. Мірамістин в 10 разів скорочує ризик зараження трихомоніазом, гонореєю, сифілісом та ін. статевими інфекціями.

До заходів профілактики також відноситься дотримання правил особистої гігієни, використання індивідуального туалетного приладдя, обов’язкове миття рук після дефекації і сечовипускання.

При перших же ознаках інфекції хворому необхідно звернутися до лікаря для проведення діагностики і призначення необхідного обсягу лікування. Застосування народних засобів при гонореї, поряд з тривалою відсутністю лікування, може призвести до тяжких ускладнень.

Міфи про зараження гонореєю

І трохи про міфи, які придумують чоловіки дружин або подруг у своє виправдання, коли у них виявляється гонококкова інфекція.

• Міф 1 – Користувався в лазні мочалкою друга

Це неможливо. Гонорея в більшості випадків передається від хворої до здорової людини статевим шляхом, причому незалежно від характеру статевого контакту (генітально-анальний, традиційний, петінг).

• Міф 2 – Заразився в громадському туалеті, присівши на унітаз

Також неможливо, з тієї ж причини. Існують описи випадків «побутового зараження», проте достовірність викликає сильні сумніви, «підчепити» живий гонокок в туалеті практично неможливо. Ще одним можливим шляхом зараження гонореєю крім статевого контакту (це стосується тільки жінок) є передача інфекції від хворої жінки дитині при народженні.

• Міф 3 – Вкусила вулична бродячий собака

Зараження від тварин неможливо. У собак може зустрічається Neisseria canis, цей збудник є найближчим родичем людського збудника гонореї Neisseria gonorrhoeae, але справжньою гонореєю собаки не хворіють.

• Міф 4 – Здавав кров з вени в поліклініці і заразився

Неможливо. Збудник гонореї поза людського організму швидко гине, він вкрай нестійкий у зовнішньому середовищі, гине при попаданні прямих сонячних променів, і нагріванні до 56С. Коли відбувається забір крові у медичних установах застосовуються дезінфікуючі засоби, що згубно діє на збудника гонореї. Температуру нижче 36С (температуру тіла людини) гонокок погано переносить, а при 18С гине.

• Міф 5 – Попив напій, пиво, каву з чужого кухля

Це неможливо, ні через пиття, ні через їжу і загальний посуд заразитися гонореєю не можна.

• Міф 6 – Кожен день їжджу в метро, брудні поручні – маса інфекцій

Це неможливо. Збудник гонореї здатний до життєдіяльності тільки у вологому середовищі, при сухості зовнішнього середовища він гине. Така нестійкість бактерії у зовнішньому середовищі і пояснює те, що ймовірність зараження через будь-які предмети дуже малоймовірна, для подальшої життєдіяльності йому потрібно лише людське тіло, тому його передача можлива лише при близькому безпосередньому контакті з джерелом зараження – носієм гонореї, хворою людиною.

• Міф 7 – У мене до тебе була кохана дівчина і гонорея «дісталася» від неї

Таке пояснення можливо, якщо «колишня кохана дівчина» була у чоловіка недавно. Перші симптоми гонореї виникають протягом перших 1-2 тижнів після зараження і не помітити їх неможливо. Хронічною гонореєю прийнято вважати уповільнений запальний процес, який триває понад 2 місяці. Крім того, при провокуючих чинниках (переохолодження, не дотримання гігієни) виникає рецидив (загострення) з усіма характерними симптомами, не відчувати які неможливо – гнійні виділення з статевого члена, свербіж, біль, печіння при сечовипусканні.

Про гонорею у чоловіків також можна прочитати статтю російською мовою: “Симптомы гонореи у мужчин, лечение и профилактика”.