У лікарів-гінекологів існують дві протилежні думки щодо користі і шкоди спринцювання для жіночого організму. Одні категорично проти подібної процедури, інші вважають її проведення доцільним, але лише у конкретних випадках у складі комплексної терапії деяких захворювань жіночих статевих органів.

Що таке спринцювання і як правильно спринцюватися?

Спринцювання – що це? Це навмисне введення різних розчинів в піхву. Для його проведення зазвичай використовується аптечна гумова груша з наконечником, спеціальна спринцівка, для зрошення можна використовувати кухоль Есмарха, а також деякі жінки застосовують для спринцювання одноразові 20 кубові шприци без голки. Так як робити спринцювання?

Основи правильного спринцювання:

• Вода. Вода для розведення розчину повинна бути теплою, а не холодною і не в якому разі не гарячою.
• Термін лікування. Не можна робити спринцювання більше 7-10 днів.
• Тривалість процедури. Час спринцювання зазвичай становить 10-15 хвилин.
• Періодичність спринцювання. Зазвичай гінекологом вказується чітка рекомендація щодо проведення спринцювання. Поширена схема – на початку спринцювання проводиться 2 рази в день вранці і ввечері, коли настане поліпшення – тільки ввечері, потім через день і нарешті один раз в тиждень.
• Не можна, щоб рідина потрапляла під тиском. Якщо рідина буде надходити під сильним тиском, вона легше може проникати за межі шийки матки, що загрожує виникненню запальних процесів у жінки. Водний потік легше контролювати, якщо використовувати кухоль Есмарха (іригатор) – це балон, пластикова трубка і наконечник, а не спринцівку, в якій наконечник з’єднаний безпосередньо з грушею. Якщо користуватися спринцівкою, то ємність слід стискати, і рідина все одно буде йти під тиском. А ось в кухлі Есмарха тиск потоку можна контролювати, злегка опускаючи чи піднімаючи гумовий сосуд.
• Обробка пристосування для спринцювання. Після кожної процедури наконечник, грушу, кухоль Есмарха слід ретельно обполоснути, а перед кожним застосуванням наконечник ще й бажано піддавати кип’ятінню протягом 1-2 хвилин.
• Використовуйте пристосування тільки для цієї мети. Якщо ви почали використовувати грушу, спринцівку або інше пристосування для цієї процедури, ніколи не використовуйте її потім для проведення клізми або мікроклізми, вона повинне використовуватися тільки для спринцювання. Якщо ви користуєтеся одноразовим шприцом без голки, не використовуйте його повторно.
• Будьте обережні. Проводити процедуру слід повільно, акуратно, обережно. Вводячи наконечник, не можна докладати значних зусиль. Процедура не повинна викликати больові відчуття, якщо вам боляче, тоді слід трохи почекати і постаратися розслабитися. При різких, швидких рухах є небезпека пошкодження стінок піхви або сечового міхура.
• Зручна поза. Як зручніше робити спринцювання – лежачи у ванній, поклавши ноги на краю ванни. Також можна проводити спринцювання, сидячи на стільці, при цьому наповнений кухоль піднімати трохи вище талії. У цьому випадку розчин для спринцювання вливатиметься і виливатиметься з піхви під дією тільки сили тяжіння і рідина не зможе потрапити в шийку матки.
• Приготування розчинів для спринцювання. При приготуванні розчинів слід дотримуватися точних пропорцій розведення хімічних сполук, таких як: борна кислота, марганцівка, сода, перекис водню, оскільки перевищення допустимої концентрації викликає опіки слизової піхви, і тим тільки погіршуює стан. При використанні настоїв з лікарських трав, таких як: кора дуба, чистотіл, ромашка, календула, чайне дерево, полин, шавлія, деревій, евкаліпт, звіробій, череда, кропива, лавровий лист, борова матка – слід відвари і настої використовувати відразу ж після їх готовності.

Чи можна робити спринцювання взагалі?

Не можна використовувати спринцювання для так званого «очищення піхви», для позбавлення від виділень. Жіночий організм не може бути «брудним». Деякі жінки досить часто роблять спринцювання, щоб, як їм здається, видалити непотрібні виділення. Це не тільки не доцільно, а й не безпечно.

Організм людини, і піхва зокрема, має здатність до самоочищення, в’язкий захисний секрет, що виділяється слизовою оболонкою піхви, самовидаляється, і є природним очищаючим засобом. Тому для підтримання мікробіологічної чистоти піхви від жінок не потрібно ніяких додаткових дій, крім щоденного душу, підмивання.

Якщо немає ніяких неприємний відчуттів, таких як печіння, свербіж у піхві, неприємного запаху, то практикувати профілактичне спринцювання не можна. При цьому слід визначити причину появи дискомфорту, найчастіше це інфекції, бактеріальний вагініт, кандидоз тощо, що визначити без фахівця і специфічних аналізів самостійно неможливо. Тому займатися самолікуванням у вигляді спринцювання без ретельної діагностики не доцільно.

Коли не можна спринцюватися

• Не можна спринцюватися просто для очищення піхви від виділень.
• Не можна починати самостійне спринцювання без рекомендації гінеколога, без уточнення причин появи якого-небудь дискомфорту, самолікування може тільки погіршити ситуацію.
• Не можна спринцюватися напередодні відвідин гінеколога, оскільки результати аналізів виявляться недостовірними.
• При гострих запальних процесах жіночих статевих органів – гострий аднексит (див. запалення придатків – симптоми і лікування), ендометрит – категорично не можна робити спринцювання.
• У періоди, коли у жінок йде менструація, під час вагітності, 40 днів після пологів, період після аборту – час, коли спринцювання протипоказано.

Часте спринцювання – не безпечно

• Часті спринцювання вимивають природне захисне мастило, змінюють рН, порушують мікрофлору піхви, сприяючи швидкому розмноженню патогенних мікроорганізмів, по руйнівній силі це рівнозначно безконтрольному застосуванню системних антибіотиків.
• Також постійні спринцювання збільшують ризик розвитку алергічних реакцій.
• Від частого спринцювання збільшується ризик травмування сечового міхура, шийки матки, подразнення стінок піхви.
• Численні дослідження, проведені міжнародними гінекологічними асоціаціями, встановили зв’язок частих спринцювань із збільшенням розвитку різних запальних захворювань жіночих статевих органів, таких як:
  • сальпінгіт
  • бактеріальний вагініт
  • ендометріоз
  • ендометрит

оскільки надмірні промивання здатні звільняти шийку матки від захисної пробки, розчиняючи її, різні інфекції швидше потрапляють через шийку матки в порожнину матки. За результатами цих досліджень, 70% жінок, які страждають хронічними захворюваннями репродуктивної системи, мали звичку спринцюватися один раз в тиждень.

Спринцювання під час вагітності

Лікарі акушери-гінекологи категорично забороняють спринцюватися під час вагітності, з наступних причин:

• При вагітності на внутрішній поверхні матки зростає кількість кровоносних судин, відповідно, зростає небезпека попадання повітря через канал шийки при процедурі спринцювання.
• Спринцювання може доставляти до плоду хімічні речовини, які можуть чинити негативний вплив на зростаючий організм, також збільшується ризик пошкодження навколоплідної оболонки.
• Ризик виникнення молочниці – кандидозу піхви, бактеріального вагінозу (виділення з запахом риби) та іншої вагінальної інфекції з-за спринцювань при вагітності дуже високий і це може спровокувати передачу інфекції від матері до плоду, що збільшує ймовірність передчасних пологів.

Спринцювання після акту – протизаплідний засіб і захист від інфекцій ІПСШ?

Багато жінок вважають, що спринцювання після сексу різними кислотами сприяє захисту від небажаної вагітності. Ні яблучний оцет, ні лимонна кислота і сік, ні мінеральна вода, ні сіль і сода – не є ефективними протизаплідними засобами. Спринцювання ніяк не може запобігти настанню вагітності. Навіть якщо жінка відразу ж після статевого акта помчить промивати піхву, в цей час частина сперми вже проникне в матку, це дуже швидкий процес, випередити який не вдасться.

Що стосується спринцювань, як захист від інфекцій, що передаються статевим шляхом, це також є ненадійним засобом. Якщо у жінки відбувся незахищений секс з сумнівним партнером, то можливо провести спринцювання розчином антисептиків Мірамістину і Хлоргексидину. Однак, переконливих досліджень, що підтверджують 100% профілактику ІПСШ подібним спринцюванням, немає. Також зловживати подібним способом профілактики статевих інфекцій не варто, можна отримати опік слизової оболонки піхви.

Цю екстрену процедуру звичайно краще зробити, але не пізніше двох годин після контакту. Для цього необхідно провести ретельний туалет статевих органів і спринцюватися Мираместином протягом 15 хвилин, використовуючи 10 мл. розчину. Причому, через годину цю процедуру треба повторити. Якщо після цього заходу все ж виникнуть сумніви, з’являться незвичайні виділення або дискомфорт, не відкладайте візит до лікаря. Кращою профілактикою будь-яких статевих інфекцій всесвітньо визнані якісні презервативи.

Спринцювання при запаленні і статевих інфекціях

Як монотерапія, спринцювання при лікуванні запальних захворювань жіночих статевих органів однозначно малоефективно, оскільки будь-які гінекологічні хвороби потребують комплексну терапію, і місцеву, і системну. Нерозумно сподіватися вилікувати серйозні статеві інфекції або, наприклад, запалення придатків матки тільки спринцюванням.

Багатьом жінкам такий метод лікування, як спринцювання, здається дуже доступним і дешевим, хорошою альтернативою антибіотиків, без яких неможлива терапія статевих інфекцій. Однак, збудники хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, трихомоніазу здатні розташовуватися внутрішньоклітинно, глибоко в тканинах організму людини, отже, зовнішній вплив лікувальними рідинами практично не ефективний. Крім того, змінюючи нормальний склад мікрофлори піхви при спринцюванні, збільшується ризик подальшого прогресування цих хвороб.

Існують спеціальні лікарські засоби для спринцювання, що мають антисептичні, протимікробні властивості, такі як Мірамістин, Хлорофіліпт, Ваготил. Незважаючи на те, що це концентровані протимікробні розчини, використовуючи тільки ці засоби, вилікувати жодне захворювання жіночої статевої сфери неможливо. Їх використовують для профілактики зараження після випадкового незахищеного статевого акту, тільки як можна раніше після коїтусу, тоді ризик зараження ІПСШ знижується на 70%. Однак застосовувати такий метод захисту від інфекції, як спринцювання, на постійній основі не можна.

Спринцювання при міомі

Розвиток і ріст міоми матки провокується гормональним збоєм в організмі жінки, тому такий місцевий вплив, як спринцювання при міомі ні лікарськими засобами, ні лікувальними рослинами малоефективний.

Спринцювання при ендометріозі

Аналогічна ситуація і при ендометріозі. Це захворювання також залежить від дії жіночих статевих гормонів та лікування ендометріозу має бути спрямоване на нормалізацію гормонального статусу жінки. Немає переконливих доказів ефекту від спринцювання лікувальними травами при ендометріозі, до того ж є припущення, що навпаки, спринцювання сприяє рознесенню клітин ендометрію за межі матки, що якраз і утворює вогнища ендометріозу.

Спринцювання при ерозії шийки матки

Відомий факт, що ерозія шийки матки виникає внаслідок інфекційних захворювань жіночих статевих органів, від частих абортів, зміни гормонального фону жінки, тому враховуючи все вищесказане про спринцювання, при цієї патології по ефективності також досить сумнівно.

Спринцювання під час, після місячних

Категорично не можна спринцюватися під час менструації. Незважаючи на те, що деякі жінки вважають логічним проводити спеціальну очистку піхви після або під час місячних, це робити небезпечно. В період місячних шийка матки відкрита і ризик проникнення інфекції в матку збільшується в рази.

Спринцювання содою для зачаття – нічим не обґрунтовано

Нормальною мікрофлорою піхви створюється максимально сприятлива середа для успішного просування сперматозоїдів, а спринцювання харчовою содою з наукової, так і з практичної точки зору ніяк не може сприяти швидкому настанню вагітності. Більш того, вимивання оптимального середовища для зачаття, тільки скорочує шанси на успішне запліднення.

Cтаттю про спринцювання також можна прочитати російською мовою: «Все о спринцевании — можно ли его делать, как правильно спринцеваться».