Хламідіоз – це захворювання, яке викликають особливі мікроорганізми, хламідії. Крім ураження сечостатевої системи, хламідії можуть порушувати роботу і інших органів. За своєю природою хламідії не відносяться ні до вірусів, ні до бактерій, а їх небезпека полягає в тому, що вони можуть викликати патологічні процеси як у зовнішніх, так і внутрішніх статевих органах. Також хламідії здатні пошкодити слизову, порушити роботу серця і судин, викликати отит, кон’юнктивіт і погіршити стан зубів.

Хламідіоз у жінок найчастіше зустрічається саме в сечостатевій системі. Ознаки хвороби можуть бути незначними або відсутні зовсім, що призводить до переходу захворювання в хронічну стадію. Наявність хламідіозу неможливо визначити без спеціальних аналізів.

Ознаки хвороби

Симптоми хламідіозу у жінок можуть ніяк не проявлятися. Це значно ускладнює діагностику і процес лікування. Статистичні дані показують, що помітні ознаки хламідіозу проявляються лише у 33 відсотків заражених жінок. Небезпека цієї особливості хвороби не тільки у тому, що жінка не знає про захворювання і ризикує зіткнутися з серйозними ускладненнями. Хламідіоз може викликати негативні наслідки і для статевого партнера, тому лікування часто призначають обом партнерам. Якщо жінка вагітна, захворювання несе небезпеку і для її майбутнього малюка.

Ознаки хламідіозу розвиваються поступово. При незахищеному статевому акті хламідії безперешкодно проникають в організм і викликають запальний процес. Оскільки інкубаційний період триває від 14 до 30 днів, перші симптоми можуть з’явитися вже через два тижні.
Існує кілька етапів розвитку хвороби:

• На першому відбувається проникнення хвороботворного мікроорганізму в слизову оболонку статевих органів.
• Другий етап характеризується внутрішньоклітинним розмноженням хламідій. Особливість поширення хламідій є те, що вони здатні розмножуватися лише всередині клітин і лише при певних умовах. Після того, як хламідії завершили процес розмноження (на це йде 2-3 дні), клітина відмирає.
• На третьому, завершальному етапі, починається запальний процес. Нові хламідії, які покинули відмерлу клітку, атакують інші клітини слизової, і процес розмноження триває.

Симптоми хламідіозу включають різні порушення в роботі сечостатевої системи:

• Цервіцит виникає при тривалому перебуванні хламідій в організмі. Дане захворювання вражає шийку матки. Розмноження мікроорганізмів відбувається в каналі шийки матки. Виявити хворобу може гінеколог, який помітить, що шийка набрякла, збуджена і збільшилася в розмірах. Якщо вчасно не звернутися до лікаря і не почати лікування, епітелій почне злущуватись і почнеться процес ерозії.
• Кольпіт – патологічний процес, який виникає в залозах, розташованих біля піхви. Найчастіше ознаки кольпіту проявляються в період гормонального збою: у дівчаток, вагітних і жінок під час менопаузи. Пацієнтки скаржаться на дискомфорт у піхві: з’являється печіння, свербіж, можуть з’явитися виділення. Також хворі скаржаться на розлади сечовипускання, хворобливі відчуття в попереку, внизу живота. Іноді спостерігається невелике підвищення температури.
• Сальпінгіт, ендометрит, сальпінгоофорит – це запалення різних внутрішніх статевих органів, які з’являються, коли хламідії починають поширюватися вертикально по статевих шляхах. Хвороби будуть розвиватися більш активно у пацієнток зі зниженим імунітетом і під впливом стресів.
• Виділення. Нерідко хламідіоз супроводжується виділеннями з статевих шляхів. Але поставити точний діагноз за типом виділень неможливо, так як вони не мають характерних особливостей. Крім того, існує безліч інших ІПСШ, симптомом яких теж є виділення (наприклад, молочниці, гонорея або трихомоніаз).

Крім описаних вище симптомів, жінки можуть скаржитися і на інші ознаки запалення:

• Відчуття печіння на слизовій статевих органів. Цей симптом хламідіозу зустрічається досить часто, так як мікроорганізми в першу чергу вражають саме слизову оболонку.
• Підвищення температури. Гострий перебіг захворювання нерідко характеризується субфебрильною температурою (37-37,5 градусів).
• Хворобливі відчуття в попереку або нижній частині живота.
• Сечовипускання. Якщо, крім статевих шляхів, хламідіоз торкнувся сечовипускальний канал, захворювання характеризується ознаками циститу: хворобливе сечовипускання і печіння при виділенні сечі.
• Ерозія шийки матки. Регулярний огляд у гінеколога здатний виявити навіть саму незначну ерозію, яка може бути симптомом хламідіозу.
• При хламідіозі можуть початися виділення слизистого або гнійного характеру. Найчастіше вони білі або жовтуваті і володіють різким неприємним запахом. Якщо виділення пахнуть рибою, це може свідчити про наявність додаткової інфекції – гарднереллеза (бактеріального вагінозу).

Шляхи зараження

Локалізація запального процесу залежить від того, яким чином відбулося зараження хламідіозом. Хламідії можуть потрапити в організм кількома шляхами:

• Статевий контакт. Саме так найчастіше і відбувається зараження. Незахищений статевий акт може привести до швидкого зараження, а несвоєчасне лікування спричинить за собою безліч негативних наслідків. Запалення починається із слизової оболонки піхви, потім переходить на маткові труби і сечовипускальний канал. Розмноження хламідій в маткових трубах стає причиною спайкового процесу і безпліддя. Також запалення може з’явитися в шийці матки та сечівнику. Заразитися хламідіозом можна через будь-тип статевого акту: вагінальний, оральний або анальний.
• Вертикальний шлях до зараження новонародженого немовляти від матері. Хламідії проникають в організм дитини при проходженні через інфіковані родові шляхи у процесі родової діяльності. Надалі у дитини може початися хламідійний кон’юнктивіт або запалення в легенях. Зараження плода від вагітної поки не було доведено.
• Контактно-побутовий шлях поширення хламідіозу поки не доведений. Деякі лікарі вважають, що заразитися можна після використання чужого рушники, нижньої білизни або одягу. Вдалося з’ясувати, що хламідії можуть існувати на самих звичайних предметах до двох діб при температурі 19 градусів. Заразитися можна і через брудні руки, якщо носій хламідіозу активно поширює бактерії.

Загальні рекомендації щодо лікування

Лікування хламідіозу підбирається індивідуально для кожної пацієнтки, при це лікар враховує не тільки загальний стан хворої, але й інші фактори (наявність хронічних захворювань і стан мікрофлори кишечника). Приймати якісь препарати самостійно категорично не рекомендується. Це може призвести до того, що хламідіоз стане хронічним.

Загальні рекомендації щодо лікування зводяться до використання таких засобів і препаратів:

• Імуномодулятори. Прийом таких препаратів посилює загальну опірність організму. До імуномодулюючою препаратів відносять Віферон, Циклоферон, Лізоцим, Тималін та інші. Для лікування атипового урогенітального хламідіозу широко застосовують Поліоксидоній. Він підвищує кількість антитіл і благотворно впливає на стан імунної системи. Також цей препарат у складі комплексного лікування здатний прискорити процес одужання і зменшить побічні ефекти інших медикаментів (див. противірусні препарати та імуностимулятори).
• Антибіотики. Ці засоби швидко ліквідують всі бактеріальні інфекції, в тому числі і хламідіоз. Оскільки мікроорганізми даної хвороби розмножуються всередині клітин, вибір антибіотиків досить обмежений і включає лише тетрацикліни, фторхінолони і макроліди. Для більш ефективного лікування пацієнтку обов’язково перевіряють на наявність інших інфекцій статевих шляхів, щоб призначити правильне лікування.
• Протигрибкові препарати також входять в склад комплексної терапії. Препарати Ністатин, Пімафуцин та інші здатні ліквідувати грибок, який нерідко виникає разом з хламідіозом.
• Ферментні препарати, пробіотики та гепатопротектори. Курс антибіотиків може порушити мікрофлору кишечника, тому після їх прийому потрібно обов’язково пропити ферменти для нормалізації травлення і перистальтики. В якості гепатопротекторів найчастіше використовують Фосфоглив, Ессенціале Форте, серед ферментів найбільш поширеними вважаються Панкреатин, Мезим і Фестал, а популярними є пробіотиками Хілак форте, Лактобактерин і Біфідумбактерин (див. весь список препаратів пробіотиків, аналогів Лінексу).
• Дотримання дієти і режиму. Лікування в середньому триває місяць. В цей час пацієнтці слід уникати статевих контактів, сильних фізичних навантажень, відмовитися від гострої та солодкої їжі та алкоголю.
• Фізіопроцедури для лікування хламідіозу включають ультразвукове опромінення, магнітотерапію та магнітолазер, а також електрофорез і іонофорез.
• Для більш ефективного лікування застосовують і місцевий вплив лікарських препаратів: вагінальні і ректальні свічки, мікроклізми з настоянками рослин і лікувальні тампони.

Лікування в залежності від типу захворювання

Боротьбою з хламідіозом повинен займатися лише кваліфікований лікар, який має пізнання і в інших областях медицини. Нерідко бувають ситуації, що неправильно призначене лікування або некоректно підібрані антибіотики не тільки не покращують стан пацієнтки, але і додатково погіршують її стан.

Ключова роль відводиться діагностиці, тому для визначення хламідіозу використовують тільки найсучасніші методи досліджень. Але іноді лікарі все ж допускають діагностичні та лікувальні помилки з ряду причин:

• Неправильний вибір препарату для лікування, який робить терапію безуспішною.
• Неправильний аналіз результатів досліджень. Після проходження курсу лікування лабораторні дослідження не повинні виявити хламідій в організмі. Але якщо це все ж сталося, немає сенсу повторювати курс лікування антибіотиками. Слід перевірити результати аналізів, застосовуючи для цього різні методи лабораторної діагностики.
• Некоректне визначення ступеня излеченности пацієнтки може призвести до відновлення хвороби.
• Неякісно проведені лабораторні дослідження. При низькій кваліфікації лаборанта, неправильне взяття матеріалу для аналізів, а також неякісні тест-системи призведуть до отримання некоректних результатів.

Тільки після проведення ретельної діагностики можна призначити лікування, яке відрізняється в залежності від типу хвороби.

Гострий хламідіоз рекомендує лікувати за такою загальною схемою:

• Спочатку пацієнтці призначають базове лікування, яке включає прийом антибіотиків (наприклад, Доксицикліну). Також можна використовувати Вильпрафен та імунні препарати (Поліоксидоній, Аміксин). Паралельно призначають курс вітамінів, а після тижня лікування додатково призначають препарати-ензими. Якщо разом з хламідіозом розвивається грибкова інфекція, також прописують прийом протигрибкових препаратів (Ністатину, Флуконазолу, див. свічки від молочниці).
• Після завершення інтенсивного курсу, пацієнтці рекомендують пройти відновне лікування. Воно включає фізіотерапію (вплив лазером, ультразвуком і магнітом). Також використовують місцеве лікування, яке включає мікроклізми, лікувальні ванночки або вагінальні свічки.

При хронічному хламідіозі лікування проводиться трохи по-іншому:

• Спочатку пацієнтка проходить підготовчу стадію, протягом якої вона приймає імунні препарати і индуктотерапию. Крім цього призначають препарати-ензими і місцеві терапевтичні засоби.
• Далі починається базове лікування, яке проводиться за такою ж схемою, що і лікування гострої форми хвороби. Пацієнтці призначають антибіотики та вітаміни.
• Після завершення інтенсивного лікування, жінка проходить курс відновних препаратів, які відновлюють роботу кишечника і шлунка і приводять в норму мікрофлору.

Іноді хламідіоз призводить до виникнення новоутворень на внутрішніх статевих органах. Наприклад, при наявності ектопії шийки матки, пацієнтці спочатку призначають кольпоскопію і дослідження мазків, щоб підтвердити або спростувати наявність злоякісних новоутворень. Після отриманих негативних результатів жінкам призначають ферментні препарати, місцеве лікування та медикаменти, підсилюють деструкцію тканин органів.

Для вагітних жінок, заражених хламідіозом, теж використовують комплексне лікування, розбите на етапи. Серед антибіотиків, які підходять майбутнім мамам, можна виділити Ровамицин і Еритроміцин. Інші засоби (наприклад, доксициклін, фторхінолон) не можна приймати вагітним і в період лактації.

Можливі наслідки хламідіозу

Розмноження хламідій в клітинах внутрішніх статевих органів може викликати цілий ряд запальних процесів у матці, фаллопієвих трубах або яєчниках. В результаті несвоєчасного або некоректного лікування пацієнтка може постраждати від ендометриту, сальпінгіту і сальпінгоофориту. Також хламідіоз викликає безпліддя і підвищує ризик виникнення онкологічних захворювань.

Наслідки хламідіозу включають:

• Ендометрит – запалення слизової оболонки матки. Це захворювання перешкоджає вагітності і може стати причиною мимовільного викидня в майбутньому.
• Ендоцервіцит, або запалення шийки матки, значно збільшує ризик виникнення злоякісних новоутворень у цьому органі.
• Сальпингоофит (запалення придатків) і сальпінгіт (запалення маткових труб) призводить до безпліддя. Після хламідіозу на маткових трубах можуть з’явитися спайки, які будуть перешкоджати вагітності, або призвести до позаматкової вагітності.
• Синдром Рейтера, який призводить до хламідійному уретриту, артриту і кон’юнктивіту.

Cтаттю про симптоми хламідіозу у жінок також можна прочитати російською мовою: «Симптомы хламидиоза у женщин: лечение, схемы, осложнения».