Процес сечовипускання є досить інтимним, кратність і об’єм якого строго індивідуальні. Але не завжди все проходить у фізіологічному ритмі, дуже часто жінки помічають у себе прискорене сечовипускання, що може супроводжуватись дискомфортом і навіть болем.

У більшості випадків, коли виникають подібні проблеми, дами досить неохоче відправляються до лікаря з цією скаргою і тоді, коли відповідна симптоматика вже стає нестерпною.

Але тактика вичікування, що все пройде само, є невірною, адже ця проблема, про яку багатьом соромно говорити вголос, має під собою певну причину, з якої повинен розібратися лікар. Про причини частого сечовипускання у жінок, хворобливого і безболісного – піде мова в цій статті.

Поняття прискореного сечовипускання

В яких випадках доводиться говорити про прискорене сечовипускання? Справа в тому, що строгих норм кратності сечовипускання протягом доби немає, існують лише якісь умовні рамки і усереднені цифри – 2-6 разів за день. Частота фізіологічного випорожнення сечового міхура варіюється залежно від ряду факторів (фізіологічних особливостей організму, інтенсивності обміну речовин, характеру харчування, питного режиму тощо), в різні дні кратність сечовипускання також різна.

Прискорене сечовипускання – це перевищення порогу особистого комфорту жінки, коли вона сама помічає, що організм набагато частіше сигналізує про необхідність справити фізіологічну потребу, а точніше – доводиться частіше звичайного спорожняти сечовий міхур.

Справедливості заради варто відзначити, що короткочасна (доба-дві) симптоматика подібного плану не повинна викликати особливих тривог, але якщо ситуація затягується та ускладнюється, єдино вірним рішенням буде швидка консультація лікаря.

Причини частих позивів до сечовипускання у жінок

При такому неприємному симптомі, як часте сечовипускання у жінок, причини можуть бути самі різні і навіть фізіологічні, не пов’язані зі здоров’ям та захворюванням. Основні причини даного явища поділяють на чотири великі групи, перше місце серед яких займають патологічні процеси органів і структур сечовидільної системи.

Патології сечовидільної системи

Частою причиною прискореного сечовипускання є інфекційні захворювання сечовивідних шляхів запального характеру. У жіночої статі є природна, анатомічна схильність до даних захворювань, і страждають вони від цих проблем в 3 рази частіше за чоловіків.

• Цистит

Часте хворобливе сечовипускання у жінок є яскравою ознакою циститу. Болі при сечовипусканні – палячі і ріжучі, після відвідування туалету жінку мучить почуття неповного спорожнення сечового міхура від сечі, яке буквально змушує сидіти на унітазі. У момент початку позиву помочитися відзначається нетримання сечі (докладніше про циститі див. цистит у жінок – симптоми, лікування). Характер сечі спочатку не змінюється, але при прогресуванні хвороби сеча стає каламутною. Схема лікування схожа з терапією пієлонефриту, застосовується також фізіотерапія (УВЧ, індуктотермія та іонофорез), фітопрепарати (див. цистон при циститі, 15 препаратів від циститу), а також журавлина при циститі.

• Уретрит

Часте сечовипускання, хворобливе на початку спорожнення сечового міхура, характерно для уретриту. Біль має гострий характер і супроводжується свербінням. Загальний стан жінок страждає рідко, що призводить до затягування процесу і пізнього звернення до лікарів. Лікування уретриту включає антибіотики і пробіотики для відновлення біоценозу піхви (див. список препаратів пробіотиків).

• Пієлонефрит

Почастішання сечовипускання може свідчити про наявність хронічного пієлонефриту. Захворювання проявляється тупими болями ниючого характеру, локалізованими в поперековій області, які посилюються в холодну погоду. При загостренні патологічного процесу зазначається:

– різкий підйом температури тіла, аж до ознобу
– слабкість
– нудота
– у сечі з’являються домішки крові та гною
– прогресування хвороби призводить до розвитку артеріальної гіпертензії.

Лікування пієлонефриту тривале і включає антибактеріальную терапію, спазмолітики, знеболюючі і фітопрепарати.

• Сечокам’яна хвороба

Прискорене сечовипускання може говорити про існуючу сечокам’яну хворобу з локалізацією конкрементів у сечовому міхурі. Позиви до сечовипускання з’являються несподівано, різко і провокуються інтенсивним фізичним навантаженням, виникають при бігу або трясці в транспорті. Коли сечовий міхур ще не спустошився повністю в процесі сечовипускання також може відбуватися переривання струменя сечі. Виникає біль в нижній частині живота і області над лобком, як у спокої, так і в процесі сечовипускання. Лікування патології, залежно від тяжкості хвороби і характеру каменів, може бути медикаментозним, фізіотерапевтичним або хірургічним, але завжди включає дотримання дієти.

• Слабкість м’язової стінки сечового міхура

Проявляється частим сечовипусканням з малим об’ємом відокремлюваної сечі. Позиви до сечовипускання завжди різкі і вимагають негайного відвідування туалету. Оскільки ця патологія має вроджений характер, терапія спрямована на зміцнення м’язової тканини сечового міхура спеціальними вправами і препаратами.

• При гіперактивному сечовому міхурі

При цьому посилення нервових сигналів викликає часті позиви до спорожнення сечового міхура. Захворювання має центральне походження, тому лікування спрямоване на переривання патологічної збудливості нервової системи, що регулює процес сечовипускання (седативні препарати, міорелаксанти та ін).

Часте сечовипускання, як вторинна ознака різних патологій організму

• Гінекологічні захворювання

Почастішання сечовипускання може бути ознакою запущеної міоми матки – доброякісної пухлини, яка своїм розміром тисне на сечовий міхур. Оскільки захворювання розвивається поступово, дизуритичним розладам довгий час передують маткові кровотечі, порушення циклу і болючість внизу живота. Лікування гормональне і хірургічне (див. міома матки – симптоми і лікування).

При опущенні матки, пов’язаному зі слабкістю зв’язкового апарату, відбувається зміщення органів і тканин малого тазу, в тому числі, сечового міхура. Часте ж сечовипускання з нетриманням свідчить про значне опущення матки. Жінку тривало турбують хворобливі прояви внизу живота, рясні менструації і кров’янисті виділення з піхви. Лікування консервативне (гормони, ЛФК) або хірургічне.

• Ендокринні захворювання

Часті позиви сечовипускання вночі нерідко є одним їх перших ознак цукрового діабету у жінок. Крім цього, жінку мучить постійна спрага, свербіння шкіри, слабкість і втома. Лікування включає дієту, препарати, що знижують рівень цукру (при неефективності дієтотерапії), інсулінотерапію (при інсулінозалежній формі хвороби).

При нецукровому діабеті, пов’язаному з дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарної системи, виникає прискорене сечовипускання, збільшується добовий об’єм сечі – до 5 літрів. Жінок мучить постійна спрага, втрачається вага, виникає сухість шкіри і слизових. Гормональне лікування, довічне.

• Захворювання серця і судин

Часте нічне сечовипускання у жінок може бути ознакою серцево-судинної недостатності. При недостатності серцевої діяльності під час активної денної життєдіяльності виникають приховані набряки, які сходять вночі і виражаються в частому сечовипусканні. Лікування – етіологічне, спрямоване на компенсацію виявленої недостатності серцевої діяльності.

Фізіологічні причини

При наявності певних фізіологічних причин жінку турбує часте сечовипускання в денний час, найбільш частими з яких є:

• особливості дієти, пов’язані з рясним споживанням рідини (кава, газовані напої, алкоголь) і продуктів, що мають сечогінні властивості (кавун, журавлина, диня, брусниця, огірок та ін.)
• стрес і хвилювання, при яких кисневе голодування клітин призводить до частого сечовипускання
• перший і третій триместр вагітності, коли почастішання сечовипускання пов’язано з ростом матки і здавленням сечового міхура
• переохолодження організму, при якому виникає компенсаторне збільшення частоти сечовипускання;

Коли першопричиною є фізіологічні фактори, які викликають часте сечовипускання у жінок, лікування не потрібно. Самоусунення провокуючої ситуації призводить до нормалізації сечовипускання.

Прийом лікарських засобів

Посилення сечовиділення, що приводить до частого відвідування туалету, також провокують препарати з групи діуретиків, які мають терапевтичний сечогінний ефект. Ці препарати призначаються при набряках, гіпертензії, для лікування гестозу вагітних.

Причини прискореного і хворобливого сечовипускання

Якщо виявляється дует симптомів – часте сечовипускання у жінок і болі при сечовипусканні, з великою вірогідністю наявний запальний процес органів сечовиділення або статевих органів на тлі інфекції. Деяким інфекціям, що передаються статевим шляхом, також притаманне хворобливе, прискорене сечовипускання.

• хламідіоз у жінок
• гонорея у жінок
• трихомоніаз у жінок

Рясне часте безболісне сечовипускання у жінок частіше всього свідчить про занедбаний перебіг певного захворювання з перерахованих вище груп. Справа в тому, що жіноча сечостатева система, по суті, є єдиним цілим, і інфекція, яка виникла в сечовивідних органах, легко переключається на статеві органи.

Дуже часто, наприклад, діагностується уретрит і вагініт. Будова жіночих сечостатевих органів пояснює легкість поширення інфекції, особливо небезпечним варіантом якого є висхідна інфекція – з піхви на матку і придатки, з уретри на сечовий міхур і нирки. Такі патології, як цистит, сечокам’яна хвороба, вагініти і вульвовагініти різної етіології, проявляються болючим сечовипусканням.

Хворобливе, прискорене сечовипускання може бути наслідком подразнення тканин піхви:

• при неправильному використанні тампона
• після статевого акту

При цьому симптоматика є проходячою – дискомфорт і часті позиви помочитися проходять протягом доби. Але ця доба є небезпечним періодом, оскільки пошкоджена слизова є відмінними вхідними воротами для різних інфекційних агентів.

Прискорене сечовипускання, яке турбує жінку протягом двох і більше днів, не повинно залишатися без діагностики і лікування. Будь-які патології сечостатевої системи є загрозою для нормальної реалізації репродуктивної функції. Тому жіноче здоров’я має бути не тільки головною турботою нації, але і пріоритетом кожної окремої жінки, а симптоми на те і є симптомами, щоб показати їх лікарю.

Слідкуйте за своїм організмом і прислухайтеся до його сигналів!