Коли у дитини починають боліти вуха, навіть досвідчені батьки можуть втратити самовладання від капризів і сліз. Для того, щоб ефективно боротися з хворобою, необхідно знати ворога, що називається «в обличчя», попереджений – значить озброєний.

Що таке отит?

Під отитом мають на увазі будь-яке запалення вуха. Розрізняють:

• Зовнішнє вухо (вушну раковину і зовнішній слуховий прохід до барабанної перетинки) запалення якого буде зовнішнім отитом. Тут на перше місце виступають фурункули, що викликаються стафілококами та грибкові ураження слухового проходу.
• Середнє вухо, що починається за барабанною перетинкою і включає барабанну порожнину, євстахієву трубу, комірки соскоподібного відростка і антрум. Запалення в цьому відділі називаються середнім отитом. Це найбільш часта патологія вуха у дітей.
• Внутрішній отит також носить назву лабиринтита. При цьому запалення зачіпає завиток, його переддень або напівкружні канали.

Хто винен?

Середній отит розвивається на тлі бактеріальної (рідше вірусної) інфекції. Найбільш частою причиною його розвитку є агресивна стрептококова або стафілококова флора. Найчастіше інфекція проникає в порожнину вуха через євстахієву трубу, врівноважуючу тиск між вухом та носовою порожниною. Тому дуже часто отит – це результат нежитю.

Обов’язковою умовою для розвитку середнього отиту є істотне зниження місцевого імунітету в дитячому організмі. Більш схильні до запалення вуха діти:

• які страждають рахітом
• анемією
• недоліком ваги
• хронічними патологіями лор-органів
• ексудативними діатезами
• крайні форми імунодефіцит приймає при цукровому діабеті, СНIДi та лейкозах.

Але навіть дитина без важких соматичних хвороб може стати жертвою отиту при банальному переохолодженні. Справа в тому, що зовнішній слуховий прохід дитини, на відміну від дорослого, не має S-подібної зігнутості. Тому будь-який потік холодного повітря може спровокувати отит у дитини, симптоми отиту будуть прямо залежати від розташування запалення.

Прояви отиту

При зовнішньому отиті, симптоми у дітей можуть різнитися в залежності від тяжкості процесу.

• Фурункул вушної раковини або слухового проходу буде виявлятися почервонінням, набряком, появою запального горбка, який поступово буде змінювати колір від червоного до синюшного. В центрі запального утворення буде формуватися гнійний стрижень. До тих пір, поки тканини не розплавляться до гною, біль буде дуже інтенсивною. Після відмирання рецепторів вона стане трохи менше. Після того, як фурункул розкриється, і відійде некротичний стрижень, залишиться глибока рана, що загоюється з утворенням рубчика.
• Грибковий зовнішній отит характеризується появою кірочок і лущення в вушному проході на тлі грибкової інфекції. Також відзначається свербіж.
• Середній отит можна розділити на катаральний і гнійний отит. Катар – це коли запалення, яке викликається мікробами, проявляється у вигляді почервоніння, набряклості і непостійної болі колючого або стріляючого характеру. В залежності від вираженості запалення, змінюється і інтенсивність болю, від слабкої до нестерпного. Біль може розташовуватися усередині вуха або віддаватися в щоку, скроню, горло. Це пов’язано з загальним нервом, який постачає барабанну порожнину і ротоглотку. Болі можуть поєднуватися з закладеністю вуха.
• З моменту формування на барабанній перетинці гнійника, говорять про гнійний отит. Крім болів для нього характерно зниження слуху. Якщо гнійник проривається, з вуха випливає гнійний випіт з домішкою крові. В подальшому барабанна перетинка загоюється з утворенням рубця, після чого слух відновлюється. При значному дефекті перетинка може зажити не повністю, і тоді будуть спостерігатися проблеми зі слухом.

Також дитину почнуть турбувати підйоми температури і інтоксикація (м’язові, суглобові та головний біль, розбитість і слабкість).

• Крім гострого середнього отиту може розвинутися хронічний запальний процес, який ділять на ексудативний середній отит, гнійний або адгезивний. Ексудативний і адгезивний варіанти отиту мають слабко виражені прояви у вигляді шуму у вухах (причини) і зниження слуху. Адгезивний (спайковий) отит – результат розростання сполучної тканини, фіброзу барабанної порожнини і барабанної перетинки.
• При хронічному гнійному процесі спостерігається періодичне підтікання з вуха і стійке зниження слуху за рахунок постійно існуючої перфорації барабанної перетинки.
• Лабіринтит проявляється болями, зниженням слуху та запамороченнями (причини), так як в процес залучається орган рівноваги, сполучений з внутрішнім вухом.

Як запідозрити отит вдома?

Дітлахи постарше цілком можуть поскаржитися на біль у вусі і навіть розповісти про те, який це біль і куди він віддає. Набагато важче з малюками до двох років, які ще толком не можуть розмовляти і просто плачуть у відповідь на біль (у тому числі, і на отит). Симптоми у грудних дітей при цій патології неспецифічні:

• на думку про запалення середнього вуха може наштовхнути занепокоєння дитини
• його немотивований плач
• відмова від грудей або пляшечки
• також діти можуть хапатися ручками за хворе вухо
• вертіти головою з боку в бік
• якщо натиснути на козелок хворого вуха, занепокоєння дитини або плач посилюються із-за посилення болю

При будь-якому підозрі на отит, дитину потрібно негайно показати педіатру або ЛОР-лікарю.

Як лікар визначає отит?

У отоларинголога є таке просте і зручне пристосування, як вушне дзеркало. З його допомогою можна побачити зміни зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки. Так, середньому отиту відповідають зміни світлового конусу на барабанній перетинці. З тією ж метою лікар може скористатися отоскопом.

Перша допомога при отиті

Якщо візит до лікаря відкладається з об’єктивних причин (хоча затягувати з ним не можна), а дитина турбується і плаче, насамперед потрібно при підозрі на отит знеболити вухо.

З цією метою можна скористатися нестероїдними протизапальними засобами, що володіють властивістю пригнічувати запалення, температуру і біль. Дітям дозволені похідні парацетамолу (тайлед, калпол, еффералган, панадол, тайленол), ібупрофен (нурофен, ибуклин) і напроксен (цефекон) – див. огляд всіх жарознижувальних засобів для дітей, з дозуванням і цінами. Можна скористатися сиропом, таблетками або ректальними свічками.

Другим засобом при середньому отиті будуть вушні краплі Отипакс (170-250 грн), Отирелакс (140 грн). Це комбінований препарат, до складу якого входять протизапальне Феназон і місцевий анестетик Лідокаїну гідрохлорид. Треба пам’ятати, що Отипаксом можна скористатися лише у випадку, якщо не була пошкоджена барабанна перетинка (вухо не текло). У немовлят закапують по 2 краплі, а у дітей старше двох років по 3-4 краплі в кожне вухо.

Як грамотно закапати краплі?

• Перш, ніж закапувати краплі, флакон з ними треба зігріти до кімнатної температури. У немовлят температура може бути до 36 градусів. Як варіант, краплі наливають з флакона в теплу ложку, а потім набирають піпеткою.
• Дитину треба укласти вухом догори і відтягнути вушну раковину назад і донизу, щоб розправити слуховий прохід.
• Після того, як краплі закапанi, дитину тримають догори вухом не менше десяти хвилин, щоб ліки не витекли.
• У дітей краплі закапувати в обидва вуха, так як процес, як правило, двосторонній.
• У малюка, що смокче пустушку, її потрібно вийняти до закапування крапель. У поєднанні з закладеним носом пустушка може стати причиною баротравми барабанної перетинки.

Лікування зовнішнього отиту

Фурункул зовнішнього вуха (гнійний отит) лікується за класичною схемою. На стадії інфільтрації (до формування стрижня) протизапальними засобами і спиртовими компресами з метою розсмоктування. Після того, як стрижень сформується – хірургічний розтин гнійника з дренуванням порожнини, промивання Перекисом водню або Хлоргексидином, Мірамістином та подальшими мазевими пов’язками з левомеколем до повного загоєння рани. При інтоксикації, високій температурі, лімфаденіті підключають антибіотики.

Грибкові ураження слухового проходу лікують протигрибковими мазями (клотримазол, кандид, флуканазол), при необхідності призначають системні протигрибкові засоби у таблетках (амфотерицин, гризеофульвін, мікосист). Як правило, у дітей до двох років системні протигрибкові засоби не використовуються.

Лікування середнього отиту

Для найменших – перевага надається місцевому лікуванню. Для них системні антибіотики – дуже важке навантаження на імунну систему і кишечник (див. список пробіотиків, аналогів Лінексу). Тому для антибіотиків виставляються дуже строгі показання:

• гіпертермія протягом трьох діб від початку місцевої терапії
• важка інтоксикація
• болі, що погано купіруються, які заважають дитині нормально спати і харчуватися

Краплі у вуха використовуються курсом протягом семи-десяти днів. За цей період дитину обов’язково оглядає отоларинголог, щоб переконатися в позитивній динаміці запалення або скоригувати лікування, якщо результат його незадовільний.

У більш старших (від двох років) діток терапія починається з вушних крапель, доповнюючись протизапальними засобами.

Обов’язковою умовою лікування середнього отиту є позбавлення від нежиті. При невилікуваному риніті є ризики повторного розвитку запалення середнього вуха. З цією метою застосовують противірусні (інтерферон), протибактеріальні (краплі – изофра, полидекса, проторгол) і комбіновані (виброцил) краплі.

Краплі у вуха

– Отипакс поєднує протизапальний і знеболюючий ефекти.

– Сульфацил натрію (альбуцид) – універсальний протимікробний і противірусний засіб.

– Отофа – антибактеріальний препарат на основі антибіотика рифаміцинів. Альбуцид і отофа не протипоказані у разі перфорації барабанної перетинки.

– Полiдекса – у дітей старше двох з половиною років є можливість користуватися полідексою (комбінацією антибіотиків неоміцину та поліміксину з додаванням гормонального протизапального дексаметазону).

Курсове лікування проводиться від семи до десяти діб. За цей час цілком можна вилікувати неускладнений катаральний отит у дитини. Лікування повинен призначати і контролювати ЛОР-лікар.

Антибіотики в таблетках, суспензіях або ін’єкціях

Вимоги до цих препаратів: безпека, нетоксичність, досягнення достатніх концентрацій у місці запалення, збереження терапевтичних доз тривалий час (не менше восьми годин для комфортної кратності прийомів за добу). Тривалість терапії антибіотиками становить сім днів, крім препаратів, які здатні накопичуватися і зберігати лікувальні концентрації у крові протягом тижня або десяти діб (наприклад, азитроміцин, який призначається протягом трьох-п’яти днів).

Пеніциліни. Кращі напівсинтетичні (оксацилін, амоксицилін, флемоксин, ампіцилін, карбеніцилін) і інгібіторозахищені, що дозволяють протистояти стійким штамам мікробів (амоксиклав, флемоклав, аугментин, уназін, сультамициллин, ампиксид).

Цефалоспорини другого (цефуроксим, цефаклор), третього (цефтибутен, цефтріаксон, цефотаксим, цефазидим) і четвертого (цефепім) поколінь.

Макроліди витісняють в даний час цефалоспорини. Більш зручні в дозуванні, тривалості курсу і формах введення (таблетки, суспензія). Лікування середнього отиту у дітей проводиться азитроміцином (азитралом, сумамедом, хемомицином), кларитроміцином.

Аміноглікозиди є препаратами вибору, якщо є стафілококовий гнійний отит у дитини. Лікування канаміцином, гентаміцином, сизомицином, амікацином проводиться в основному стаціонарно через нефротоксичність.

До особливостей антибіотикотерапії у дітей треба віднести відмову від використання фторхінолонів, оскільки вони протипоказані дітям до 18 років, а також з метою скорочення числа антибіотикорезистентних інфекцій.

До питання про антигістамінні препарати

Класичні схеми лікування середнього отиту припускають призначення антигістамінних препаратів з метою зниження алергічного компонента запалення і зменшення набряку. Рекомендуються засоби другого і третього поколінь, які не викликають сонливості або володіють мінімальним седативним ефектом: кларитин, дезлоратадин, лоратадин, кларисенс, цетиризин, кетотифен (див. ліки від алергії).

Однак, на сьогодні ряд фахівців (в першу чергу, американських, які проводили вибіркові клінічні дослідження із залученням пацієнтів-дітей) вважає, що застосування даної групи лікарських засобів при отиті недоцільно, так як не виявлено прямої залежності між їх застосуванням і швидкістю лікування від захворювання. На сьогоднішній день питання залишається відкритим, оскільки досі немає повноцінних стандартів по лікуванню гострого отиту у дітей.

Лікування лабіринтитів

Так як процес може легко ускладнитися менінгеальним запаленням, сепсисом і навіть порушеннями мозкового кровообігу, лікування проводять у стаціонарних умовах. Використовуються антибіотики, протизапальні і дегідратуючі препарати. При необхідності виконується хірургічне втручання.

Лікування отиту народними засобами

Народні методи лікування отиту у дітей досить різноманітні, але слід зазначити, що перетворювати дитину в полігон для експериментів не гуманно і необачно. Звичайно, в польових умовах, коли лікар і аптека недоступні, людина вдасться до будь-яких підручних засобів, щоб полегшити біль, страждання дитини. Тому зупинимося на найбільш адекватних і менш шкідливих для дитячого здоров’я народних засобах боротьби з отитом (запалення вуха).

Зовнішній отит, який протікає у вигляді фурункула в стадії інфільтрації (при почервонілому горбку без гнійного стрижня), а також середній катаральний отит у дітей піддається народним засобам лікування. Можна використовувати горілчаний або спиртовий компрес або примочки:

• борний, камфорний спирт або горілка наносяться на марлеву серветку, яка прикладається на область вуха
• зверху укладається поліетиленова плівка або вощений папір
• пов’язка зміцнюється хустинкою або шарфиком
• час експозиції від 15 до 30 хвилин (чим молодша дитина, тим коротше час процедури)
• належно розсмоктує інфільтрати і йод
• також застосовують і листя алое, розрізаючи навпіл і прикладаючи до гнійника зріз листа

Ніякі прогрівальні процедури при отиті неприпустимі. Лікування спиртовмісними розчинами категорично заборонено у дітей до року навіть для зовнішнього застосування. У більш старших дітей вони також не бажані, особливо протипоказано користуватися для компресу медичним спиртом у нерозведеному вигляді. Краще застосовувати камфорний, борний спирт або горілку. Закопування борного або камфорного спирту у вухо допустимо, але тільки у дітей старше 6 років – не більше 2 крапель.

При грибковому ураженні слухового проходу в народі користуються протиранням його розчином соди (не плутати з закапуванням або промиванням). Сода створює лужне середовище, в якій гриби погано розмножуються, але повністю вилікувати грибкову інфекцію не в змозі.

Солюкс (синя лампа) – теплова процедура показана при негнойному отиті. Проте, в побуті негнійний отит від гнійного відрізнити складно, тим більше, що бактеріальну інфекцію розігрівати не можна. Тому будь-які народні методи слід погоджувати з лікарем педіатром.

Профілактика отиту

• Раціональна гігієна вуха. Неприпустимо чистити вуха дитині підручними засобами, проникати глибоко в слуховий прохід.
• Після купання дитині необхідно витрусити або промокнути воду з вуха.
• Діти до року не повинні перебувати на протягах без головних уборів, що закривають вуха.
• Необхідно вчасно і повноцінно лікувати всі захворювання лор-органів (ангіни, тонзиліти, риніти, фарингіти). Двосторонній отит у дітей часто розвивається на тлі нежиті.

Cтаття про отит у дитини також доступна російською мовою:: «Отит у ребенка: симптомы, лечение, профилактика».