Хронічний тонзиліт – це стан піднебінних мигдаликів, при якому на фоні зниження місцевих природних захисних функцій відбувається періодичне їх запалення. Тому мигдалини (гланди) стають постійним вогнищем інфекції, з хронічною алергізацією і інтоксикацією організму. Симптоми хронічного тонзиліту яскраво проявляються в періоди рецидивів, коли під час загострення підвищується температура тіла, збільшуються лімфовузли, з’являється біль, першіння в горлі, біль при ковтанні, неприємний запах з рота.

На тлі зниженого імунітету і при наявності хронічного вогнища інфекції, пацієнти з тонзилітом хронічної форми згодом можуть страждати такими захворюваннями, як ревматизм, пієлонефрит, аднексит (див. запалення придатків матки – симптоми і лікування), простатит та ін. Хронічний тонзиліт, синусит, гайморит – це соціальні хвороби сучасного жителя мегаполісу, оскільки несприятлива екологічна обстановка в містах, одноманітне хімізоване харчування, стреси, перевтоми, велика кількість агресивної, негативної інформації досить негативно позначаються на стані імунної системи населення.

Чому виникає хронічний тонзиліт?

Основною функцією піднебінних мигдаликів, як і інших лімфоїдних тканин в глотці людини, є захист організму від патогенних мікроорганізмів, які потрапляють в носоглотку з їжею, повітрям, водою. В цих тканинах виробляються такі захисні речовини, як інтерферон, лімфоцити, гаммаглобулин. При нормальному стані імунної системи на слизовій оболонці і в глибині мигдаликів, в лакунах і криптах завжди присутні як непатогенна, так і умовно-патогенна мікрофлора, в правильних, природних концентраціях, не викликаючи запальних процесів.

Як тільки відбувається інтенсивне зростання бактерій, що надходять ззовні чи присутніх умовно-патогенних бактерій, піднебінні мигдалики знищують і виводять інфекцію, приводячи до нормалізації стану – і все це відбувається непомітно для людини. При порушенні балансу мікрофлори з різних причин, описаним нижче, різкий ріст бактерій може викликати ангіну – гостре запалення, яке може протікати у вигляді лакунарної ангіни або фолікулярної ангіни.

Якщо такі запалення стають затяжними, часто рецидивують і погано піддаються лікуванню, процес опору інфекції в мигдалинах слабшає, вони не справляються зі своїми функціями захисту, втрачають здатність до самоочищення і самі виступають джерелом інфекції, тоді і розвивається хронічна форма – тонзиліт. У рідкісних випадках, приблизно в 3%, може розвиватися тонзиліт без попереднього гострого процесу, тобто його виникненню не передує ангіна.

В мигдалинах пацієнтів з хронічним тонзилітом при бактеріальному аналізі виділяється майже 30 хвороботворних бактерій, але в лакунах найчисельнішими вважаються стрептококи і стафілококи.

Дуже важливо перед початком терапії здавати аналіз на бактеріальну флору з визначенням чутливості до антибіотиків, оскільки патогенних мікроорганізмів велика різноманітність і кожен з них може бути стійким до певних антибактеріальних засобів. При призначенні антибіотиків навмання, при резистентності бактерій, лікування буде малоефективним або зовсім не ефективним, що призведе до збільшення терміну одужання і переходу ангіни в хронічний тонзиліт.

Захворювання, що провокують розвиток хронічного тонзиліту:

• Порушення носового дихання при – поліпах (поліпи в носі, лікування), аденоїдах (лікування аденоїдів у дітей), гнійному синуситі, гаймориті, викривленні носової перегородки, а також зубному карієсі – можуть провокувати запалення піднебінних мигдалин.
• Зниження місцевого і загального імунітету при інфекційних захворюваннях – кір (див. симптоми кору у дорослих), скарлатина, туберкульоз тощо, особливо, при важкому протіканні, неадекватному лікуванні, неправильно підібраних препаратів для терапії, невиправданий прийом жарознижувальних засобів при ангіні та інших інфекційних хворобах.
• Спадкова схильність – якщо в сімейному анамнезі є хронічний тонзиліт у близьких родичів.

Несприятливі фактори, що провокують загострення хронічного тонзиліту:

• Мала кількість вживаної рідини в день. Людина має випивати за добу не менше 2 літрів рідини, а також низька якість води, споживаної щодня (використовуйте для приготування їжі тільки очищену воду, спеціальні фільтри для води)
• Сильне або тривале переохолодження організму.
• Сильні стресові ситуації, постійне психо-емоційне перенапруження, відсутність повноцінного сну і відпочинку, депресії, синдром хронічної втоми.
• Робота на шкідливому виробництві, запиленість, загазованість приміщень на робочому місці.
• Загальна несприятлива екологічна обстановка в місці проживання – промислові підприємства, велика кількість автотранспорту, хімічного виробництва, підвищений радіоактивний фон, велика кількість у житловому приміщенні побутових товарів низької якості, що виділяють шкідливі речовини у повітря – дешева побутова техніка, килимові вироби і меблі, вироблені з токсичних матеріалів.
• Зловживання алкоголем і куріння.
• Неправильне харчування, велика кількість вуглеводів і білків, обмежене споживання злаків, овочів, фруктів.

Коли процес починає набувати хронічну форму, в мигдалинах лімфоїдна тканина з ніжною поступово стає більш щільною, замінюючись сполучною, з’являються рубці, що прикривають лакуни. Це призводить до появи лакунарних пробок – замкнутих гнійних вогнищ, в яких накопичуються частинки їжі, тютюнові смоли, гній, мікроби – як живі, так і загиблі, відмерлі клітини епітелію слизової оболонки лакун. З током крові токсичні продукти життєдіяльності патогенних мікроорганізмів можуть проникати в усі органи.

У закритих лакунах, образно кажучи, кишенях, де скупчується гній, створюються досить сприятливі умови для збереження і розмноження патогенних мікроорганізмів, токсичні продукти життєдіяльності яких з током крові розносяться по організму, впливаючи майже на всі внутрішні органи, що призводить до хронічної інтоксикації організму. Такий процес відбувається повільно, збивається спільна робота імунних механізмів і організм може почати неадекватно реагувати на постійну інфекцію, викликаючи алергію, що загрожує важкими ускладненнями.

Симптоми і ускладнення тонзиліту

Хронічний тонзиліт за характером і гостротою перебігу запалення підрозділяється на кілька видів:

• Проста рецидивуюча форма, коли часто виникають ангіни
• Проста затяжна форма – це тривале уповільнене запалення в піднебінних мигдалинах
• Проста компенсована форма, тобто рецидиви тонзиліту і епізоди ангіни трапляються досить рідко
• Токсико-алергічна форма, яка буває 2 видів

При простій формі хронічного тонзиліту, симптоми мізерні, обмежуються тільки місцевими ознаками – гній в лакунах, гнійні пробки, набряклість країв дужок, збільшуються лімфовузли, з’являється відчуття чужорідного тіла, дискомфорт при ковтанні, сухість у роті, запах з рота. У періоди ремісії, симптоми відсутні, а під час загострень до 3 разів на рік виникають ангіни, які супроводжуються підвищенням температури, головним болем, загальним нездужанням, слабкістю, тривалим періодом відновлення.

1 токсико-алергічна форма – крім місцевих запальних реакцій до симптомів хронічного тонзиліту додаються загальні ознаки інтоксикації та алергізації організму – підвищення температури тіла, болі в серці при нормальних показниках ЕКГ, болі в суглобах, підвищена стомлюваність. Хворий важче переносить грип, грві, звичайну застуду, відновлення після захворювань затягується.

2 токсико-алергічна форма – при такій формі захворювання мигдалини стають постійним джерелом інфекції, і високий ризик розповсюдження її по всьому організму. Тому крім зазначених вище симптомів хронічного тонзиліту відбуваються порушення в суглобах, печінці, нирках, функціональні порушення роботи серця, які виявляються за допомогою ЕКГ, порушується серцевий ритм, можуть виникнути набуті вади серця, розвивається ревматизм, артрити, захворювання сечо-статевої сфери. Людина постійно відчуває слабкість, підвищену стомлюваність, субфебрильну температуру.

Консервативне місцеве лікування хронічного тонзиліту

Лікування хронічного тонзиліту може бути хірургічним та консервативними. Звичайно, оперативне втручання – це крайня міра, яка може завдати непоправної шкоди імунітету і захисних функцій організму. Хірургічне видалення мигдалин можливо в тому випадку, коли при тривалому запаленні лімфоїдна тканина заміщується сполучною. А у випадках, коли відбувається паратонзілярний абсцес при токсико-алергічній формі 2 показан його розтин.

Піднебінні мигдалини відіграють важливу роль у створенні інфекційного бар’єру і стримують запальний процес, вони є одним з компонентів підтримки місцевого та загального імунітету. Тому отоларингологи намагаються зберегти їх, не вдаючись до операції, намагаються відновити функції піднебінних мигдаликів різними методами і процедурами.

Консервативне лікування загострення хронічного тонзиліту слід проводити в Лор центрі, у кваліфікованого фахівця, який призначить комплексне адекватне лікування в залежності від форми і стадії захворювання. Сучасні методи лікування хронічного тонзиліту проводяться в кілька етапів:

Промивання лакун

Існує 2 способи промивання лакун мигдалин – один за допомогою шприца, інший – за допомогою насадки апарату «Тонзилор». Перший метод сьогодні вважається застарілим, оскільки не є достатньо ефективним. Тиск, створюваний шприцом, виявляється недостатнім для ретельного промивання, а також процедура травматична і контактна, до того часто викликає блювотний рефлекс у пацієнтів. Найбільший ефект досягається, якщо лікар використовує насадку «Тонзилор». Вона використовується і для промивання, і для введення лікарських розчинів. Спочатку лікар проводить промивання лакун антисептичним розчином, при цьому він добре бачить, що вимивається з мигдалин.

Ультразвукове лікарське зрошення, обробка Люголем

Після очищення від патологічного секрету, слід змінити наконечник на ультразвуковий, який за рахунок ультразвукового ефекту кавітації створює лікарську завись і з зусиллям доставляє лікарський розчин у підслизовий шар піднебінних мигдалин. В якості лікарського засобу зазвичай використовують 0,01% розчин Мірамістину, цей засіб – сильний антисептик, який під дією ультразвуку не втрачає своїх властивостей. Потім після цієї процедури лікар може обробити мигдалини розчином Люголя.

Терапевтичний лазер

Сеанс лазеротерапії також володіє хорошим ефектом, знижує набряк і запалення тканин та слизової оболонки піднебінних мигдаликів. Щоб домогтися кращих результатів, джерело лазерного випромінювання розташовують у порожнину рота ближче до миндалин і задньої стінки глотки.

Сеанси віброакустичного впливу, УФО

Такі сеанси проводяться для нормалізації мікроциркуляції, поліпшення живлення в тканинах мигдаликів. УФО – ультрафіолетове опромінення проводиться для санації мікрофлори, цей старий перевірений часом метод не втратив своєї актуальності і вважається досить ефективним.

Всі описані методи повинні проводиться курсами, кількість і кратність яких визначаються індивідуально в кожному конкретному клінічному випадку. Щоб досягти максимального ефекту, потрібно від 5 до 10 процедур промивань, до тих пір, поки не з’являться чисті промивні води. Такий курс лікування хронічного тонзиліту здатний відновити здатність мигдалин до самоочищення і період ремісії значно подовжується, рецидиви стають рідше.

Щоб уникнути небезпечного видалення піднебінних мигдалин і щоб лікування призвело до стійкого результату, таке ефективне лікування бажано проводити 2-4 рази на рік і самостійно вдома проводити підтримуюче профілактичне лікування, полоскати горло і приймати гомеопатичні препарати.

Останні дослідження вчених приводять до висновків, що при хронічних синуситах, гайморитах, тонзилітах важливу роль відіграє порушення балансу мікрофлори слизової носоглотки та умовно-патогенні мікроорганізми починають розмножуватися при недостатній кількості корисної флори, що стримує зростання патогенних бактерій. (див. Причини синуситу полягають у дисбактеріозі пазух)

Одним з варіантів профілактичного і підтримуючого лікування хронічного тонзиліту може бути полоскання горла препаратами, що містять живі культури ацидофільних молочнокислих бактерій – Наріне (рідкий концентрат 150 грн), Трилакт (1000 грн), Нормофлорин (160-200 грн). Це нормалізує баланс мікрофлори носоглотки, сприяє більш природному оздоровленню та тривалішій ремісії.

Медикаментозне ефективне лікування хронічного тонзиліту

Тільки після встановлення точного діагнозу, клінічної картини, ступеня та форми хронічного тонзиліту лікар визначає тактику ведення пацієнта, призначає йому курс лікарської терапії та місцеві процедури. Лікарська терапія полягає в застосуванні наступних видів препаратів:

Антибіотики при тонзиліті

Цю групу препаратів лікар призначає лише при загостренні хронічного тонзиліту, лікування антибіотиками бажано проводити на основі даних бактеріального посіву. Призначення препаратів наосліп може не призвести до бажаного ефекту, втрати часу і погіршенню стану. Залежно від тяжкості запального процесу антибіотики при ангіні лікар може призначити коротким курсом найбільш легких і безпечних засобів, так і більш тривалим курсом більш сильними препаратами, що вимагають прийом пробіотиків (див. Сумамед при ангіні). При латентному перебігу хронічного тонзиліту лікування антимікробними препаратами не показано, так як це додатково порушує мікрофлору і ШКТ і порожнини рота, а також пригнічує імунітет.

Пробіотики

При призначенні агресивних антибіотиків широкого спектру дії, а також при супутніх захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт, рефлюкс тощо) обов’язково одночасно з початком терапії слід приймати пробіотичні препарати, стійкі до дії антибіотиків – Аципол, Рела лайф, Наріне, Примадофілус, Гастрофарм, Нормофлорин (див. весь список пробіотиків – БАД і аналогів Лінексу)

Знеболюючі засоби

При вираженому больовому синдромі, найоптимальнішим є Ібупрофен або Нурофен, вони застосовуються як симптоматична терапія та при незначній болі їх застосування не доцільно. (див. повний список і ціни нестероїдних протизапальних препаратів у статті Уколи від болю в спині).

Антигістамінні препарати

Для зменшення набряку слизової оболонки, набряку мигдаликів, задньої стінки глотки необхідний прийом десенсибілізуючих препаратів, а також для більш ефективного всмоктування інших лікарських засобів. Серед цієї групи краще використовувати препарати останнього покоління, вони мають більш тривалу, пролонговану дію, не володіють седативним ефектом, більш сильні та безпечні. Серед антигістамінних засобів можна виділити найкращі – Цетрин, Парлазин, Зіртек, Летизен, Зодак, а також Телфаст, Фексадин, Фексофаст (див. Список всіх ліків від алергії). У разі, коли пацієнту при тривалому прийомі добре допомагає один з цих препаратів, не варто його міняти на інший.

Антисептичне місцеве лікування тонзиліту

Важливою умовою ефективного лікування є полоскання горла, для цього можна використовувати різні розчини – як готові спреї, так і розводити спеціальні розчини самостійно. Найбільш зручно застосовувати Мірамістин (250 грн), який продається з розпилювачем 0,01% розчин, Октенисепт (230-370 грн), який розводиться водою 1/5, а також Діоксидин (1% р-н 200 грн 10 ампул), 1 амп. розводиться в 100 мл теплої води. Ароматерапія може також надавати позитивну дію, якщо проводити полоскання горла або інгаляції ефірними оліями – лаванди, чайного дерева, евкаліпта, кедра.

Імуностимулююча терапія

Серед препаратів, які можна використовувати для стимуляції місцевого імунітету порожнини рота, мабуть, тільки Імудон показаний до застосування, курс терапії яким становить 10 днів (розсмоктуючі табл. 4 р/день). Серед засобів природного походження для підняття імунітету можна використовувати Прополіс, Пантокрин, женьшень, ромашку.

Гомеопатичне лікування і народні засоби

Досвідчений гомеопат може підібрати оптимальне гомеопатичне лікування і при виконанні його рекомендацій, можна максимально подовжити ремісію після зняття гострого запального процесу традиційними методами терапії. Серед народних засобів для парових або ультразвукових інгаляцій, а також для полоскання горла можна використовувати такі лікарські рослини: череда, шавлія, ромашка, листя евкаліпта, бруньки верби, мох ісландський, кора осики, тополі, а також коріння родовика, оману, імбиру.

Пом’якшуючі препарати

Від запального процесу і безлічі лікарських засобів нерідко з’являється сухість у роті, першіння, біль в горлі, в такому випадку дуже ефективно і безпечно використовувати абрикосове, персикове, обліпихова олії, з урахуванням індивідуальної переносимості цих засобів (відсутності алергічних реакцій). Щоб гарненько пом’якшити носоглотку слід закопувати будь-яке з цих масел в ніс по кілька крапель вранці і ввечері, при закапуванні слід закидати голову. Ще одним способом пом’якшення горла є 3% перекис водню, тобто 9% і 6% розчин слід розбавляти і полоскати їм горло максимально довго, потім змити горло теплою водою.

Харчування

Дієтотерапія є невід’ємною частиною успішного лікування. Будь-яка жорстка, тверда, гостра, смажена, кисла, солона, копчена їжа, дуже холодна або гаряча їжа, насичена підсилювачами смаку і штучними добавками, алкоголь – значно погіршує стан хворого.

Cтаттю про хронічний тонзиліт також можна прочитати російською мовою: «Хронический тонзиллит — симптомы, лечение, причины, осложнения».