Дизентерія: симптоми у дітей, дорослих, лікування, шляхи зараження

Дизентерія – це інфекційне кишкове захворювання, яке у медицині прийнято поділяти на амебну і бактеріальну, тобто на амебіаз і шигельоз. Оскільки амебіаз поширений в ендемічних країнах з жарким кліматом – Мексика, Індія та ін., в Україні це захворювання буває досить рідко. Щоб вчасно розпізнати і почати адекватне лікування захворювання, слід знати – які симптоми при дизентерії можуть бути у дітей або дорослих.

У цій статті ми докладніше розповімо про шигеллезе або інфекційну дизентерію, симптоми якої починаються із загальної інтоксикації і ураження дистального відділу товстої кишки, що проявляється блювотою, нудотою, діареєю і болем в кишечнику. Однак, тільки на підставі скарг пацієнта, неможливо встановити точну причину розладу травлення та ознаки інтоксикації. Для встановлення діагнозу необхідно здати аналіз калу на копрограму і дисбактеріоз, провести бактеріологічну діагностику.

Шляхи зараження, причини дизентерії у дітей і дорослих

Джерелом дизентерії є особи, що страждають хронічною або гострою формою захворювання, а також бактеріоносії.

Пацієнти з гострою формою максимально заразні у перші кілька днів хвороби. Гостра форма триває близько 3 місяців, під час яких бактеріовиділення не припиняється.
При хронічній дизентерії – людина може виділяти шигели тільки під час загострень, тривалість такої дизентерії більше 3 місяців.
Непередбачувані і небезпечні бактеріоносії – це особи з малосимптомним перебігом захворювання, при стертих або легких її формах, коли захворювання не виражено, а людина виділяє бактерії, що викликають дизентерію.

Причиною дизентерії у дітей та дорослих є недотримання правил особистої гігієни, вживання заражених продуктів. Механізм зараження цим інфекційним захворюванням лише фекально-оральний, який відбувається різними шляхами:

Водний шлях зараження – найчастіше їм передається, так звана, дизентерія Флекснера.
Харчовий шлях – в основному їм передається дизентерія Зонне
Контактно-побутовий шлях – передається дизентерія Григор’єва – Шига.

Всі види дизентерії можуть передаватися від людини до людини через предмети побуту, якщо при недотриманні правил особистої гігієни, вони заражені фекаліями. Факторами передачі дизентерії та інших кишкових інфекцій є вода, мухи, продукти харчування, особливо молочні продукти, немиті фрукти та овочі, брудні руки, побутові предмети, якими користується хворий чоловік.

Сприйнятливість до дизентерії у людини висока

Причому вона практично не залежить від віку і статі, однак, найчастіше дизентерія вражає дітей дошкільного віку, оскільки вони часто не мають належних гігієнічних навичок. Причинами дизентерії і у дітей, і у дорослих, може бути не тільки сам факт зараження, але і провокуючі фактори, наприклад, сприйнятливість до кишкових захворювань збільшується при наявності хронічних або гострих захворювань шлунково-кишкового тракту, при дисбактеріозі кишечника (лікування).

Сезонність захворювання

Як і інші кишкові інфекції, шлунковий грип, сальмонельоз, дизентерія частіше буває в теплу пору року, в осінньо-літню, оскільки сприятливі зовнішні умови сприяють активізації і розмноженню збудника захворювання.

Після перенесення дизентерії у людини протягом року зберігається імунітет, який суворо видоспецифічен.

Збудник захворювання може зберігати свою активність у зовнішньому середовищі до 1,5 місяців, а потрапляючи на деякі продукти, особливо молочні вироби, здатний і розмножуватися. Виникнення дизентерії починається після проникнення шигел в ШКТ, потім, розмножуючись, збудник виділяє отрути в кров, ці токсини негативно впливають на судини, печінку, кровообіг, на стінки кишечника і центральну нервову систему. Запалення, яке виникає в слизовій тонкої кишки, може призводити до утворення глибоких виразок у кишечнику.

Симптоми дизентерії у дітей і дорослих

У встановленні діагнозу захворювання мають важливе значення дані про наявність спалаху дизентерії, реєстрація випадків захворювання серед оточення хворого, сезонність. Інкубаційний період цієї кишкової інфекції вважається від декількох годин до тижня, але найчастіше це 2-3 дні, тому з високою точністю можна визначити можливе джерело зараження. Які відмінні ознаки дизентерії? Симптоми у дорослих при типовій клінічній картині дизентерії наступні:

Дизентерія починається гостро, і симптоми в першу чергу носять ознаки інтоксикації організму, з’являється висока температура, головний біль, нудота, зниження апетиту, падіння артеріального тиску.

Біль в області живота тупа, спочатку носить постійний, розлитий характер. По мірі розвитку інтоксикації, вона набуває характер нападів, стає переймоподібною, частіше в лівій стороні внизу живота або над лобком. Перед випорожненням біль посилюється.

Для дизентерії є характерною поява тенезми, тобто помилкових хворобливих позивів на випорожнення, які не закінчуються дефекацією. Також можуть бути болі в прямій кишці при дефекації і ще кілька хвилин після спорожнення, тягнучі болі в кишечнику можуть віддавати в крижі.

Стілець стає прискореним, понад 10 разів на день, при цьому часто з’являються слизисто-кров’янисті виділення, у важких випадках при спорожнюванні кишечника з’являються тільки кров’янисті слизові виділення.

Будь-яке захворювання протікає в різних формах, від легкого нездужання, дискомфорту в кишечнику і субфебрильної температури, до серйозного і важкого перебігу дизентерії, симптоми і лікування якої вимагають термінової госпіталізації хворого – повна відмова від їжі, гарячковий стан, блідість шкірних покривів, частий стілець, блювання, неврологічні порушення.

При хронічній дизентерії, симптоми захворювання вже не носять інтоксикаційного характеру, проте зберігається постійна щоденна діарея, калові маси мають найчастіше зеленуватий відтінок, кашкоподібні, людина втрачає вагу, з’являється гіповітаміноз. При своєчасному адекватному лікуванні в розвинутих країнах практично не реєструються випадки хронічної дизентерії, оскільки застосування антибіотиків, ентеросорбентів, еубіотиків, яких у сучасній фармакологічній промисловості безліч, успішно пригнічуює розмноження шигел.

Особливості дизентерії, симптомів у дітей

Дизентерія у дітей раннього віку має ряд особливостей. Головні клінічні прояви – це діарея з колітичним синдромом (мала кількість калових мас, поява крові, слизу у випорожненнях) і симптоми загальної інтоксикації, які нічим не відрізняються від більшості інфекційних захворювань – погіршення самопочуття, підвищена температура, втрата апетиту. Колітичний синдром буває в 90% випадків, але його прояви можуть бути виражені не яскраво, а лише поєднуватися з синдромом диспепсії.

В перший день хвороби із-за спастичного стану кишечника, стілець у дитини стає мізерним, замість калових мас може виділятися тільки мутний слиз із зеленню, іноді з прожилками крові.

Тенезми, які бувають у старших дітей і дорослих, у дітей раннього віку замінюються плачем при дефекації, занепокоєнням, розслабленням заднього проходу. На відміну від старших дітей, у немовлят і дітей до 3 років живіт зазвичай не втягнутий, а роздутий.

Токсичні форми дизентерії бувають у дітей грудного віку дуже рідко. Інфекційний токсикоз у них слабо виражений через фізіологічну гипореактивність до мікробних токсикозів.

Симптоми дизентерії у дітей проявляються частим рясним водянистим стільцем, блювотою, різким зниженням ваги, оскільки відбуваються тяжкі порушення водно-мінерального та білкового обміну. Такі зміни можуть призводити до серцево-судинних порушень, до адинамії, парезу кишечника та інших тяжких ускладнень.

У дітей грудного віку симптоми доповнюються виникненням ілеоколитів, ілеітів з лихоманкою, різкою інтоксикацією, постійної блювотою, значним падінням маси тіла, метеоризмом, рясним, каламутним, смердючим стільцем. Встановлено, що такі форми дизентерії зазвичай поєднуються з стафілококової інфекцією, сальмонельозом.

Найбільш важкими симптомами дизентерійної інтоксикації у дітей вважаються судоми, затьмарення свідомості, ціаноз, менінгеальні явища, похолодання кінцівок, а також у дітей може виникати тахікардія, серцево-судинна слабкість, аритмія, зниження артеріального тиску, приглушеність або глухість серцевих тонів.

Чим відрізняються симптоми дизентерії від інших розладів кишечника?

Дизентерію слід диференціювати від різних інших кишкових інфекцій або неінфекційних захворювань кишечника, таких як:

При харчових токсикоінфекціях, сальмонельозі

Ці захворювання починаються з багаторазової блювоти, ознобу, болю, який локалізується найчастіше під грудьми. При харчових отруєннях не буває ураження товстої кишки і тому відсутня спастична біль зліва в клубової області, також немає помилкових позивів на дефекацію. При сальмонельозі кал має зеленуватий відтінок або, як кажуть, вид болотної твані.

Амебіаз

на відміну від інфекційної дизентерії він характеризується хронічним процесом без помітної температурної реакції. Випорожнення зберігають вигляд калових мас, при цьому слиз і кров рівномірно змішуються, утворюючи «малинове желе», в яких і виявляють амеб – збудників хвороби.

Холера

також не супроводжується симптомами спастичного коліту. Це захворювання починається з проносу, сильної блювоти, кал має вигляд рисового відвару, не буває високої температури, болю в животі і помилкових позивів на дефекацію. Для холери характерно стрімко наростаючі симптоми дегідратації, яка не рідко призводить до тяжкого стану пацієнта.

Черевний тиф

також для нього не характерний спастичний коліт, іноді уражається товста кишка, буває висока температура тривалий час, специфічний розеолезний висип.

Коліт

неінфекційного походження, що виникає при отруєнні хімічними сполуками, а також він часто супроводжує такі захворювання, як гипоацидний гастрит, холецистит, уремію, патологію тонкої кишки. Такий коліт не має сезонності, не є заразним захворюванням і пов’язаний з внутрішніми змінами в ШКТ.

Геморой

Для цього захворювання характерні кров’янисті виділення, але зазвичай без запальних процесів у товстій кишці. При геморої тільки в кінці акту дефекації до калових мас домішується кров.

Рак товстої кишки

Рак прямої кишки – для цього захворювання характерна діарея з кров’ю і симптоми інтоксикації в стадії розпаду пухлини. Однак, онкологічні захворювання не мають гострого характеру протікання, відрізняються наявністю метастазів у віддалених органах або регіонарних лімфатичних вузлах.

Лікування дизентерії

Дітей, у яких діагностується дизентерія, особливо грудного і молодшого віку – до 3 років, найчастіше госпіталізують. Дорослих хворих можна лікувати як в стаціонарі, так і дома, в залежності від тяжкості інфекційного процесу, віку та стану хворого, або при неможливості проводити лікування і догляд за хворим в домашніх умовах. Основне лікування полягає в призначенні таких препаратів:

Антибіотики – фторхінолонового або тетрациклінового ряду, котримоксазол, ампіцилін, цефалоспорини. Їх призначають при середньому ступені тяжкості захворювання і в важких випадках.
Еубіотики – Біфідобактерин, Бактисубтил, Біфіформ, Ріофлора імуно, Біфікол, Примадофилюс, Лактобактерин, Лінекс та ін. Оскільки антибактеріальні препарати посилюють симптоми дисбактеріозу кишечника, обов’язково показано еубіотики, які призначаються курсом не менше 3-4 тижнів (див. весь список аналогів Лінексу).
За показаннями лікар може призначити імуномодулятори, вітаміни, а також в’яжучі засоби та спазмолітики.
Після гострого процесу для прискорення регенерації рекомендовані мікроклізми з рослинними відварами, настоями – Вінілін, евкаліпт, ромашка, олії обліпихи, шипшини.
Адсорбенти, ентеросорбенти – Смекта, Поліфепан, Полісорб, активоване вугілля та ін.
Ферментні комплексні препарати – Фестал, Креон, Панзинорм, Мезим.
Дітям з перших днів хвороби слід давати глюкозосольові розчини – Регідрон, Ораліт, Глюкосолан та ін. Розводити 1 пакетик таких засобів слід в 1 літрі води, давати дитині по чайній ложці кожні 5 хвилин, з розрахунку добової дози 110 мл на 1 кг дитини.
При хронічній дизентерії, лікування антибіотиками менш ефективно, тому призначаються фізіотерапевтичне лікування, еубіотики, лікувальні мікроклізми.
Щадна дієта – слизові супи, терті яблука, черствий хліб, рисовий відвар або каша без солі, картопляне пюре. Насильно годувати ні дитину, ні дорослого не варто, головна умова – більше рідини, можна пити несолодкий, неміцний чай, воду, молочну сироватку. Виключити з раціону здобу, м’ясо, цукор, каву, всі напівфабрикати, готові продукти, копченості, ковбаси, сири і пр. Тільки з 5 дня можна додавати поступово відварну рибу, тефтелі, омлети, кефір. Через 2 тижні переводити на повноцінне, але дієтичне харчування.