Уретрит у жінок: симптоми, лікування, ускладнення

Таке захворювання, як уретрит, на слуху у більшості людей, але багато хто несправедливо вважає, що хвороба стосується лише чоловіків. Насправді ж однаково висока поширеність захворювання серед обох статей, але діагностично уретрит виявляється частіше і раніше у чоловіків, ніж у жінок.

Справа в тому, що при такому захворюванні, як уретрит, у жінок симптоми можуть бути мало виражені або зовсім відсутніми. Ця особливість перебігу більшості жіночих уретритів є прогностично несприятливою обставиною, оскільки затягування хвороби не призводить ні до чого іншого, як до хронітизації процесу.

Як вже зазначалося вище, уретрит є захворюванням з високою поширеністю і майже завжди пов’язаний з якимось захворюванням сечостатевої системи інфекційного та запального характеру. Будь-яку, навіть саму важку хворобу, легше вилікувати на початковій стадії розвитку. Це правило стосується і уретриту. При найменшій підозрі на це захворювання жінка повинна без зволікань звернутися до лікаря.

Поняття уретрит

В основі уретриту лежить запалення стінок сечівника (уретри), викликане якимсь причинним фактором. Жіночий сечівник має невелику довжину – близько 1-2 см і є досить широким. Анатомічна будова уретри у жінок обумовлює легкість проникнення збудників захворювання в сечовий міхур, а також відсутність порушення відтоку сечі навіть при значному набряку слизової сечівника.

Уретрит, звичайно ж, не є загрозливим для життя захворюванням, але доставляє досить неприємні відчуття, що позбавляють комфортній життєдіяльності, а також небезпечний своїми ускладненнями для жіночого здоров’я.

У жінок дуже часто паралельно протікають два захворювання – уретрит і цистит, і цистит при цьому виступає найпростішим ускладненням уретриту (див. цистит у жінок – симптоми, лікування). Ось чому лікування уретриту повинно бути своєчасним і повним – якщо запустити цей запальний процес, може розвинутися висхідна інфекція, ускладнення якої небезпечні і важко піддаються терапії.

Причини уретриту у жінок

Провідну роль у виникненні даного запального процесу сечівника грають різні інфекції, менше значення у розвитку уретриту має подразнення уретри неінфекційними факторами. Внаслідок цього уретрит класифікується на неінфекційний та інфекційний. Останній, у свою чергу, поділяють на специфічний і неспецифічний інфекційний уретрит.

Під неспецифічним уретритом розуміють класичне гнійне запалення. Симптоматика є схожою, незалежно від того, яким мікроорганізмом був викликаний запальний процес. Найчастіше в ролі збудників такого уретриту виступають стрептококи, стафілококи та кишкова паличка.

Специфічний інфекційний уретрит виникає внаслідок інфекцій, що передаються жінці статевим шляхом. В такому випадку симптоми уретриту у жінок будуть змінюватись в залежності від інфекційного агента.

Специфічний інфекційний уретрит може бути спричинений гонококами (гонорейний), трихомонадами (трихомонадний), грибами candida (кандидозний), хламідіями (хламідіозний), мікоплазмами (мікоплазмовий).

Виділяють також інфекційний вірусний уретрит, основними збудниками якого є віруси герпесу і гострокінцевих кондилом.

Неінфекційний уретрит може бути викликаний декількома причинами:

сечокам’яна хвороба, при якій через уретру виходять дрібні камінці і пошкоджують слизовий шар гострими краями;
злоякісні пухлини уретри, які супроводжуються запальними реакціями;
травми уретри після цистоскопії, катетеризації, внаслідок умисного подразнення сечовипускального каналу різними предметами;
алергічні захворювання;
гінекологічні захворювання;
венозний застій в судинах тазу;
перша статева близькість.

Виділяють 2 шляхи зараження уретритом інфекційного походження: статевий або гематогенний. Статевий шлях передачі реалізується під час незахищеній близькості з хворою людиною, гематогенний – при попаданні збудника з током крові або лімфи з вогнища локального хронічного запалення (каріозні зуби, хронічний гайморит, тонзиліт, туберкульоз тощо).

Факторами, що сприяють розвитку уретриту, є:

Зниження захисних можливостей внаслідок перенесених важких захворювань, неповноцінного харчування, дієт, авітамінозів;
Низька гігієнічна культура, недотримання правил особистої гігієни;
Наявність хронічних запальних процесів;
Захворювання органів сечостатевої системи;
Травми статевих органів;
Переохолодження;
Алкоголізм;
Стреси, психоемоційні перевантаження;
Період вагітності, коли імунітет ослаблений, а організм зазнає серйозних гормональних перебудов.

Загальні симптоми уретриту

Уретрит у жінок досить рідко протікає з яскравою симптоматикою. Як і для багатьох хвороб, для уретриту характерний період інкубації тривалістю від декількох хвилин до одного-двох місяців, коли ніяких проявів хвороби не спостерігається. Однак і після закінчення цього латентного періоду уретрит може розвиватися без розвитку яких-небудь специфічних проявів – близько половини випадків жіночого уретриту протікає безсимптомно. Такого роду хронічний уретрит у жінок симптомів не дає, але при цьому є контагіозний і легко передається при статевій близькості, а ще небезпечний ускладненнями, які виникають на тлі, здавалося б, повного здоров’я.

Специфічний і неспецифічний уретрит розрізняються клінічною картиною.

Виділяють загальні ознаки, характерні для гострого уретриту, як специфічного, так і неспецифічного:

свербіж і різного роду дискомфорт під час сечовипускання (тягнучі, стискаючі почуття);
періодична біль ниючого характеру, болі в області лобка;
виділення різного характеру з уретри, аж до гнійних;
домішки крові в сечі;
відчуття «склеєного» сечівника в ранковий час.

Перераховані симптоми не обов’язково присутні одночасно, швидше, частина з них по вираженості буде превалювати над іншими. Ще однією відмінною особливістю перебігу уретриту є відсутність загальної симптоматики, такій як гіпертермія (підвищення температури, слабкість та ін.).

Хронічний перебіг уретриту характеризується відсутністю симптомів, і лише при загостренні процесу виникають певні прояви патології.

Специфіка симптомів в залежності від збудника уретриту

Специфічний інфекційний уретрит, викликаний тим чи іншим інфекційним збудником, має ряд симптомів, прояв яких дозволяє запідозрити наявність в організмі конкретного етіологічного агента.

Гонорея	Гонорейний уретрит у гострій стадії перебігу провокує біль з різзю під час сечовипускання – симптом виникає через кілька тижнів після зараження. Відмітною ознакою даного виду уретриту є: біль та дискомфорт в уретрі при тривалій затримці сечовипускання. Надзвичайно важливо звернутися до лікаря саме на стадії явної симптоматики, тому що при переході інфекції у хронічний перебіг дані симптоми відсутні.
Трихомонада	Якщо є трихомонадний уретрит у жінок, симптоми розвиваються через кілька тижнів з моменту зараження, при цьому близько третини випадків захворювання протікають без специфічних проявів. Для хвороби характерні: свербіж і відчуття печіння в області уретри, а також в зоні зовнішніх статевих органів. Хронітизація трихомонадного уретриту призводить до зникнення симптоматики.
Кандидоз	Кандидозний уретрит, що розвивається у жінок, не викликає симптомів протягом 10-20 діб з моменту зараження. Потім жінку починає турбувати біль, печіння і дискомфорт при сечовипусканні. Крім цього, з’являються виділення з уретри білувато-рожевого відтінку, в’язкої і навіть густої консистенції. Всі симптоми мають помірний характер вираженості.
Мікоплазма	Мікоплазмовий уретрит починається підгостро, без яскраво вираженої симптоматики. Жінку турбує незначний свербіж і дискомфорт, які супроводжують процес сечовипускання. Сьогодні до мікоплазмової інфекції ставлення лікарів дещо змінилося, оскільки ураження сечостатевої системи цими інфекційними агентами відбувається вкрай рідко, а їх присутність може бути варіантом норми, при виявленні мікоплазми не у всіх випадках показане лікування.
Хламідії	Хламідіозний уретрит протікає безсимптомно в перші 2-3 тижні після зараження. Симптоми у жінок – це дуже слабкий свербіж і незначна болючість при сечовипусканні, виділення різного характеру, аж до гнійного, з уретри.
Урогенітальний туберкульоз	Крім перелічених інфекцій зі схожою симптоматикою протікає і туберкульоз, який здатний вражати будь-який орган людського організму – статеві органи, нирки, сечовий міхур і сечівник, в тому числі. Для позалегеневого туберкульозу характерниою є наявність тривалої субфебрильної температури, слабкості, підвищеного потовиділення. Туберкульозний уретрит зазвичай проявляється на тлі туберкульозу нирок, коли уражається і сечовий міхур і уретра, іноді це поєднується з туберкульозом жіночих статевих органів. В останні роки збільшується захворюваність населення на туберкульоз, і його позалегеневих форм теж (тобто коли у пацієнта рентгенографія легень в нормі).

Виходячи з вищевикладеного, стає зрозуміло, що навіть специфічний інфекційний уретрит не відрізняється якою-небудь бурхливої симптоматикою, і диференціальна діагностика між цими інфекціями проводиться тільки лікарями.

Діагностика уретриту

Під час огляду лікарем може бути виявлена гіперемія зовнішнього отвору уретри і сусідніх тканин, болючість при пальпації і виділення з сечовипускального каналу. В обов’язковому порядку призначається:

Загальне дослідження сечі і крові.
А також розширене дослідження сечі за Ничипоренко.
Бактеріологічне дослідження сечі дозволяє точно визначити етіологічного збудника уретриту; паралельно проводиться тест чутливісті виявленого інфекційного агента до антибіотиків.
Дослідження біологічного матеріалу (мазка з уретри) методом ПЛР є найбільш точним діагностичним прийомом, оскільки біоптат береться безпосередньо з області поразки.
Аналіз сечі на мікобактерії туберкульозу (результат очікується протягом 10-12 тижнів).

З інструментальних методів діагностики може проводитися уретроскопія – ендоскопічне дослідження слизової оболонки уретри з можливістю здійснювати додаткові маніпуляції – узяття біоптату, усунення стриктур і рубців. При уретроцистоскопії (різновиди уретроскопії) оглядається уретра і сечовий міхур. УЗД-діагностика органів малого тазу дозволяє повноцінно оцінити стан органів сечостатевої системи.

Ускладнення уретриту

Ускладнення уретриту найчастіше розвиваються при тривалому, прихованому перебігу захворювання або за відсутності лікування. Первинним ускладненням уретриту найбільш часто є цистит. Часто діагностується вагініт і вульвовагініт. Більш серйозні запальні процеси жіночої статевої сфери, такі як кольпіт, аднексит (див. запалення придатків – симптоми, лікування), ендометрит, виникають при розповсюдженні інфекційного процесу у статевих шляхах висхідним шляхом. Самим несприятливим результатом уретриту є жіноче безпліддя (див. борова матка при безплідді).

Лікування гострого уретриту

Лікування неускладненого уретриту не вимагає госпіталізації та відбувається на дому. Жінці необхідно чітко виконувати призначення лікаря і періодично відвідувати поліклініку для здійснення контролю за ходом лікування.

Медикаментозна терапія

Основним і найбільш ефективним методом лікування уретриту у жінок і чоловіків є антибіотикотерапія (за винятком хвороби з вірусною і грибковою етіологією). Вибір антибіотика дуже важливий для ефективності та повноцінності лікування – виявлений збудник уретриту повинен бути високо чутливий до вибраного препарату.

При уретриті спочатку призначаються антибактеріальні препарати, що мають широкий спектр дії. Робиться це для того, щоб не втрачати час і не запускати інфекцію, оскільки бактеріологічне дослідження та встановлення чутливості бактерії займають певний час.

Неспецифічний уретрит	При неспецифічному уретриті показані антибіотики широкого спектру дії: цефалоспорини (цефазолін, цефотаксим, цефтріаксон); сульфаніламіди (сульфазол, уросульфан); макроліди (азитроміцин, кларитроміцин); фторхінолони (клинафлоксацин).
Гонококовий	При гонорейному уретриті показані антибіотики: еритроміцин, спектиноміцин, олететрин, цефтріаксон, цефуроксим, рифампіцин, цефакор та ін., тобто ті, які згубно діють на хламідії. Але в кожному випадку препарат підбирається індивідуально (див. гонорея у жінок – симптоми, лікування).
Трихомонадний	При трихомонадному походженні уретриту призначається: антимікробний препарат метронідазол (трихопол), а також препарати вибору – бензидамін, іморазол, орнідазол, хлоргексидин, свічки йодовідон.
Кандидоз	Кандидозний уретрит вимагає застосування протигрибкових препаратів: леворина, ністатину, натаміцину, амфоглюкаміну, клотримазолу (див. протигрибкові препарати в таблетках).
Мікоплазмовий	Мікоплазмовий уретрит лікують антибіотиками з групи тетрацикліну (доксициклін, тетрациклін).
Хламідійний	При хламідійному уретриті добре зарекомендували себе антибіотики з групи тетрацикліну (тетрациклін, доксициклін), еритроміцин, кларитроміцин, азитроміцин, клинафлоксацин (див. хламідіоз – схеми лікування, препарати).
Вірусний	При вірусному походження уретриту показано лікування противірусними препаратами – ганцикловіром, ацикловіром, рибавірином, фамцикловіром, пенцикловіром та ін.

Антибіотики можуть призначатися у вигляді:

таблеток для перорального прийому у 81,3% випадків гострого уретриту
ін’єкцій – внутрішньовенних 0,2% і внутрішньом’язових 18,5%
интравагинальных свічок та інсталяцій – вливання антибіотика в уретру через катетер
монотерапія – тобто використання 1 антибіотика, у 41% випадків
комбінація 2 препаратів у 41%
3 антибіотиків у 13%
4 препаратів в 5% випадків

Найбільш часто використовувані препарати при гострому уретриті у жінок, які призначаються в залежності від збудника захворювання, представлені в таблиці.

Уретрит неуточненої етіології		Негонококковий уретрит, викликаний атиповими агентами		Гонококовий + атипові патогенні мікроорганізми (змішаний уретрит)
Азитроміцин	24%	Азитроміцин	35%	Азитроміцин	29%
Доксициклін	18%	Флуконазол	24%	Доксициклін	25%
Метронідазол	18%	Офлоксацин	12%	Флуконазол	24%
Цефтріаксон	10%	Доксицилін	12%	Секнідазол	15%
Флуконазол	9%	Метронідозол	6%	Орнідазол	14%
Джозаміцин	4%	Джозаміцин	5%	Цефтріаксон	8%
Секнідазол	4%	Кларитроміцин	3%	Джозаміцин	6%
Ципрофлоксацин	3%	Секнідазол	3%
Ниморазол	3%
Кларитроміцин	3%
Тинідазол	3%

Трихомонадний уретрит + атипові агенти		Гонококовий
Метронідазол	36%	Цефтріаксон	61%
Доксициклін	21%	Азитроміцин	15%
Азитроміцин	9%	Метронідазол	10%
Джозаміцин	6%	Ципрофлоксацин	4%
Орнідазол	6%	Доксициклін	3%

Дієтотерапія

Жінці, яка страждає уретритом, рекомендується обмежити вживання жирної, кислої, гострої, пересоленої їжі. Обов’язково потрібно нормалізувати питний режим і випивати не менше півтора літри вільної рідини (крім рідини в стравах) на добу.

Загальні рекомендації

В період лікування слід:

уникати переохолодження;
утримуватися від статевої близькості (навіть з презервативом) аж до повного одужання;
суворо дотримуватися правил особистої гігієни.

Лікування хронічного уретриту

Хронічний уретрит вимагає тривалого і всебічного лікування, яке включає:

антибіотикотерапію з урахуванням чутливості збудника;
антисептичні промивання уретри;
вітамінно-мінеральну терапію.

При хронічному уретриті гонококової етіології проводяться інсталяції антибактеріального препарату в уретру. Якщо є грануляції, то проводиться інсталяція коларголу і розчину срібла в уретру, а також бужування і припікання уретри 10% – 20% розчином нітрату срібла (при вираженому звуженні).

При хронічному трихомонадному уретриті проводяться інсталяції в уретру розчину трихомонациду 1%.

При хронічному хламідійному уретриті крім антибіотиків додатково призначаються імуномодулятори, препарати інтерферону, пробіотики (див. список аналогів Лінексу), ензимотерапія, вітамінотерапія, гепатопротектори (див. список таблеток для печінки), антиоксиданти (див. схеми лікування хламідіозу).

Народні способи лікування уретриту

Лікування уретриту народними засобами дає непогані результати, як додаток до основного, антибактеріального лікування:

настій листя петрушки (1 ст.л. подрібненого листя на 500 мл. холодної води, настояти протягом ночі) вживають всередину по 3 ст.л. через кожні дві години;
настій трави зеленчука жовтого (1 ч.л. трави на 200 мл. окропу, настояти 12 годин) вживають всередину по 1 склянці двічі на день;
настій листя чорної смородини (3 ч.л. трави на півлітра окропу) вживають в якості чаю;
настій квіток синьої волошки (квіти без кошиків заливають 200 мл. окропу) вживають по 2 ст.л. двічі на день до їди.

Кожна друга жінка протягом життя стикається з уретритом, і це є приводом для підвищеної пильності щодо власного здоров’я.

Cтаттю про уретрит у жінок також можна прочитати російською мовою: «Симптомы уретрита у женщин, лечение и осложнения заболевания».