Ентероколіт – це запальне захворювання слизової оболонки тонкого і товстого кишечника у відповідь на інфекційний або хімічний подразник. Характерними ознаками, симптомами ентероколіту є порушення травлення в ураженому відділі кишечнику, що, поряд із загальними проявами інтоксикації, призводить до частих проносів і зневоднення. У цій статті детальніше розглянемо симптоми та лікування ентероколіту.

В залежності від причини розвитку ентероколіти поділяються на:

• Бактеріальні – запалення слизової кишечника у відповідь на впровадження збудників: шигел, сальмонел та ін.
• Паразитарні – запалення в результаті глистової інвазії, амебіазу, гострики у дорослих, аскариди: симптоми, лікування, симптоми глистів у людини.
• Токсичні – подразнення слизової оболонки внаслідок шкідливої дії хімічних речовин, токсинів, лікарських засобів.
• Механічні пошкодження слизової великим скупченням калових мас внаслідок запорів.
• Аліментарні – виникають при недостатньому надходженні з їжею поживних речовин, необхідних для нормального функціонування клітин слизової оболонки.
• Вторинні – виникають у вигляді ускладнення або супутньої патології на тлі основного захворювання.

За характером перебігу розрізняють гострий і хронічний ентероколіт. При гострому перебігу запальні зміни зачіпають тільки поверхневий шар епітелію слизової оболонки кишечника. Відсутність або неадекватне проведення терапії в гострому періоді призводить до тривалого перебігу запалення кишечника у вигляді хронічного ентероколіту. У даному випадку має місце затяжний перебіг з періодичними загостреннями, змінюваними тривалою ремісією.

При хронічному ентероколіті в патологічний процес поступово втягуються всі шари слизової оболонки, приводячи до розвитку важких порушень травлення, які важко піддаються лікуванню.

Симптоми ентероколіту

Найбільш часто в лікарській практиці зустрічається гострий ентероколіт, симптоми якого проявляються у вигляді:

• раптової появи інтенсивного болю в животі, переважно в нижніх відділах,
• здуття (причини метеоризму)
• частих позивів до дефекації
• стул при ентероколіті рідкий, частий
• механічна, а також деякі інфекційні форми ентероколіту характеризуються появою кров’янистих домішок і слизу в калі

Кишкові прояви ентероколіту супроводжуються загальною симптоматикою запалення:

• підвищення температури тіла
• млявість, слабкість
• головний біль
• ломота в суглобах

Більш важкими порушеннями роботи травної системи характеризується хронічний ентероколіт, симптоми якого схожі з гострою формою, але мають ряд особливостей, що ускладнюють перебіг захворювання.

Хронічний перебіг ентероколіту супроводжується больовими відчуттями, які локалізуються в області пупка та при загостренні іррадіюють в інші відділи живота. Біль стає інтенсивніше до вечора, а також після фізичних навантажень і після прийому їжі. Деякий дискомфорт відчувається під час дефекації. Поступово відзначається наростання м’язової слабкості, погіршення концентрації уваги. Тривалий перебіг захворювання призводить до значного зниження маси тіла і виснаження організму.

Порушення травлення при хронічному ентероколіті проявляються частою зміною проносу і запору з підвищеним газоутворенням і сильним здуттям живота.

Діагностика

Діагностика ентероколіту заснована на проведенні ряду інструментальних та біохімічних аналізів, що дозволяють оцінити ступінь пошкодження слизової кишечника і призначити своєчасне лікування.

Найбільш інформативним способом діагностики ентероколіту при ураженні товстого кишечника вважається колоноскопія. Оскільки така процедура досить болюча і викликає дискомфорт у пацієнта, вчені розробили сучасний спосіб обстеження – капсульну ендоскопію, яка дозволяє діагностувати захворювання кишечника, не викликаючи дискомфорту, оскільки пацієнту потрібно тільки проковтнути капсулу. Однак за якістю одержуваних зображень технологія PillCam все ж поступається колоноскопії.

Зондування кишечника дозволяє визначити склад кишкового соку в різних відділах кишечника. В ході дослідження матеріалу, отриманого з допомогою зонда, перевіряється його консистенція, визначається наявність відмерлого епітелію слизової оболонки, а також ферментативна активність і кількісний склад неперетравлених речовин.

На сьогодні найбільш інформативним вважається дослідження з допомогою біопсійного зонду, що дозволяє брати проби не тільки вмісту кишечника, але і робити забір гістологічного матеріалу зі стінки кишечнику для виявлення структурних змін в клітинах слизової оболонки.

Оцінка порушення всмоктуючої функції кишечника проводиться за допомогою спеціальної функціональної проби з хлористим кальцієм, 10 мл 10-процентного розчину хлориду кальцію вводиться через зонд в кишечник, після чого протягом 4 годин через рівні проміжки часу вимірюють рівень цієї речовини в крові. Даний метод дозволяє встановити наявність хронічного ентероколіту кишечника за недостатньої швидкості всмоктування солей кальцію.

Ще однією пробою на ступінь порушення всмоктувальної функції є проба з йодом. При введенні йоду через зонд у дванадцятипалу кишку відбувається його швидке всмоктування в кров з наступним накопиченням в щитовидній залозі. Йод з’являється в сечі і слині пацієнта протягом 10 хвилин після надходження в кишечник. При ентероколіті даний час збільшується вдвічі.

Рентгенологічне дослідження при ентероколіті недостатньо інформативно, так як контрастна речовина – барій – швидко проходить через тонкий кишечник. Характерними змінами рентген-картини при ентериті є: розширення просвіту тонкого кишечника і потовщення складок слизової оболонки.

Лікування ентероколіту

При наявності симптомів ентероколіту, перед лікуванням необхідно визначити причину його виникнення і усунути її. Етіотропне лікування, спрямоване на усунення причинних факторів:

• Раціоналізація харчування
• Дотримання режиму дозування і курсового прийому лікарських засобів
• Лікування ентероколіту в умовах спеціалізованого стаціонару або під наглядом лікаря гастроентеролога
• Лікування основного захворювання і профілактика ускладнень

У разі виникнення раптового погіршення самопочуття і підтвердження діагнозу гострий ентероколіт, лікування повинно бути спрямоване на полегшення симптомів і боротьбу з інфекційними ускладненнями.

Для боротьби з інфекцією призначають антибактеріальні засоби. Найбільш ефективним вважається планування лікування на основі аналізу чутливості збудника до антибіотиків. Але в зв’язку з тривалістю проведення даного аналізу на початковому етапі лікування показано використання антибактеріальних препаратів широкого спектру дії, а також антисептиків (фуразолідон, ентеросептол та ін).

З метою нормалізації процесу травлення застосовуються ферменти, фестал, плестал, панкреатин та ін. Поряд з антибактеріальним лікуванням призначається прийом пробіотиків для підтримання фізіологічного складу нормальної мікрофлори кишечника (лінекс, біфідумбактерин тощо, див. список пробіотиків, аналогів лінексу).

Харчування, дієта при ентероколіті

Особливе місце при ентероколіті займає дотримання дієти. Хворим гострим ентероколітом забороняється вживати:

• Солодких страв
• Цільного молока
• Капусти
• Чорного хліба
• Смаженого м’яса
• Овочів і фруктів, багатих клітковиною
• Кисломолочних продуктів

Прогноз захворювання

Неускладнений перебіг хронічного ентероколіту, а також вчасно діагностовані і проліковані гострі форми не представляють небезпеки для здоров’я пацієнтів і закінчуються одужанням протягом короткого часу.

Часті неконтрольовані загострення хронічного ентероколіту призводять до розвитку важкої білкової недостатності і порушення електролітного складу крові. Такі стани характеризуються прогресуючим виснаженням з порушенням живлення внутрішніх органів. Це може призвести до розвитку ускладнень у вигляді запальних захворювань інших відділів шлунково-кишкового тракту і важким порушенням роботи органів центральної нервової системи.

Про ентероколіт також можна прочитати статтю російською мовою: «Энтероколит: симптомы, лечение, диагностика».