Аденоїди являють собою мигдалини в носоглотці, які відповідають за вироблення лімфоцитів для захисту слизової верхніх органів дихання від проникнення інфекцій. Якщо мигдалина збільшується, лікарі називають такий процес гіпертрофії аденоїдів, а при запаленні патологія носить назви аденоїдиту. Хвороби більше схильні діти незалежно від статі, причому з віком ризик збільшення аденоїдів значно знижується.

У дорослих запалення аденоїдів буває набагато рідше. Визначити наявність патології у дітей можна по схильності дитини до застудних захворювань, закладеності носа, нічного хропіння і гугнявість голосу. Крім того, розростання аденоїдів може викликати затримку розвитку, порушення слуху, невиразність мови, і навіть операція з видалення аденоїдів не завжди призводить до повного виліковування.

Фізіологічно, аденоїди знаходяться в глоточном кільці, яке з’єднує глотку і ніс. У дорослих вони дуже маленькі або повністю атрофовані. У дітей аденоїди виконують важливу захисну функцію, оскільки імунна система ще недостатньо зміцніла і змушена стикатися з підвищеними навантаженнями, запобігаючи зараження. Саме аденоїди перешкоджають проникненню в організм хвороботворних мікроорганізмів, які потрапляють в глотку разом з їжею, водою або повітрям.

Ступені збільшення аденоїдів

Збільшення аденоїдів у дітей прийнято розділяти на три ступені, а для визначення роблять рентген.

• Перша ступінь. Набула мигдалина перекриває третину носового проходу. Ця ступінь аденоїдів не підлягає хірургічному лікуванню, оскільки вважається продовженим нежиттю, який лікують консервативно (навіть якщо у дитини з’явився нічний хропіння та ускладнене дихання).
• Перша ступінь, що переходить у другу. Аденоїди перекривають від третини до половини просвіту носоглотки.
• Друга ступінь. Збільшені аденоїди перекривають 66 відсотків носоглотки. При цьому дитина навіть в денний час дихає ротом, хропе вночі, і у нього з’являються розлади мовлення. Однак, і ця стадія не є показанням до видалення аденоїдів у дітей.
• Третя ступінь. Аденоїди закривають просвіт носоглотки майже повністю. Для неї характерна повна неможливість дихати носом. Якщо ж дитина іноді все ж може вдихнути повітря носом, то дана патологія не є третьою ступенем збільшення аденоїдів, а лише серйозною формою нежитю.

Основні симптоми збільшення аденоїдів

Важливо відрізняти просте збільшення аденоїдів від аденоїдиту у дітей. При гіпертрофії мигдалини третього ступеня єдиним способом лікування є операція, оскільки така патологія може викликати ускладнення. Лікування аденоїдиту може бути консервативним, хоча багато лікарі все ж рекомендують батькам оперативне втручання.

Щоб розрізняти ці дві патології, необхідно знати їх основні ознаки. Симптоми збільшених аденоїдів у дітей включають:

• Дитина неспокійно спить, хропить або сопе, часто відкриває рот уві сні, а іноді і затримує дихання;
• Дітей часто мучать кошмари;
• Сон з відкритим ротом провокує западання мови, що може викликати напади задухи;
• У міру збільшення аденоїдів поглиблюються і проблеми з диханням: з’являється кашель і постійний нежить, оскільки слизові оболонки органів дихання набрякають і слиз з носа стікає по задній стінці носоглотки;
• Дитина часто хворіє отитами, у нього з’являються порушення слуху (через перекриття слухових труб мигдалинами);
• Сильне збільшення аденоїдів провокує зміни голосу (гугнявість);
• Часто виникають запалення придатків носових пазух, а також ангіни, бронхіти та пневмонії;
• Симптомом аденоїдів у також є характерний вираз байдуже вираз обличчя з відкритим ротом, а при тривалому перебігу хвороби нижня щелепа стає вузькою і змінюється прикус;
• Зростання мигдалин і пов’язане з ним ротове дихання поступово провокують недостатню вентиляцію легень і кисневе голодування, оскільки через рот в легені надходить недостатньо повітря;
• У дитини знижується успішність навчання, погіршується пам’ять, стає неуважним, швидко втомлюється, дратується, скаржиться на головний біль і сонливість;
• При тривалому перебігу патології може порушитися розвиток грудної клітки (розвивається так звана «курячі груди»);
• У деяких випадках збільшені аденоїди провокують розлади травлення (запори, проноси), а також знижують апетит і викликають дефіцит заліза.

Основними симптомами аденоїдиту, як ускладнення гіпертрофії аденоїдів, є:

• Мигдалини запалюються, що провокує підвищення температури, загальну слабкість;
• Збільшуються лімфовузли;
• У деяких випадках аденоїдит проявляється лише під час ГРВІ (з’являються слизові носові виділення, порушується дихання носом).

У більшості випадків, якщо аденоїдит був спровокований застудою, після одужання мигдалини повертаються до нормальних розмірів.

Чому виникає запалення аденоїдів

Існує кілька факторів, які можуть спровокувати збільшення глоткових мигдалин. До них відносять:

• Ускладнення під час вагітності і пологів. Дуже часто збільшення аденоїдів у дітей спровоковано гіпоксією або асфіксією при вагітності або в процесі родової діяльності, а також родовими травмами і патологічним перебігом вагітності. Провокуючим фактором може стати перенесений матір’ю вірусне захворювання в першому триместрі і прийом антибіотиків або будь-яких токсичних медикаментів в період гестації.

• Спадковість проявляється лимфатизмом (лімфатичним діатезом), який є патологією імунної будови ендокринної та лімфатичної системи. Лімфатізм характеризується не тільки збільшенням аденоїдів, але і патологіями щитовидної залози, млявістю, набряком, надмірною вагою і апатією.
• Ускладнення після дитячих інфекційних захворювань (кору, скарлатини, дифтерії, кашлюку).

• Імунодефіцитні стани.
• Неправильне харчування і грудне годування, зловживання продуктами з високим вмістом хімікатів, неправильне проведення щеплень і часті хвороби в ранньому віці.
• Погана екологія (брудне повітря, велика кількість побутової хімії, неякісної меблів або пластикових побутових предметів).
• Алергії.
• Часте виникнення ГРВІ та інших вірусних захворювань.

Методи лікування

Лікування аденоїдів у дітей використовують консервативний і хірургічний спосіб. Перевагу варто віддавати лікування аденоїдів без операції у дітей, щоб не піддавати дитину стресу і зберегти мигдалини на максимально довгий термін.

Консервативна терапія включає такі етапи:

• В першу чергу необхідно видалити слиз з верхніх органів дихання, щоб успішно використовувати препарати для місцевого лікування;
• Для зняття набряку, зменшення запалення та підвищення місцевого імунітету використовується лазеротерапія;
• Використання гомеопатичних препаратів може показати хороші результати при нормальної чутливості дитини до подібних засобів. Лікарі рекомендують застосовувати подібні засоби не тільки окремо, але і в комплексі з іншими медикаментами. Особливо дієвим вважається масло туї і препарат Лимфомиозот;
• Для того, щоб запобігти зростання аденоїдів, необхідно регулярно проходити лікування на морських курортах;
• Комплексне лікування також включає масаж комірцевої зони, обличчя і дихальну гімнастику;
• Фізіопроцедури (УФО, УВЧ, електрофорез).

Видалення аденоїдів використовують лише в тому випадку, якщо консервативне лікування не дає результатів, а загострення запалення настає частіше чотирьох разів на рік. Крім того, хірургічне втручання необхідне при наявності ускладнень аденоїдів (часті ГРВІ, отити, синусит, затримки дихання під час сну). Проведення операції лазером не рекомендується, оскільки існує думка, що після видалення аденоїдів таким чином порушується нормальне функціонування головного мозку.

Cтаття про аденоїди у дітей також доступна російською мовою: «Аденоиды у детей: симптомы, способы лечения, причины возникновения».