Хламідіоз являє собою інфекційне захворювання, збудником якого є хламідії. Це особливі мікроорганізми, які не відносяться до бактерій або вірусів, а вважаються свого роду паразитами, що розмножуються внутрішньоклітинно. Саме тому діагностувати і вилікувати хламідіоз у чоловіків досить складно. Проблема полягає і в тому, що розвиток хвороби у чоловіків найчастіше не супроводжується яскравими симптомами.

Хламідії активно розвиваються в ослабленому організмі. Якщо людина постійно стикається зі стресом, неправильно харчується і мало відпочиває, хламідії можуть уражати не тільки сечостатеву систему, але й інші органи і системи: дихальну систему (хламідійна пневмонія), серцево-судинну систему, опорно-руховий апарат (хламідійний артрит), і навіть органи зору.

Хламідіоз в сечостатевій системі має всі ознаки уретриту, циститу або простатиту. Щоб точно дізнатися, що хворий страждає від хламідіозу, лікарям необхідно провести ряд особливих аналізів. Для цього пацієнту призначають серологічні, молекулярно-біологічні та імуноферментні дослідження.

Подальшим лікуванням хвороби займаються лікарі-венерологи, урологи та інфекціоністи.
Несвоєчасне лікування хламідіозу може призвести до незворотних наслідків для чоловічого здоров’я. У пацієнта може розвинутися безпліддя, захворювання серця і судин, з’явитися проблеми з потенцією і суглобами.

Симптоми захворювання

Майже у половини хворих (46 відсотків) розвиток хвороби відбувається без яскраво виражених симптомів. Небезпека полягає в тому, що людина може не знати про наявність інфекції і бути її носієм, поширюючи хламідіоз через незахищений статевий акт.

Деякі симптоми хламідіозу у чоловіків все ж існують. Інкубаційний період триває від 14 до 28 днів, а перші тривожні симптоми хвороби можуть проявитися вже через два тижні після інфікування. Ознаки хламідіозу включають:

• Виділення з уретри. Найчастіше вони з’являються після нічного сну. Зовні водянисті, склоподібні, а в деяких випадках – слизові або гнійні виділення.
• Свербіж і печіння під час сечовипускання. Перша сеча буває каламутною.
• Набряк і почервоніння зовнішнього отвору сечовивідного каналу.
• Іноді зустрічаються біль в паху і попереку.
• Гострий хламідіоз характеризується загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю і субфебрильної температурою (37,2 – 37,5 градусів).
• У деяких випадках процес сім’явипорскування або сечовипускання супроводжується невеликою кровотечею.
• Симптоми хламідіозу можуть проявлятися приховано і з часом повністю зникають. В такому випадку людина не звертається до лікаря, і хвороба переходить у хронічну стадію, яка набагато гірше піддається медикаментозному впливу і може призвести до ускладнень.

Можливі ускладнення хламідіозу

Хронічний хламідіоз в запущеній формі часто призводить до інших хвороб, пов’язаних з сечостатевої системою. Хронічна стадія розвивається в тому випадку, якщо хворий вчасно не звернувся до лікаря або не пройшов коректне лікування.

Ускладнення після хламідіозу включають:

• Синдром Рейтера, який може привести до розвитку хламідійного артриту та кон’юнктивіту.
• Уретрит після хламідіозу проявляється постійним свербінням в уретрі, прискореним сечовипусканням і виникненням гнійно-слизових виділень вранці.
• Епідидиміт – запалення придатка яєчка. У пацієнта підвищується температура тіла, яєчко збільшується в розмірах і болить. При несвоєчасному лікуванні епідидиміт може призвести до порушення сперматогенезу і безпліддя.
• Простатит. Це запалення передміхурової залози. Хвороба характеризується хворобливим сечовипусканням, порушенням потенції, болями в попереку, паху і прямій кишці. З’являються водянисті або слизові виділення з уретри.

Основні шляхи зараження

Хламідіоз – одне з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом. Щорічно реєструється півтора мільйона нових хворих. У групі ризику знаходяться люди у віці сексуальної активності (від 20 до 40 років), але останнім часом інфікування хламідіями стали схильні і підлітки до 17 років. Носіями інфекції можуть бути люди не тільки з активним перебігом хвороби, але і ті, у кого хламідіоз протікає безсимптомно.

Заразитися хламідіозом можна двома шляхами:

• Статевим. Це найпоширеніший шлях передачі інфекції. Зараження мікроорганізмами відбувається при будь-якому типі сексуальних контактів. Дуже рідко зустрічається побутовий шлях поширення інфекції, коли хламідіозом заражаються члени однієї сім’ї через предмети гігієни, постільну білизну або одяг.
• Вертикальним. Даний спосіб передачі поширюється тільки на жінок. Під час вагітності майбутня мама може передати інфекцію дитині (антенатальний спосіб). Також зараження можливе в процесі пологів (інтернатальний спосіб).

Методи лікування

Проблема лікування хвороби полягає в тому, що більшість пацієнтів просто не знають про те, що інфіковані. Тому до лікаря звертаються лише у тому разі, якщо ознаки хламідіозу свідчать про хронічному перебігу хвороби.

Лікування хламідіозу проводять тільки антибіотиками тетрациклінового ряду, макролідами і фторхінолонами. Вибір препаратів заснований на особливостях життєдіяльності хламідій: вони живуть і розмножуються тільки всередині клітин. Інші типи антибіотиків не мають достатньої природної активності для ліквідації хламідій.

Лікар, який проводить лікування, у першу чергу визначає приблизний час інфікування, період виникнення перших симптомів, визначає непереносимість медикаментів та проводить аналіз інших хронічних захворювань.

Хворому проводять лабораторні аналізи для уточнення загального стану сечовивідного каналу, імунної системи, печінки, підшлункової залози і жовчного міхура. Також проводяться дослідження на мікробіоценоз кишечника.

При призначенні препаратів пацієнта перевіряють на наявність інших ІПСШ, так як нерідко хламідіоз супроводжується й іншими захворюваннями статевих шляхів. Для лікування призначають такі препарати:

1. Імуномодулятори (Неовір, Інтерферон, Таквитин та інші). Також застосовуються препарати на основі природних компонентів – настоянку аралії, Сапарал, Пантокрин. Ці засоби підвищують загальну опірність організму.
2. Антибіотики: Доксициклін, Еритроміцин, Ломефлокацин, Ципрофлоксацин та їх аналоги. Іноді призначають прийом відразу декількох антибіотиків або протигрибкових препаратів (наприклад, доксицикліну з цефалоспорином).
3. Пацієнту призначають препарати, гепатопротектори для збереження здоров’я печінки: Фосфоглив, Ессенціале Форте, Карсил.
4. Проводять системну ензимотерапію за допомогою Лідаза, Трипсину та Вобензиму.
5. Прийом препаратів супроводжується проведенням фізіопроцедур: магнітолазерної, ультразвукової терапії та електрофорезу.
6. Антиоксиданти, зокрема – вітамін Е, Глутамінової та Аскорбінову кислоту.
7. Препарати-еубіотики (Лактобактерин, Біфікол, Ентерол, див. список аналогів Лінексу).
8. Іноді хворому прописують ферментні лекартсва (Панкреатин, Мезим або Фестал).

Єдиної схеми лікування хламідіозу для чоловіків не існує, так як ліквідувати хворобу можна лише при індивідуальному призначення певних препаратів. При складанні курсу лікування враховується вік пацієнта, наявність інших захворювань, особливості перебігу хламідіозу та індивідуальну непереносимість медикаментів.

Cтаттю про симптоми хламідіозу у чоловіків також можна прочитати російською мовою: «Симптомы хламидиоза у мужчин: лечение, последствия».