Зміст:

• Формування ДЦП
• Причини прогресування ДЦП
• Різновиди ДЦП
• Методи діагностики
• Можливі ускладнення
• Способи лікування

Дитячий церебральний параліч не є окремим захворюванням, а комплексом синдромів, які виникають з різних причин. Головною характерною ознакою ДЦП є ураження головного мозку, що призводить до порушень рухових здібностей. Важливим характерним фактором патології вважається прояв симптомів з перших років життя дитини, коли відбувається формування основних функцій мозку. Наприклад, у дитини підліткового віку після отриманої травми може статися пошкодження головного мозку і почнуться порушення рухових функцій, але такий стан не відповідає критеріям ДЦП.

Стабільність дитячого церебрального паралічу вважається ще однією ознакою патології, яка з часом не погіршує стан мозку, а присутні дефекти рухів піддаються часткового виправлення. Однак виправлення порушень рухів є спірним питанням, оскільки при відсутності необхідного догляду та методичних занять у дітей можуть виникнути тяжкі ускладнення.

Формування ДЦП

Порушення рухових функцій виникають при таких ураженнях мозку:

• Головний мозок спочатку був нормальний, але з якихось причин в його нервових клітинах почалися патологічні зміни;
• Первинна патологія будови мозку.

Під час впливу шкідливого чинника на нейрони утворюються їх дефекти. Причиною їх виникнення є особлива вразливість областей головного мозку, які інтенсивно розвиваються в певний момент. З цієї причини в одних дітей з дитячим церебральним паралічем більше порушень рухових функцій рук, в інших – ніг, у третіх – координації.

Поширеність ДЦП у недоношених дітей (народилися до 33 тижня), пояснюється недосконалими артеріями і незрілим мозком. При найменшому нестачі кисню починається розподіл крові для запобігання пошкоджень мозку. Однак, маловагі діти, які перебувають на ШВЛ, не володіють таким механізмом. З цієї причини при гіпоксії деякі області головного мозку відмирають і залишають після себе порожнини.

Причини прогресування ДЦП

Статистичні дані свідчать, що велика кількість дітей із ДЦП були народжені вчасно, а виникли патології відбулися ще під час вагітності. Тільки у 10 відсотків дітей із ДЦП була відзначена асфіксія в пологах або родова травма. При наявності рухових порушень діти, хворі на ДЦП, часто страждають від порушень зору, слуху, психічних розладів та дефектів мови.

Існує ряд причин, які можуть спровокувати розвиток ДЦП. В першу чергу вони включають фактори, які впливають на дитини внутрішньоутробно ще в період вагітності:

• Ураження нервової системи інфекційним захворюванням (краснуха)
• Фетоплацентарна недостатність, яка призводить до гіпоксії
• Тяжка форма резус-конфлікту плоду і матері
• Хромосомні мутації і схильність плода до захворювань

У процес пологів також можуть утворитися фактори, що призводять до розвитку ДЦП у новонароджених:

• Удушення плоду
• Травма при пологах.

Після пологів ДЦП можуть спровокувати травми голови, інфекційні захворювання та інтоксикація токсинами і медикаментами.

Різновиди ДЦП

Різноманітність ознак ДЦП призвело і до розширення класифікації патології. Головною рисою поділу ознак на ДЦП форми є ступінь ураження мозку і кількість кінцівок, які обмежені в рухах:

Спастична диплегія

Являє собою патологію, при якій порушуються функції певної групи кінцівок, найчастіше ніг. Руки можуть зберігати повне або часткове функціонування. Дана форма паралічу спостерігається дуже часто.

Навіть незначні патології можна помітити у новонародженого, найбільш характерно виражені симптоми починають проявлятися в період повзання дитини.

• Під час повзання дитина синхронно рухає руками і підтягує ноги. При виникненні важких форм захворювання повзання може здійснюватися за працею.
• ніжках дитини є підвищений тонус, сильні сухожильні рефлекси (виявляються при відвідуванні невролога)
• Запізнюється початок ходьби, дитина ходить на носочках
• Схрещування кінцівок при підтримці під пахви
• У важких випадках-ноги можуть відставати в рості.

Розумові здібності у більшості випадків зберігаються, але можуть бути незначні дефекти мови. Освіта судомного синдрому відбувається рідше, ніж при інших різновидах ДЦП. При легких формах перебігу патології діти можуть себе обслужити і освоювати нові вміння.

Спастична тетраплегія

Є найбільш складною формою ДЦП, яка важко піддається лікуванню. Вона з’являється з-за великих уражень головного мозку, і часто супроводжується розумовою відсталістю та епілепсію. Крім порушень рухової активності у всіх кінцівках, проявляються такі симптоми ДЦП:

• У дітей порушене ковтання (з народження);
• Гіпертонус у всіх кінцівках;
• Повзання та ходіння значно утруднено;
• Дуже часто приєднуються порушення мови, зору, епілепсія і розумова відсталість мікроцефалія.

У більшості випадків спастична тетраплегія супроводжується середнім або тяжким ступенем розумової відсталості.

Геміплегія

Являє собою ураження кінцівок з однієї сторони (руки і ноги). Після народження всі рефлекси знаходяться в нормі, але по мірі розвитку дитини стає помітним, що функції кінцівок слабшим з одного боку.

Супутніми симптомами геміплегії є підвищений тонус в ураженій руці (часто вона зігнута і притиснута до тіла). Дитина майже вчасно приймає потрібну позу і зберігає рівновагу. Часто не супроводжується розумовою відсталістю, але можуть з’явитися судоми.

Екстрапірамідна форма

Також називається гіперкінетичної. Вона виникає при важкій формі несумісності крові матері і плоду, а також при сильній недоношеності.

У дитини також проявляються насильницькі рухи кінцівок:

• Хорея – швидкі і різкі рухи плечей і стегон;
• Атетоз – повільні звиваються руху стоп і кистей;
• Змішана форма характеризується одночасним прояв хореї і атетоза.

Під час сну насильницькі рухи повністю відсутні, і проявляються лише при стресі або страху.

Існує кілька форм тяжкості патології у хворих ДЦП:

• Легка. Дитина самостійно пересувається, виконує просту роботу і здатний відвідувати звичайну школу.
• Середня. Можлива адаптація до соціуму, але лише з допомогою сторонніх.
• Важка. Дитина не може самостійно обслуговувати себе, і постійно потребує допомоги оточуючих.

Методи діагностики

Як і у випадку з іншими захворюваннями, для соціалізації дитини важлива рання діагностика ДЦП. Батьки повинні уважно спостерігати за дитиною, якщо він входить в одну з груп ризику розвитку ДЦП:

• Недоношеність і мала вага при народженні;
• Тяжка форма жовтяниці;
• Вроджені вади розвитку та низька оцінка за шкалою Апгар;
• Зараження інфекціями від матері;
• Штучна вентиляція легенів;
• Ускладнення пологів: накладення щипців, використання вакууму.

У пологовому відділенні в обов’язковому порядку проводиться ретельне обстеження всіх новонароджених дітей для оцінки рефлексів і тонусу м’язів. Якщо існує підозра на ураження головного мозку, додатково використовуються інструментальні методи діагностики:

• УЗД проводять при наявності показань;
• ЕЕГ призначають, якщо у дитини періодично виникають судоми;
• КТ і МРТ використовують лише при крайній необхідності. Ці процедури дозволяють виявити кісти, новоутворення та інші патології головного мозку.

При визначенні будь-яких патологій мозку, дитині діагностують енцефалопатію, яка в подальшому може спровокувати розвиток ДЦП. Однак, важливо відрізняти природний тонус м’язів, який може бути підвищений у новонароджених, від характерних ознак ДЦП, тому діагностикою повинен займатися тільки кваліфікований педіатр.

Варто відзначити, що діагностувати ДЦП у новонародженого дуже складно, хоча важкі форми патології яскраво проявляються вже після народження. Вперше припустити розвиток ДЦП можна в 3-4 місяці, коли втрачаються рефлекси новонародженого, а на їх місце приходити певна рухова активність. При наявності ДЦП всі рефлекси зберігаються, що заважає подальшому розвитку дітей з ДЦП. Характерні ознаки включають:

• У дитини немає спонтанних рухів, він погано смокче і ковтає;
• Повинен зникнути рефлекс Моро (розподіл ручок і ніжок при піднятті вгору і опусканні вниз), дитина намагається повзти, коли його п’яти підпирають рукою, у нього з’являється рефлекторна ходьба (перебирає ніжками, якщо його підняти вгору).

Вже в чотири місяці можна помітити відставання в руховому розвитку дитини, а в однорічному віці починають проявлятися і мимовільні рухи.

Крім рухових порушень в рік можуть проявитися і інші симптоми ДЦП:

• Водянка головного мозку;
• Судоми;
• Розлади зору, слуху та координації;
• Порушення розвитку мови (її повна відсутність, порушення писемного мовлення або складнощі з вимовляння певних звуків, заїкання);
• Дефекти емоційної сфери;
• Труднощі з листом, читанням, рахунком.

Можливі ускладнення

Патологія не супроводжується додатковим ураженням мозку, але реабілітація при ДЦП може погіршитися при формуванні у дитини неправильних поз і способу ходьби. Якщо дитина не спілкується з однолітками, а батьки не проводять спеціальні заняття для дітей з ДЦП, прояви патології можуть погіршитися і будуть проявлятися:

• Збоями в роботі опорно-рухового апарату (постійні згинання рук з-за гіпертонусу). У деяких випадках мимовільні рухи кінцівок є настільки сильними, що призводять до вивихів.
• Дитина може ходити виключно на носочках.
• Викривляється грудна клітка, хребет або перекошується таз.
• При ДЦП досить часто виникають порушення мови.
• Ізоляція від однолітків викликає психологічні проблеми.

Способи лікування

Особливості дітей з ДЦП такі, що при певних заняттях і зусиллях вони повністю адаптуються до життя в суспільстві, але повністю позбавитися від патології не представляється можливим. Основною метою лікування є прищеплення дитині базових навичок, профілактика неправильного формування хребта і органів опорно-рухової системи та створення умов для повноцінного розвитку мови і емоційної сфери.

Лікування ДЦП має призначатися лікарем, так як для правильної терапії потрібно враховувати не тільки форму хвороби, але я тяжкість її перебігу, а також наявність психічних відхилень і інших супутніх патологій.

Терапія ДЦП включає застосування наступних засобів і прийомів:

Медикаменти

Призначаються протисудомні засоби і розслаблюючі препарати (при наявності хворобливих спазмів). Всі інші ліки не несуть ніякого терапевтичної дії, так як уражені ділянки мозку відновити неможливо. Також не була доведена ефективність ліків для розширення судин, гомеопатичних засобів і ноотропів.

Масаж і вправи

Це дуже важливий етап лікування, який допомагає зняти тонус м’язів і сформувати нормальну рухову активність у подальшому. Робити масаж повинен тільки фахівець, оскільки неправильне проведення процедури може мати негативні наслідки.

Операція

У деяких випадках дітям потрібне хірургічне втручання, зокрема при ахілловом сухожиллі або сильних спазмах попереку.

Корекція постави

Діти з ДЦП можуть приймати неправильні пози за відсутності балансу м’язового тонусу. Без корекції подібний процес може призвести до порушень рухової системи. Для виправлення поз використовують спеціальні пристосування (бандажі, шини, валики і т. д.).

Інші методи лікування дітей з ДЦП включають фізіотерапію (для зняття болю), заняття з логопедом для корекції мови, заняття з психологом для кращої адаптації дитини до соціуму, а також спілкування з тваринами (наприклад, з дельфінами).

Батьки повинні розуміти, що займатися з дитиною за спеціальною програмою доведеться практично все життя. А оскільки ДЦП проявляється широким спектром симптомів, лікуванням має займатися відразу кілька фахівців (психолог, невролог, логопед і т. д.). У великих містах є спеціальні реабілітаційні центри для дітей з ДЦП, у яких дітей навчають усім необхідним навичкам та вмінням для повноцінного життя в суспільстві.

Статтю про ознаки та причини ДЦП у дитини також можна прочитати російською мовою: «Признаки и причины ДЦП у ребенка, методы лечения детского церебрального паралича».