Ентеровірусна інфекція – це множинна група гострих інфекційних захворювань, які можуть вражати дітей та дорослих при зараженні вірусами роду Enterovirus. Ці кишкові віруси в останні роки стали викликати спалахи масових захворювань у всьому світі. Підступність збудників ентеровірусної інфекції у тому, що вони можуть викликати різні форми клінічних проявів, від легкого нездужання, до серйозного ураження центральної нервової системи. При розвитку ентеровірусної інфекції, симптоми характеризуються гарячковим станом та великим різноманіттям інших ознак, зумовлених ураженням шлунково-кишкового тракту, легенів, нирок, центральної нервової системи та інших органів.

Що таке ентеровірусна інфекція?

Більшість ентеровірусів, які містять РНК, є патогенними для людини: до них відносять 32 серовару вірусів ЕСНО, 23 види вірусів Коксакі А і 6 типів Коксакі В, ентеровіруси з 68 по 71 тип, з 1 по 3 поліовіруси. Крім того, до складу роду входить значна кількість некласифікованих ентеровірусів. Рід Enterovirus містить понад 100 небезпечних вірусів для людини, які повсюдно поширені, мають дрібні розміри і високу стійкість до дії фізико-хімічних факторів, наприклад, вони відрізняються стійкістю до заморожування і до дезинфікуючих засобів – 70% спирту, ефіру, лизолу, а у фекаліях здатні зберігати свою життєздатність більше 6 місяців.

Однак, при висушуванні, дії УФО, при нагріванні до 50С, при обробці хлорвмісними засобами і розчином формальдегіду – ці віруси гинуть, не приводячи до розвитку ентеровірусної інфекції. В природі ентеровіруси існують у 2 резервуарах – в зовнішньому середовищі, де вони довго зберігаються – продукти, вода, грунт, і в організмі людини, де вони накопичуються і розмножуються. Джерелом ентеровірусної інфекції для людини найчастіше є вірусоносій або хвора людина, пік виділення збудника вважається в перші дні появи симптомів. У різних країнах здорове носійство ентеровірусів серед населення коливається від 17 до 46%.

• Основний шлях передачі ентеровірусної інфекції вважається фекально-оральний, контактно-побутовий, через предмети побуту, забруднені руки, при недотриманні особистої гігієни.
• Повітряно-крапельний, якщо збудник розмножується в дихальних шляхах, при кашлі, чханні.
• Водний шлях – зараження може відбуватися при поливі овочів і фруктів забрудненими стічними водами, а також при купанні у відкритих заражених водоймах, за деякими даними навіть вода в кулерах є джерелом ентеровірусної інфекції.
• Якщо вагітна жінка заражена ентеровірусною інфекцією, можливий і вертикальний шлях передачі збудника дитині.

Для ентеровірусної інфекції характерна літньо-осіння сезонність, у людини дуже висока природна сприйнятливість, а після перенесеного захворювання кілька років зберігається типоспецифічний імунітет.

Ознаки, симптоми ентеровірусної інфекції

Всі захворювання, які можуть викликати ентеровіруси по тяжкості запального процесу, умовно можна розділити на 2 групи:

Важкі захворювання

До них відносять гострий параліч, гепатит, серозний менінгіт у дітей і дорослих, перикардит, міокардит, неонатальні септикоподібні захворювання, будь-які хронічні інфекції у ВІЛ інфікованих.

Менш важкі захворювання

Коньюктивіт, триденна лихоманка без висипу або з висипом, герпетична ангіна, везикулярний фарингіт, плевродінія, увеїт, гастроентерит.

Зрозуміло, що у всіх цих захворювань клінічна картина, симптоматика дуже різноманітна, тому досить важко диференціювати виникнення різних патологій. Найбільш часто зустрічаються такі симптоми ентеровірусної інфекції: висока температура, ознаки загальної інтоксикації організму, поліморфний висип і абдомінальна і катаральна симптоматика. Інкубаційний період будь ентеровірусної інфекції – не більше 2-7 днів.

Оскільки кишкові віруси мають деяку спорідненість (висока тропність) до більшості органів і тканин організму людини, тому і симптоми, і клінічні форми дуже різноманітні. Причому у здорових дорослих людей з міцним імунітетом ентеровірусна інфекція не може розвиватися до важких патологічних процесів, а найчастіше взагалі протікає безсимптомно, що не можна сказати про маленьких дітей, особливо новонароджених і дорослих, ослаблених іншими захворюваннями, такими як ВІЛ-інфекція, онкологічні захворювання, туберкульоз.

Катаральна форма

Саму значну частину всіх ентеровірусних проявів займають ГРВІ, викликані ентеровірусами, які протікають як респіраторна катаральна форма з ренитом, рідкісним сухим кашлем, закладеністю носа, невеликим почервонінням горла і не тяжкими порушеннями травлення. Така ентеровірусна інфекція, симптоми якої подібні до застуди, триває не більше тижня і не супроводжується ускладненнями.

Герпетична ангіна

В перший день хвороби на твердому піднебінні, язичку і піднебінних дужках з’являються червоні папули, при цьому слизова оболонка помірно гіперемована, ці папули досить швидко перетворюються в дрібні 1-2 мм везикули, не зливаються між собою, які через пару днів розкриваються, утворюючи ерозій або до 3-5 дня безслідно розсмоктуються. Для такої ентеровірусної інфекції, симптоми доповнюються слинотечею, незначним, але болючим збільшенням шийних і підщелепних лімфовузлів, біль у горлі при ковтанні або незначна, або відсутня.

Гастроентеритична форма

Це форма ентеровірусної інфекції, що також досить часто зустрічається. Симптоми її виражаються водянистою діареєю до 10 р/день, блювотою, болями в животі, частіше всього в правій клубовій області, здуттям живота, метеоризмом, при цьому ознаки загальної інтоксикації помірні – субфебрильна температура, слабкість, знижений апетит. У дітей раннього віку ця форма інфекції зазвичай супроводжується і катаральними проявами, причому старші діти одужують до 3 дня, а у малюків захворювання може тривати до 2 тижнів.

Серозний менінгіт

Це широко поширена і часто важка форма ентеровірусної інфекції, симптоми якої в першу чергу характеризуються позитивними менінгеальними ознаками: симптомами Керніга і Брудзинського, ригідністю потиличних м’язів. Діти зазвичай дуже чутливі до яскравого світла і гучних звуків, мляві, апатичні, можливо психоемоційне збудження, судоми, свідомість збережена, температура висока (перші ознаки менінгіту у дітей). І симптоми менінгіту, і підвищена температура тіла тримаються не більше 2-10 днів, тільки до 2-3 тижня відбувається санація ліквору. Іноді зберігаються залишкові явища, такі як гіпертензійний та астенічний синдром. Іноді виникають і інші неврологічні симптоми при ентеровірусному менінгіті – відсутність черевних рефлексів, короткочасні окорухові розлади, розлади свідомості, ністагм, підвищення сухожильних рефлексів, клонус стоп.

Епідемічна міалгія – «чортовий танець», хвороба Борнхольма, плевродінія

Міалгія характеризується сильними гострими болями в м’язах передньої стінки живота, спині, кінцівках, нижньої частини грудної клітки. Напади болю тривають від 30 секунд до 20 хвилин, тривалість яких кілька днів, іноді бувають рецидиви захворювання з меншою тривалістю і інтенсивністю.

Ентеровірусна лихоманка або мала хвороба

Ця форма прояву також вважається масовим захворюванням, але вона діагностується дуже рідко, оскільки тривалість і тяжкість хвороби не великі, мало хто звертається за медичною допомогою і ретельною діагностикою. Ознаки ентеровірусної інфекції у цьому випадку характеризуються триденною лихоманкою, тобто підвищенням температури тіла протягом 2-3 днів, які не супроводжуються локальною симптоматикою, інтоксикація – помірна, загальне самопочуття також не сильно порушується, звідси друга назва – мала хвороба. Дуже рідко клінічні випадки ентеровірусної лихоманки діагностуються при спалаху інфекції в колективах, коли виявляються і інші види проявів, симптомів ентеровірусної інфекції.

Ентеровірусна екзантема або бостонська лихоманка

З 2 дня, іноді з першого дня захворювання на обличчі, кінцівках, тілі зараженої людини з’являється рожева висипка плямисто-папульозного характеру, буває і з геморагічним компонентом. Зазвичай через 2 дні висипання зникають, не залишаючи слідів. Ентеровірусна екзантема часто супроводжує інші форми ентеровірусної інфекції, наприклад, герпетичну ангіну або серозний менінгіт.

Геморагічний кон’юнктивіт

При ентеровірусному кон’юнктивіті початок захворювання дуже гострий, раптово з’являється світлобоязнь, біль в очах, сльозотеча. При огляді окулістом виявляються множинні крововиливи, кон’юнктива гіперемована, повіки набряклі, рясні гнійні, серозні виділення. Спочатку уражається тільки одне око, потім приєднується і друге.

Крім перелічених проявів ентеровірусної інфекції, симптоми захворювання можуть проявлятися по типу безжовтяничного гепатиту, енцефаліту, невриту зорового нерва, міокардиту, ентеровіруси здатні вражати лімфатичні вузли, викликаючи лімфаденіти різних груп лімфовузлів, серцеву сумку – перекардит, полірадикулоневрит, рідко буває також енцефаломіокардит новонароджених, ураження нирок.

Діагностичні ознаки ентеровірусної інфекції у дітей

Ознаки ентеровірусної інфекції у дітей частіше всього проявляються серозним менінгітом, герпетичної ангіною, паралітичними формами.

Не рідко зустрічаються групові спалахи в дитячих дошкільних установах і школах, у дітей 3-10 років, переважно з фекально-оральним механізмом передачі в теплі періоди пори року – весною, влітку, восени.

Зазвичай у дітей ентеровірусна інфекція розвивається гостро, бурхливо – озноб, лихоманка, головний біль, розлад сну, запаморочення.

Також для дітей характерний поліморфізм клінічних симптомів – м’язові болі, герпетична ангіна, катаральні прояви, пронос, ентеровірусні екзантеми.

Діагностика ентеровірусної інфекції

На сьогоднішній день існує 4 основних методи виявлення збудника захворювання:

Серологічні методи – визначення збудника в сироватці крові. До ранніх маркерів ентеровірусної інфекції належать IgA і IgM, вони визначають свіжий антигенний стимул, а IgG зберігаються в крові людини, що перехворліа або кілька років, або все життя. Для діагностики ентеровірусної інфекції вважається значущим наростання титру понад 4-кратного значення.

Вірусологічні методи виявлення вірусу у фекаліях, лікворі, крові, слизової носоглотки на чутливих культурах клітин. Досліджують випорожнення протягом 2 тижнів, у перші дні захворювання змиви з носоглотки, за показаннями ЦСР .

Імуногістохімічні методи – виявлення в крові хворого антигенів до ентеровірусів. Найбільш доступні методи імуногистохімії – є імунопероксидазний і імунофлюоресцентний аналізи.

Молекулярно-біологічні методи – визначення фрагментів РНК ентеровірусів.

Загальний аналіз крові – зазвичай ШОЕ і число лейкоцитів у нормі або трохи підвищена, рідко буває гіперлейкоцитоз, нейтрофільоз, який в подальшому змінюється на еозинофілію і лімфоцитоз.

Однак, багато методів діагностики не носять масового характеру через тривалості, складності аналізу та малої діагностичної цінності, оскільки з причини високого числа безсимптомного носійства ентеровірусів виявлення вірусу в аналізі не є 100% доказом його причетності до захворювання.

Основним важливим діагностичним методом є 4-кратне наростання титру антитіл в парних сироватках, які визначаються за допомогою РГГА і РЗК. А також ПЛР зі стадією зворотної транскрипції – це швидкий аналіз, з високою специфічністю, чутливістю.

Слід диференціювати ентеровірусні інфекції від інших захворювань:

• герпетичну ангіну від грибкових захворювань (грибковий стоматит), від простого герпесу
• епідемічну міалгію – від панкреатиту, пневмонії, плевриту, гострого апендициту, холециститу
• ентеровірусну лихоманку – від грипу та ГРВІ іншої етіології;
• серозний менінгіт у дітей – від менінгококового, туберкульозного менінгіту, або серозних менінгітів іншої вірусної етіології
• паралітичну форму – від дифтерійних полірадикулоневритів або поліомієліту
• ентеровірусну екзантему – від скарлатини, кору, краснухи, алергічних реакцій у вигляді висипу
• гастроентеричну форму – від інших гострих кишкових інфекцій, дизентерії, сальмонельозу та ін.

Лікування ентеровірусної інфекції та профілактика

Лікування ентеровірусної інфекції спрямоване на полегшення симптомів хвороби і на знищення вірусу. Оскільки етіотропне лікування ентеровірусних інфекцій не розроблено, проводиться симптоматична і дезінтоксикаційна терапія, залежно від тяжкості та локалізації запального процесу.

Використовуються противірусні препарати, такі як інтерферони, знеболюючі, жарознижуючі засоби для дітей, протиблювотні, антигістамінні препарати, спазмолітики. При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції призначаються антибіотики.

При важких формах інфекції, коли уражається нервова система, призначають кортикостероїдні препарати для корекції кислотно-лужного та водно-електролітного балансу – сечогінні засоби. Якщо розвиваються стани, загрозливі для життя – потрібні реанімаційні заходи та інтенсивна терапія.

Для попередження розповсюдження вірусної інфекції хвора людина повинна користуватися особистим посудом, рушником, часто мити руки, приміщення з хворим часто має провітрюватися і повинно здійснюватися щоденне вологе прибирання. Дотримання правил особистої гігієни, правильна ретельна обробка харчових продуктів, при купанні у відкритих водоймах уникати попадання води в носоглотку – це найкраща профілактика ентеровірусної інфекції. Маленьким дітям (до 3 років), які контактують з хворим, зазвичай для профілактики призначають імуноглобулін і інтерферон інтраназально протягом тижня.