Зміст:

• Причини виникнення
• Субфебрильна температура на тлі інфекцій
• Інфекції, які рідко діагностуються
• Туберкульоз
• ВІЛ
• Злоякісні новоутворення
• Вірусний гепатит В і С
• Анемія
• Захворювання щитовидної залози
• Аутоімунні захворювання
• Психогенні фактори
• Субфебрилітет, спровокований ліками
• Наслідки хвороб
• Субфебрильні температури у дітей
• Спосіб виявлення причини субфебрилітету

Субфебрилитет являє собою незначне підвищення температури тіла до 37,9-37,5 градусів. Більш високі показники часто супроводжуються й іншими ознаками, які дозволяють діагностувати захворювання. Але причину тривалого субфебрилитету найчастіше складно визначити, й пацієнтові доводиться відвідувати безліч лікарів і здавати величезну кількість аналізів.

Причини виникнення

Організм людини, як теплокровних істот, має властивість підтримувати стабільну температуру протягом усього життя. Невелике підвищення температури можливе при нервовому перенапруженні, після їжі, під час сну і в певні періоди менструального циклу. Коли виникає необхідність захистити організм від впливу негативних факторів навколишнього середовища, температура піднімається до високих позначок, викликаючи лихоманку і роблячи неможливим розмноження патогенної мікрофлори.

Однак, причинами субфебрильної температури також можуть бути захворювання, які вимагають від імунної системи організму хоча б мінімального підйому температури для боротьби з ними.

Нормальні показники

Яка нормальна температура тіла? Всі знають, що середній показник в межах норми становить 36,6 градусів. Проте, допускається перевищення у кілька десятих градусів, оскільки нормальна температура тіла людини залежить від індивідуальних особливостей. У кого-то позначка термометра не піднімається вище 36,2, а в інших може спостерігатися постійна температура 37,2.

Подібний показник вважається нормальним (37), якщо у людини немає загальної слабкості, нездужання, слабкості, підвищеної пітливості, стомлюваності і болю. У дітей до року температура може триматися на такому рівні (37-37,3), оскільки у малюків ще недосконала система терморегуляції.

Однак, потрібно розуміти, що, якщо довго тримається субфебрильна температура, значить, в організмі є невеликий запальний процес, який обов’язково потрібно знайти і ліквідувати.

Правила вимірювання

Як правильно виміряти температуру? Існує кілька ділянок, які найчастіше використовуються для цих цілей. Найбільш об’єктивні дані можна отримати вимірювання температури в анальному отворі або в пахви.

Температуру в задньому проході найчастіше вимірюють маленьким дітям, а у дорослих пацієнтів традиційним місцем вимірювання вважається пахва. Для кожної ділянки тіла існують свої норми температури:

• Рот: 35,5 – 37,5
• Пахва: 34,7 – 37,3
• Задній прохід: 36,6 – 38,0

Основні причини виникнення субфебрильної температури наведені в таблиці.

Субфебрильна температура на тлі інфекцій

Температура при інфекції – нормальне явище, яке показує, що організм бореться з збудників. ГРВІ практично завжди викликає невелике підвищення температури, а також супроводжується загальною слабкістю, болем у суглобах і голові, нежиттю і кашлем. Субфебрильна температура у дитини може з’явитися і на тлі так званих, дитячих інфекцій (вітрянки або віспи) і вона часто доповнюється іншими ознаками певної хвороби.

Якщо субфебрильна температура тримається рік або близько того, симптоми нездужання поступово стираються, але осередок запалення не зникає. Саме тому потрібно як можна швидше виявити причину субфебрилітету, хоча це може бути досить складно.
Існує ряд хвороб, які частіше за інших інфекцій викликають субфебрильну температуру тіла:

• Виразки, які не рубцюються, у пацієнтів з цукровим діабетом;
• Захворювання ЛОР-органів (отит, фарингіт, тонзиліт);
• Абсцеси на місці проведених ін’єкцій;
• Карієс зубів;
• Запальні процеси в статевих органах (запалення придатків);
• Хвороби органів травлення: панкреатит, гастрит, холецистит, коліт;
• Запалення сечостатевої системи (цистит, уретрит, пієлонефрит).

Щоб виявити локалізацію запального процесу, хворому призначають ряд аналізів і обстежень:

• Загальний аналізи крові і сечі (підвищений вміст лейкоцитів або рівень ШОЕ дозволяють запідозрити наявність запалення);
• Додаткові діагностичні методи: рентген, КТ або УЗД для огляду підозрюваного органу;
• Консультація лікарів вузької спеціалізації: стоматолога, хірурга, гастроентеролога, ЛОРа.

У разі успішного виявлення запального процесу, слід негайно розпочати лікування, але необхідно розуміти, що хронічні хвороби піддаються медикаментозному впливу набагато гірше, ніж гострі форми захворювань.

Інфекції, які рідко діагностуються

Існує ряд інфекційних хвороб, які супроводжуються підвищеною температурою, але діагностуються досить рідко.

Бруцельоз

Цього захворювання найчастіше схильні люди, які за професією або способу життя змушені часто контактувати з тваринами (наприклад, працівники ферм чи ветеринари). крім субфебрильної температури, хвороба супроводжується наступними симптомами:

• Неясним свідомістю
• Лихоманкою
• Погіршенням зору і слуху
• Болем у суглобах і голові.
• Токсоплазмоз

Ця інфекція також досить поширена, але в більшості випадків протікає без прояву яких-небудь симптомів. Токсоплазмоз зустрічається у людей, які їдять погано проготовленное м’ясо або часто контактують з кішками.

Токсоплазмоз становить небезпеку тільки для ВІЛ-інфікованих людей та вагітних, у яких хвороба може викликати вроджені патології дитини. В інших випадках захворювання зрідка проявляється легким підвищенням температури і ураженням очей. Вірусна інфекція не потребує лікування, а певні діагностичні процедури проводять тільки до періоду вагітності.

Паразити

Дуже часто єдиним ознакою наявності глистів в організмі є невисокий підйом температури, оскільки паразити провокують уповільнений запальний процес. Тому, щоб виключити ймовірність глистової інвазії, при тривалому підйомі температури рекомендується:

• Здати загальний аналіз крові на рівень еозинофілів – клітин, кількість яких збільшується при гельмінтозі;
• Визначити показник ШОЕ (він підвищується за наявності запального процесу);
• Провести аналіз калу на яйця глист (гострики у дітей, симптоми аскаридозу).

У разі підтвердження, пацієнтові призначають спеціальні препарати проти глистів. В більшості випадків буває досить одноразової медикаментозної терапії.

Туберкульоз

Стереотип, що схильні до туберкульозу тільки люди, які ведуть асоціальний спосіб життя, помилковий. З кожним роком кількість пацієнтів з цією хворобою зростає. Особливо схильні до захворювання студенти, медичні працівники, маленькі діти і військові, які постійно проживають в казармах.

Інші фактори ризику включають:

• Наявність туберкульозу в анамнезі;
• Погане харчування;
• Спільне проживання з людиною-носієм хвороби;
• Хвороби легенів в хронічній формі;
• Цукровий діабет.

Оскільки туберкульоз – бактеріальна інфекція, яка досить швидко поширюється, дітям щорічно проводять реакцію Манту, а дорослим рекомендують регулярно робити флюорографію для виявлення хвороби та її своєчасного лікування.

Дуже часто туберкульоз може вражати й інші органи, а результати рентгена будуть хорошими. Оскільки хвороба дуже добре маскується під неспецифічні запалення, знайти осередок туберкульозу в інших органах буває досить складно.

Основні ознаки туберкульозу описані в таблиці:

Для виявлення хвороба проводять цілий комплекс діагностичних обстежень: флюорографію, реакцію Манту, Діаскінтест, а при необхідності – КТ і рентген потенційно уражених туберкульозом органів.

Найбільш поширеним діагностичним методом вважається проведення реакції Манту. Вона являє собою введення під шкіру особливого білка з зруйнованої оболонки збудника туберкульозу. Білок сам по собі не може спровокувати хворобу, але шкірні прояви свідчать наявність або схильність людини до туберкульозу.

Саме реакція Манту вважається найбільш точною для діагностики туберкульозу у дітей:

• Процедуру проводять щорічно;
• У дітей до 5 років повинна бути позитивна реакція Манту (розміри папули від 5 до 15 мм);
• Негативна реакція говорить про вроджену непредрасположенности до туберкульозу або неякісне проведення (відсутність) щеплення БЦЖ;
• Якщо розмір папули перевищує 15 мм, що необхідно провести додаткові обстеження;
• Різке зростання реакції у порівнянні з попередніми обстеженнями називають віражем (інфікуванням мікобактерією). Тому таким дітям призначають невеликі дози спеціальних препаратів для профілактики туберкульозу.

Щоб реакція Манту була об’єктивною, необхідно дотримуватися деяких рекомендацій:

• не Можна мочити місце уколу;
• Важливо розуміти, що сама по собі проба не може спровокувати туберкульоз;
• Цитрусові і солодкі продукти не впливають на розміри папули. Виняток можуть становити випадки алергії на ці продукти.

Більш точним діагностичним методом вважається Діаскінтест. Оцінка реакції також проводиться через 72 години, однак Діаскін тест не залежить від наявності або відсутності щеплення БЦЖ, а позитивні результати майже в 100 відсотках випадків говорять про інфікування. Однак, і цей точний метод може давати необ’єктивні дані. Наприклад, якщо у пацієнта виникли ускладнення після БЦЖ або він був інфікований бичачим типом туберкульозу.

Лікувати туберкульоз життєво необхідно, хоча і важко. Без терапії хвороба призводить до сильної інтоксикації і викликає смерть пацієнта. Саме тому важливо вчасно робити щеплення БЦЖ дітям і проводити регулярні перевірки. Сучасні медикаменти дозволяють ліквідувати туберкульоз, хоча останнім часом зростає кількість випадків стійкості бактерій до препаратів.

ВІЛ

ВІЛ – інфекція (вірус імунодефіциту людини) вражає імунну систему, за якої організм стає чутливим навіть до самим невеликим інфекцій. Шляхи зараження ВІЛ наступні:

• Від матері до плоду;
• Під час незахищеного статевого акту;
• Використання заражених інструментів в кабінетах стоматологів або косметологів;
• Під час ін’єкцій інфікованими шприцами;
• При переливаннях крові.

Заразитися контактним або повітряно-крапельним шляхом неможливо, оскільки для інфікування необхідно, щоб в організм потрапила велика кількість інфекції.

Симптоми при ВІЛ включають:

• М’язові і суглобові болі
• Висока або субфебрильна температура
• Нудота і блювота
• Головний біль
• Збільшені лімфатичні вузли
• Висип

Вірус може знаходитися в організмі приховано і розвиватися протягом десятків років. Пізніше на тлі ВІЛ розвивається СНІД, який може супроводжуватися наступними хворобами:

• Молочницею в ротовій порожнині
• на токсоплазмоз мозку
• Патологічними змінами слизової оболонки рота
• Саркомою Капоші
• Герпесом з множинними рецидивами
• Дисплазією і раком шийки матки
• Пневмонією, яка не лікується антибіотиками
• Контагіозний молюском
• Різким і сильним схудненням
• Запалення привушних залоз

Діагностичні методи, які дозволяють визначити ВІЛ в організмі, включають:

• Імуноферментний аналіз (ІФА) являє собою найбільш простий аналіз, який повинні проходити багато працівників на вимогу роботодавців. Однак, одноразове дослідження не завжди є об’єктивним, оскільки наявність вірусу в крові може бути визначено і через кілька місяців після можливого зараження, тому найчастіше аналіз проводять двічі.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – найбільш ефективний метод, який дозволяє виявити вірус в крові вже через кілька тижнів після зараження.
• Для підтвердження діагнозу додатково проводять метод імунної супресії та вірусного навантаження.

Якщо діагноз ВІЛ був підтверджений, хворому призначають прийом антиретровірусних препаратів. Повністю знищити вірус вони не можуть, але принаймні вони значно уповільнюють розвиток Сніду і дозволяють продовжити життя пацієнта.

Злоякісні новоутворення

Коли в організмі починає утворюватися ракова пухлина, змінюються обмінні процеси і всі органи починають працювати по-іншому. В результаті з’являються паранеопластичні синдроми, в тому числі і підвищується температура при пухлинах до субфебрильних відміток.

Дуже часто розвиток злоякісних пухлин робить чоловіка більш сприйнятливим до інших інфекцій, які можуть викликати жар і лихоманку.

Варто відзначити, що паранеопластичні синдроми дуже часто рецидивують, погано піддаються стандартної медикаментозної терапії, а їх прояви зменшуються при лікуванні онкологічного процесу.

Часті паранеопластичні синдроми можуть мати такі прояви:

• Лихоманка, яку не можуть ліквідувати жарознижуючі препарати;
• Зміни в крові: підвищений показник ШОЕ і анемія;
• З’являються шкірні прояви синдрому: свербіж без висипу і причин, чорний акантоз (супроводжує рак ШКТ, яєчників і груди та еритема Дарині (рак грудей або рак шлунка).
• Порушення ендокринної системи, які включають гіпоглікемію (низький рівень глюкози при раку легенів або травного тракту), гінекомастію (збільшені молочні залози у чоловіків при раку легенів) і синдром Кушинга, який супроводжується підвищеним виробленням гормону АКТГ у наднирниках (найчастіше супроводжує злоякісні пухлини легенів, передміхурової залози, зоб і підшлункової).

Проте, важливо враховувати, що подібні прояви виникають далеко не у всіх хворих. Але якщо постійна субфебрильна температура супроводжується одним з перерахованих вище симптомів, потрібно обов’язково звернутися до лікаря за діагностикою.

Вірусний гепатит В і С

При вірусному гепатиті відбувається сильна інтоксикація організму і підвищується температура. У кожного пацієнта хвороба починається по-різному. Хтось відразу починає страждати від болів в підребер’ї, з’являється жар і симптоми жовтяниці, в інших прояви вірусного гепатиту практично відсутні.

Уповільнений вірусний гепатит проявляється наступним чином:

• Болю у м’язах та суглобах
• Загальна слабкість і нездужання
• Невелике пожовтіння шкіри
• Підвищене потовиділення
• Субфебрильні температури
• Дискомфорт в печінці після їжі.

Важливо, що більшість вірусних гепатитів – хронічні, тому симптоми можуть виявлятися яскравіше в період загострення (див. скільки живуть з гепатитом C). Заразитися вірусним гепатитом можна такими способами:

• Від матері до плоду
• При незахищеному статевому акті
• Від заражених шприців
• Через негігієнічні медичні інструменти
• При переливанні крові
• Під час використання заражених стоматологічних або косметологічних інструментів.

Для діагностики вірусного гепатиту проводять такі обстеження:

• ІФА – аналіз, що виявляє антитіла до гепатиту. Даний діагностичний метод дозволяє не тільки визначити фазу хвороби, але також ризики зараження плоду і розділити на гепатит гострий і хронічний.
• ПЛР – високоточний метод, який дозволяє виявити найдрібніші частинки вірусу в крові.

Гостру форму вірусного гепатиту часто не лікують, а обмежуються лише симптоматичною терапією. Загострення хронічного вірусного гепатиту ліквідують противірусними засобами, пацієнтові призначають гепатопротектори і жовчогінні препарати. Хронічний гепатит без відповідного лікування може призвести до цирозу і раку.

Анемія

Анемія являє собою окреме захворювання або супутню патологію, при яких в крові знижується рівень гемоглобіну. Дана патологія може виникнути з безлічі причин, але найбільш поширеною вважається дефіцит заліза при хворобах ШКТ. Анемію може викликати вегетаріанство, хронічне кровотечі і під час рясних менструацій. Також буває прихована анемія, при якій гемоглобін залишається в нормі, але вміст заліза знижений.

Основними ознаками явної та прихованої анемії є:

• Нетримання сечі і калу
• Незначне підвищення температури при анемії до субфебрильних відміток
• Погане самопочуття в задушливих приміщеннях
• Постійно холодні кінцівки
• Стоматит і запалення язика (глосит)
• Занепад сил і знижена працездатність
• Сухість шкіри і свербіж
• Запаморочення і головний біль
• Схильність до поїдання неїстівних продуктів і відраза до м’яса
• Тьмяні і ламкі волосся і нігті
• Підвищена сонливість вдень

При наявності безлічі вищеописаних ознак, хворому рекомендується здати додаткові аналізи для підтвердження наявності анемії. В першу чергу проводять аналіз крові на гемоглобін, рівень феритину, а в якості додаткового обстеження призначають діагностику травного тракту. При підтвердженні діагнозу пацієнту призначають препарати двовалентного заліза (Тардиферон, Сорбифер). Курс лікування часто триває 3-4 місяці і в обов’язковому порядку супроводжується прийомом аскорбінової кислоти.

Захворювання щитовидної залози

Хвороба гіпертиреоз провокує посилену роботу щитовидної залози і підвищення температури мінімум до 37,2 градусів. Ознаками захворювання вважаються:

• Випадання волосся
• Постійний субфебрилітет
• Різка втрата ваги
• Підвищена дратівливість
• Підвищений тиск
• Прискорений пульс
• Рідкий стул

Для діагностики проводять аналіз крові на вміст гормонів та УЗД залози, і за отриманими даними призначають відповідне лікування.

Аутоімунні захворювання

Дані патології пов’язані з тим, що організм починає руйнувати сам себе. Імунна система дає збій і викликає запальні процеси в різних тканинах і органах. Це провокує і підвищення температури. Найбільш поширеними аутоімунними хворобами є:

• Синдром Шегрена
• Ревматоїдний артрит
• Дифузний зоб токсичного характеру
• Хвороба щитовидної залози – тиреоїдит Хашимото
• Хвороба Крона
• Системний червоний вовчак

Щоб вчасно діагностувати подібні патології, пацієнту необхідно здати ряд аналізів і пройти обстеження:

• Для визначення системної червоної вовчака застосовують аналіз LE-клітин
• Показник ШОЕ дозволяє визначити наявність запалення в організмі
• Ревматоїдний фактор
• Аналіз крові на С-реактивний білок

Лікування починається тільки після підтвердження діагнозу і включає прийом гормональних препаратів, протизапальних засобів і препаратів, що знижують активність імунної системи. Якісне лікування дозволяє тривалий час тримати хворобу під контролем і скоротити кількість рецидивів.

Психогенні фактори

Субфебрильні температури дуже часто з’являються при прискорений обмін речовин, який може виникнути при порушеннях психіки. Якщо людина постійно відчуває стрес і страждає від перевтоми, метаболізм порушується в першу чергу. Щоб уникнути психогенних факторів підвищення температури слід провести такі обстеження психічного стану пацієнта:

• Провести перевірку за шкалою емоційної збудливості
• Дати пацієнту опитувальник для виявлення психічних атак
• Проводять перевірку за Торонтською алекситимичною шкалою
• Діагностую з допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії
• Заповнюють індивідуально-топологічний опитувальник
• Проводять обстеження за шкалою Бека.

Після отримання даних про стан психіки необхідно звернутися до психотерапевта і почати прийом заспокійливих препаратів, транквілізаторів або антидепресантів. Часто субфебрильна температура зникає, коли пацієнт заспокоюється.

Субфебрилітет, спровокований ліками

Тривалий прийом деяких препаратів може викликати підвищення температури до субфебрильної. До таких засобів відносять:

• Препарати на основі гормону щитовидної залози (тироксину)
• Адреналін, норадреналін і ефедрин
• Знеболюючі на основі наркотичних речовин
• Препарати проти хвороби Паркінсона
• Антигістамінні засоби та антидепресанти
• При хіміотерапії для лікування раку
• Антибіотики
• Нейролептики

Ліквідувати підвищену температуру допоможе скасування або заміна препарату.

Наслідки хвороб

Якщо людина перехворіла грип або ГРВІ, навіть після одужання може спостерігатися субфебрильна температура та інші симптоми недавно перенесеної хвороби (нежить, легкий кашель або головний біль). Лікувати такий стан не потрібно, воно пройде самостійно. Можна лише зміцнювати імунітет прогулянками і помірними фізичними навантаженнями (див. як відновитися після грипу).

Субфебрильні температури у дітей

Причинами субфебрилітету у дитини можуть бути всі описані вище фактори. Проте, через недосконалість системи терморегуляції дітям не рекомендується збивати температуру 37,5 жарознижувальними препаратами. Якщо малюк добре їсть і веде себе активно, шукати причину субфебрилітету або як боротися з них недоцільно. Але якщо у дітей старше року підвищена температура тримається тривалий час і супроводжується загальною слабкістю і відсутністю апетиту, необхідно звернутися до лікаря.

Спосіб виявлення причини субфебрилітету

В основному навіть тривале підвищення температури до субфебрильних показників не пов’язаний з серйозними патологіями. Але, щоб виключити серйозні патології, слід пройти консультацію лікаря. Під час діагностики використовують наступний алгоритм:

• Визначають природу температури (інфекційну або неінфекційну)
• Здають загальні аналізи крові, сечі та калу на яйця глистів
• Біохімічний аналіз крові необхідний для визначення наявності С-реактивного білка
• Рентген органів дихання і пазух носа
• УЗД ШКТ і серця
• Бактеріологічний посів сечі для діагностики можливого запалення в сечостатевій системі
• Туберкульозні проби.

Якщо причина не була виявлена, проводять додаткову діагностику:

• Консультуються з ревматологом, психотерапевтом, гематологом, онкологом і фтизіатром.
• Виключають бруцельоз, вірусний гепатит, токсоплазмоз і ВІЛ, проводячи відповідні аналізи.

Cтаттю про причини субфебрильної температури також можна прочитати російською мовою: «Почему держится температура 37,2-37,5: причины субфебрильной температуры».