Поширена статева інфекція трихомоніаз дуже часто діагностується у чоловічої половини людства. Пояснюється це простими причинами – контагіозність збудника висока, а симптоматика хвороби мізерна, тому чоловіки можуть тривалий час хворіти трихомоніазом і звертаються до медпрацівників вже при розвитку ускладнень. Незважаючи на серйозність інфекції в плані ускладнень, особливо віддалених, своєчасне лікування досить швидко звільняє організм від збудника хвороби.

Трихомоніаз характеризується запаленням органів і тканин сечостатевої системи, може протікати гостро і хронічно. Особливість даної інфекції у чоловіків – це мізерна первинна симптоматика. При значній прогресії інфекції і перетіканню її в хронічну стадію на перше місце виступають ураження органів сечостатевого тракту, частіше всього простати, що і змушує чоловіка звернутися за медичною допомогою.

Основний і найбільш активний шлях передачі трихомоніазу – статевий, сприйнятливість до трихомонаде є досить високою, а симптоматика мізерною.

Збудник трихомоніазу

Збудник інфекції – трихомонада – відноситься до групи найпростіших одноклітинних організмів, які паразитують в безкисневих умовах. Це паразити, які здійснюють свій життєвий цикл в організмі людини.

Виділяють 3 види трихомонад, які можуть паразитувати в організмі людини: вагінальну, що відрізняється найбільшою патогенністю і активністю, ротову і кишкову. Оптимальні умови для активного розмноження трихомонад – нормальна температура людського тіла і відсутність кисню. Слизова оболонка, що вистилає сечостатевої тракт, є основним місцем проживання вагінальної трихомонади, але паразит здатний проникати в органи, і кров.

Особливість даного мікроорганізму полягає в здатності поглинати всередину себе збудників інших статевих інфекцій, таких як уреаплазми, хламідії, гонококи, гриби кандіда, цитомегаловірус, віруси герпесу, і забезпечувати останнім захист від дії ліків і клітин імунної системи. Більш того, рухливі трихомонади здатні розносити патогенних збудників по всьому організму, викликаючи системні ураження і серйозне зниження імунітету.

Оскільки трихомонади паразитують на епітеліальних клітинах сечостатевого тракту, вони активно руйнують його і тим самим сприяють безперешкодному проникненню в організм все нових і нових вірусів і бактерій. Люди, які страждають трихомоніазом, піддані підвищеному ризику зараження ВІЛ-інфекцією.

Діагностика трихомоніазу у чоловіків

Діагностика трихомоніазу у представників сильної статі ґрунтується на об’єктивних та інструментальних методах діагностики, що дозволяють виявити збудника інфекції. Скарги і візуальний огляд пацієнта дозволяють лише припустити даний діагноз. Підтвердження діагнозу трихомоніазу відбувається тільки на підставі даних лабораторних досліджень:

• мікроскопічного дослідження мазків з уретри;
• мікробіологічного методу, що включає вирощування збудника інфекції на живильному середовищі;
• штучного походження;
• імунологічного методу;
• високоточної полімеразної ланцюгової реакції.

Трудність виділення трихомонади у чоловіків пояснюється можливістю паразита набувати амебовидну форму.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків

Органами-мішенями інфекції у чоловіків є уретра, яєчка та їхні придатки, простата, сім’яні пухирці. Дуже часто чоловіки, не маючи явної симптоматики хвороби, є носіями трихомонад і активно передають їх статевим партнерам. Наслідком тривало персистуючого в організмі збудника інфекції стають такі неприємні ускладнення, як негонококовий уретрит, хронічний простатит, хронічне запалення придатка яєчка і безпліддя.

Інкубаційний, або прихований період варіюється в межах 2-200 днів. Стерта форма трихомоніазу обумовлює пізніше початок клінічних проявів, які виникають внаслідок зниження імунітету або нашарування інфекцій одна на іншу.

Трихомоніаз перебігає в наступних формах: гостра, підгостра, хронічна і тріхомонадоносійство (найбільш вірогідна форма інфекції у чоловіків).

Найчастіше при трихомоніазі у чоловіків, симптоми виявляються неприємними відчуттями, які супроводжують процес сечовипускання:

• Печіння і різь, незначний біль при сечовипусканні
• Відзначаються і часті позиви до сечовипускання, особливо в ранковий час, які є помилковими
• Можливі незначні виділення з сечовипускального каналу слизового характеру

У вкрай рідкісних випадках дана симптоматика має виражений характер, що позбавляє чоловіка можливості нормальної життєдіяльності та змушує негайно звернутися до медиків. А ось слабка вираженість симптомів пояснює причину пізнього звернення за лікуванням. Якщо ж чоловік страждає хронічним простатитом, то він і зовсім не помічає змін у своєму стані, приймаючи симптоми трихомоніазу за загострення простатиту.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків при протіканні інфекції у вигляді трихомонадного уретриту з ураженням сечовипускального каналу – це слизово-гнійні виділення, слабо виражені свербіж і печіння після сечовипускання або відразу після статевого акту. При обстеженні уретри спостерігаються її зміни – стриктура, тверді інфільтрати. Уретра поступово звужується, і сечовипускання протікає з великим дискомфортом.

При висхідному типі інфекції уражаються сечовий міхур і нирки.

При ураженні передміхурової залози проявляються симптоми простатиту – тягнучий біль в залозі, часті і хворобливі сечовипускання із залишковим відчуттям неповного опорожнення сечового міхура, помилкові позиви до сечовипускання.

У вкрай рідкісних випадках на тлі зниженого імунітету можуть виявлятися виразкові ураження слизової уретри і серединного шва.

Свіжий трихомоніаз протягом приблизно двох місяців переходить у хронічний перебіг або в тріхомонадоносійство.

Хронічний перебіг трихомоніазу у чоловіків характеризується дуже малими симптомами або відсутністю таких. Ймовірний розвиток дизурії з незначними больовими відчуттями і розлад статевої функції.

Тріхомонадоносійство характеризується наявністю в організмі збудника інфекції без будь-яких клінічних проявів його паразитування.

Ускладнення трихомоніазу

Ускладнення трихомоніазу свідчать про тривалий перебіг інфекції. До них відносяться: запалення сім’яного горбка і сім’яних пухирців, простатит із запаленням вивідних протоків простати, цистит, пієлонефрит, безпліддя.

Існує припущення, що трихомонада може сприяти розвитку раку простати

Вчені дослідники Онкологічного центру ім. Елвіна Дж. Сайтмана в США припускають, що персистуюча трихомонадна інфекція є одним з факторів виникнення раку передміхурової залози. Фахівці виявили пряму взаємозалежність між ступенем гостроти і тривалістю сечостатевого трихомоніазу у чоловіків і раком простати, встановивши, що хронічний трихомоніаз збільшує ризик онкології передміхурової залози на 40%. Тривалість і гострота персистенції інфекції оцінюється за допомогою ІФА (імуноферментного аналізу крові), який визначає концентрацію антитіл до трихомонади. Було також встановлено, що трихомонади здатні чинити вплив на протоонкоген РІМ 1 і він може трансформуватися в онкоген і провокувати розвиток раку простати.

Лікування трихомоніазу у чоловіків

Лікування призначається лікарем в індивідуальному порядку. Ні в якому разі не слід займатися небезпечним самолікуванням, оскільки це загрожує переходом трихомонад в більш агресивну і патогенну форму і протікання хвороби в атипових і прихованих формах.

При трихомоніазі у чоловіків лікування проводиться при будь-яких клінічних формах інфекції, незалежно від того, чи є явна симптоматика чи ні. Обов’язкова терапія обох статевих партнерів, у тому числі при негативних аналізах, оскільки імунітет до трихомоніазу вкрай нестійкий і можливе повторне зараження. Тривалість лікування в середньому становить 8-12 днів, але при наявності ускладнень і довгостроково протікаючої інфекції воно може бути більш тривалим.

Для медикаментозної терапії трихомоніазу використовують препарати з групи 5-нітроімідазолів – метронідазол, тинідазол, ниморазол, орнідазол, тернидазол та інші, які призначаються для прийому всередину. У деяких випадках проводиться додаткове місцеве лікування препаратами, що мають у складі ннітроімідазоли, однак тільки місцевого лікування недостатньо. Препарати з цієї групи несумісні з алкоголем, тому під час лікування та протягом одного місяця після завершення протівопаразітной терапії заборонено вживання спиртовмісних напоїв.

Стимулююча терапія призначається при лікуванні хронічних і ускладнених форм трихомоніазу. Це можуть бути імуностимулятори та імунокоректори, які підбираються індивідуально.

При значно вираженій клінічній картині призначається симптоматична терапія (знеболюючі, спазмолітики) для нівелювання неприємних відчуттів.

При діагностуванні змішаної інфекції проводиться терапія проти виявленого збудника (антибіотики при хламідіозі, протигрибкові препарати при молочниці у чоловіків, антибіотики при простатиті тощо).

Критерії вилікування трихомоніазу – через 5-7 днів після закінчення етіотропної терапії проводять контроль вилікування – посів на штучну середу і дослідження ПЛР-діагностикою матеріалу мазка.

Профілактика трихомоніазу у чоловіків

Профілактика трихомоніазу включає загальні заходи, необхідні для запобігання будь-якої статевої інфекції:

• використання бар’єрної контрацепції при будь-якому вигляді статевого акту;
• своєчасне профілактичне обстеження;
• використання місцевих антисептиків для обробки статевих органів при випадковому пошкодженні цілісності презерватива під час статевої близькості (наприклад, мірамістину);
• недопущення самостійного лікування без призначення лікаря при наявності тих чи інших симптомів статевої інфекції.

Про трихомоніаз у чоловіків також можна прочитати статтю російською мовою: «Трихомониаз у мужчин — симптомы, лечение, осложнения».