Особливість захворювань, що протікають в хронічній формі, така, що вони часто загострюються в період міжсезоння. Подібна динаміка призводить до того, що деякі інфекції та віруси, що знаходяться в організмі в латентному стані, вступають в активну діяльність.

Оперізувальний лишай у людини – це серйозне шкірне захворювання вірусної етіології, яке легко впізнати по яскраво вираженим клінічним проявам. Хворий відчуває біль і дуже неприємну симптоматику, що погіршує нервовий, фізичний стан. Згідно з дослідженнями, ураження піддана як чоловіча, так і жіноча аудиторія, проте більш схильні недузі особи похилого віку.

Останнім часом спостерігається збільшення числа хворих серед молодих людей. Медики пов’язують такі тенденції з погіршенням екологічної обстановки, недотриманням принципів здорового та раціонального харчування, низькою фізичною активністю молоді. Подібний спосіб життя обумовлює низький імунітет, організм не здатний впоратися з вірусні та інфекційні атаками самостійно.

Близько чверті пацієнтів, які перенесли вітряну віспу, мають ризик захворіти оперізувальним лишаєм протягом життя. Вторинне загострення вірусу викликано загальною причиною – ослабленим імунітетом.

Клінічна картина

Розвиток симптоматики навіть на початковій стадії недуги проявляється досить гостро. Хворий на ділянці ураження шкіри відчуває больові відчуття, печіння. Як правило, це односторонні зони, локалізовані в області геніталій, сідниць, на плечовому поясі, спині, грудях, шиї, потилиці, щелепах, особових нервах.

Різні прояви клінічної картини можна спостерігати по мірі зростання вірусної активності. На початковому періоді оперізувального лишаю у людини лікування не проводиться, але пацієнт відчуває явні ознаки нездоров’я:

• На протязі 2-4 діб розвивається так зване продромальное стан, який стає передвісником хвороби. Пацієнт починає відчувати невралгічні болі, загальне нездужання.
• Початкові симптоми оперізувального лишаю змушують більшість хворих відчувати головний біль, слабкість, озноб.
• Температура тіла підвищується до субфебрильних показників, дещо рідше розвиваються гарячкові стани з високими температурами – до 39 градусів.
• Страждає шлунково-кишковий тракт, – розвиваються диспептичні розлади.
• У зонах майбутніх висипань відчуваються поколювання, печіння, свербіж.
• У хворого збільшуються лімфатичні вузли, проявляється їх болючість.
• У міру розвитку хвороби розвиваються системні порушення і розлади.
• Коли гострий період стихає, температура падає, ознаки інтоксикації знижуються до мінімуму. Оперізувальний лишай у людини, симптоми якого пом’якшилися, переходить у наступну форму.

Коли початкова фаза пройдена, настає період висипань. Симптоматика даної фази формується в залежності від тяжкості запального процесу. Спочатку це рожеві плями, локалізовані у вигляді вогнищ, діаметром до 5 мм. Між окремими локалізаціями розміщені ділянки незайманого позбавляємо епідермісу.

Загальна клінічна картина розкривається таким чином:

• Якщо лишай протікає в типовій формі, на наступний день після первинного періоду на шкірі формуються тісно згруповані пухирці – везикули, наповнені серозним, прозорим вмістом, мутнеющим протягом 2-3 днів. Розмір елементів невеликий.
• Коли вірус протікає у важкій гангренозною формою, прозоре вміст має чорний колір або включення крові. Локалізація везикул змінна – елементи поступово оперізують тіло, що і стало основою назви хвороби.
• Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт може відчувати болю неврологічного характеру. Подібна симптоматика часто ускладнює діагностування і терапію. Вірусне ураження приймають за серцеву недостатність, остеохондроз, міжреберну невралгію.

Після того, як від початку перебігу хвороби минуло близько двох-трьох тижнів, на місці патологічних елементів формуються скоринки. Ділянки ураженого епідермісу підсихають, бліднуть. Після природного відходження кірочок залишаються зони депігментації.

Больовий синдром, як фактор розвитку захворювання

Клітини організму, де локалізовано вірус, що утворюють зони, в яких порушується здорова життєдіяльність. Коли патогенні мікроорганізми починають активне розмноження, нервові закінчення стають надмірно чутливими, що призводить до гострої реакції на дотик і контакт з іншими речовинами (вода, креми та інші).

Таким чином, при незначному механічному або термічному впливі хворий може знемагати від свердлувальних, тупих, пекучих болів – оперізувальний лишай починає приносити фізичні страждання. Синдром то наростає, то зменшується і може зберігатися навіть після зникнення патологічних висипань. Лікарі називають подібні стани постгерпетичній невропатією. Чим молодший пацієнт, тим швидше він позбудеться від неприємних відчуттів. Літні хворі можуть страждати невропатією аж до одного року – це наслідки, які несе оперізувальний лишай, симптоми і лікування яких розглядаються окремо.

Медики не прийшли до єдиного висновку про те, чи допустимо приймати водні процедури при такому рівні чутливості клітин. Частина дерматологів стверджує, що миття категорично протипоказано, інші апелюють, що теплі ванни з морською сіллю допомагають, а полегшити стан допомагає теплий душ.

Можливі ускладнення

На тлі відсутності адекватної терапії, коли вірус переходить у важку форму, можливий розвиток зазначених нижче ускладнень. Подібні стани виникають після оперізувального лишаю:

• Приєднання бактеріальної інфекції, що викликає розвиток гнійних процесів, що посилюють перебіг хвороби. Одужання може затягнутися на кілька місяців.
• Розвиток менінгоенцефаліту характерно для енцефалітні форми оперізуючого лишаю. Захворювання може призвести до інвалідності.
• Зниження гостроти зору, обумовлене невритом. Для даного ураження характерний запальний процес, потрібно прийом різних груп медикаментозних засобів.
• Параліч лицьового нерва – слабкість певної групи м’язів, що потребує відповідного лікування.
• Розвиток хвороб органів травлення, сечостатевої, дихальної системи. Різні системні порушення можуть захоплювати органи і тканини. Пацієнти можуть відчувати прискорене сечовипускання, проблеми з переварюванням їжі, може зустрічатися розвиток пневмонії.

План терапії

При розвитку розглянутої симптоматики необхідно звернутися до лікарів: терапевт, дерматолог, інфекціоніст. Якщо виявлено ураження будь-яких органів, приймається рішення про додатковий консультуванні невролога, офтальмолога і т. д.

Якщо пацієнт відносно здоровий, знаходиться в молодому віці, не страждає хронічними хворобами, специфічна терапія не проводиться. Організму сам справляється з вірусом, повне одужання настає на 21 день.

Для усунення больового синдрому можуть бути прописані зазначені препарати:

• Напроксен, Ібупрофен, Парацетамол, Лідокаїн у гельовій формі.
• Оксикодон, Габапентин – за розвиток сильних болів.
• Можливо комбінування даних засобів з нестероїдними протизапальними препаратами та засобами з противірусною активністю (див. знеболюючі препарати).

Зазвичай з використанням даних засобів медикаментозної підтримки симптоматика недуги пом’якшується, пацієнт починає відчувати комфорт, до неї повертається колишня якість життя.

Хворим старшого віку, особам з пригніченим імунітетом при тяжких формах оперізувального лишаю герпесу може прописуватися специфічна медикаментозна підтримка:

• Засоби, спрямовані на боротьбу з герпесом – Фамцикловір Тера, Ацикловір, Валтрекс – вводяться внутрішньовенно або використовуються в таблетованій формі.
• Епіген – м’яка лікарська форма з противірусною дією. Препарат відрізняється високою ефективністю. Його активний компонент – гліциризинова кислота чинить не тільки противірусну, але і протисвербіжну, протизапальну дію. Крем підвищує місцевий імунітет.
• Якщо до вірусного ураження приєднується бактеріальна інфекція, наказують прийом антибіотиків широкого спектра дії. Подібні ураження вимагають вітамінотерапії, физиолечения. У пацієнта має піднятися рівень імунітету.

Лікарі вкрай не рекомендують займатися самолікуванням і обробляти шкіру борною кислотою, розчином брильянтової зелені, розчином марганцівки. Всі зазначені засоби при діагностуванні оперізувального лишаю можуть застосовуватися тільки за вказівкою лікаря. Є пацієнти, яким використання даних препаратів строго протипоказано і варто обмежитися тільки спреями, кремами, мазями з протигерпетичною дією.

Лікування оперізувального лишаю повинно проводитися грамотно. Не слід приймати перорально кортикостероїдні медикаменти, що також відноситься до зовнішнього застосування м’яких лікарських форм. Таке лікування посилить клінічну картину, постраждає імунітет, який, навпаки, повинен зміцнюватися.

Якщо у пацієнта розвивається постгерпетична невралгія після оперізувального лишаю, лікування триває. Невропатолог може прийняти лікування додаткової терапії з участю трициклічних антидепресантів, препаратів Габапептина, Прегабалина. Показана фізіотерапія, плазмоферез, голковколювання.

На завершення варто зазначити, що прогноз, незалежно від причини оперізувального лишаю, в більшості випадків сприятливий. Рідко які пацієнти відчувають серйозні наслідки вірусного ураження і рецидив. Однак, особам літнього віку слід проявити уважність, більш ретельно відстежуючи стан власного здоров’я.

Cтаття про симптоми оперізувального лишаю також доступна російською мовою: «Каковы симптомы опоясывающего лишая, лечение и осложнения вируса».