Бактеріальний вагіноз – дуже поширене захворювання, якому піддаються жінки. І хоча сама хвороба не вважається серйозною, велику небезпеку становлять її ускладнення. Особливо великому ризику піддаються вагітні жінки, яким необхідно підбирати якісне лікування для відновлення мікрофлори піхви.

Загальне поняття про хвороби

Бактеріальний вагіноз піхви являє собою запальний процес даного органу, при якому в слизовій піхви порушується нормальна мікрофлора. В результаті хвороби збільшується кількість патогенних мікроорганізмів, а кількість нормальних молочнокислих бактерій і паличок Додерлейна.

Цей розлад також називають гарднереллезом, дисбактеріозом піхви або анаеробним вагінозом. Захворювання досить поширене (від 15 до 80 відсотків жінок), і характеризується не тільки наявністю декількох типів патогенних мікроорганізмів, але і відсутністю збільшення кількості лейкоцитів, що є явною ознакою запалення.

Класифікація захворювання

Існує кілька типів бактеріального вагінозу, які відрізняються за ступенем тяжкості:

• 1 ступеня (компенсований) характеризується відсутністю патогенної мікрофлори в мазку. Виявлені клітини епітелію не змінені, але при цьому існує ризик зараження іншими статевими інфекціями.
• 2 ступеня (субкомпенсований): кількість паличок Додерлейна зменшується, спостерігається незначне підвищення патогенної мікрофлори і лейкоцитів.
• 3 ступеня (декомпенсований) характеризується повною відсутністю молочнокислих бактерій, а в мазку дуже багато патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

Крім того, виділяють гострий, торпідний і стертий (безсимптомний) дисбактеріоз піхви за течією хвороби.

Як розвивається хвороба?

В нормі в піхві містяться молочнокислі і лактобактерії, які переробляють глікоген, виробляють молочну кислоту, створюючи тим самим кисле середовище, яка запобігає розвиток патогенної мікрофлори. Крім того, молочнокислі бактерії виробляють перекис водню, яка виконує знезаражуючу функцію. Якщо зміст цих бактерій знижено, кисле середовище трансформується в лужну, і створюються сприятливі умови для розмноження патогенних мікроорганізмів.

Наприклад, при утриманні молочнокислих бактерій в 95 відсотків, решта п’ять відсотків припадають на патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Причинами бактеріального вагінозу, таким чином, є не вплив якогось певного збудника, а цілого комплексу патогенних мікроорганізмів (гарднерел, мікоплазми і мобилинкуса). Найчастіше бактеріальний вагіноз супроводжується розмноження анаеробних бактерій, яким для життєдіяльності не потрібен кисень.

Що може викликати захворювання?

Існує два типи факторів, які можуть спровокувати розвиток бактеріального вагінозу.

До ендогенних (чинним зсередини організму) відносять:

• Період менопаузи, під час якого в крові міститься дуже мало естрогену для запобігання розвитку патогенної мікрофлори;
• Патології ендокринної системи;
• Під час вагітності, коли підвищена вироблення прогестерону викликає недостатній синтез естрогену і зниження імунітету;
• Гормональні збої;
• Наслідки абортів або природних викиднів;
• Дисбактеріоз кишечника;
• Атрофічні процеси в слизовій оболонці піхви (крауроз вульви).

Екзогенні чинники, що викликають бактеріальний вагіноз, включають:

• Тривале і безконтрольне лікування антибіотиками;
• Запалення органів статевої системи (у минулому або наявні);
• Використання антимікотичних засобів, цитостатиків та застосування променевої терапії;
• Активне статеве життя;
• Недотримання правил особистої гігієни;
• Зміни статевих партнерів;
• Надмірна гігієна (підмивання антибактеріальними засобами, вагінальний душ, спринцювання;
• Використання сперміцидів (див. негормональні протизаплідні);
• Анатомічні порушення в шийці матки, м’язах тазового дна і вагіни після пологів або операцій;
• Використання тампонів, шийкових ковпачків, внутрішньоматкових спіралей і діафрагм;
• Чужорідне тіло в піхві.

Перелічені провокуючі фактори свідчать про те, що бактеріальний вагіноз не відноситься до венеричних захворювань, тому їм можна заразитися при незахищеному статевому акті. Активне статеве життя лише сприяє проникненню умовно-патогенної мікрофлори у піхві та її подальшого розмноження.

Прояви захворювання

Найчастіше бактеріальний вагіноз не проявляється якимись яскравими симптомами. Запідозрити захворювання можна лише за наступним факторам:

Сильні виділення при бактеріальному вагінозі, які мають неприємний запах

Жінки скаржаться на характерний запах аміаку або тухлої риби. Це пояснюється тим, що деякі умовно-патогенні мікроорганізми в результаті своєї життєдіяльності виділяють неприємний запах (зокрема, гарднерели).

На початковому етапі зараження виділення рідкі і мають білий або сірий колір.

При тривалому перебігу захворювання (більше двох років), симптоматика змінюється:

• Виділення стають більш густими, тягучими і сирнистими;
• Хвороба може супроводжуватися розладами сечовипускання;
• Виділення набувають темно-зелений колір;
• Статевий акт супроводжується хворобливими відчуттями;
• При тривалому перебігу дисбактеріозу піхви виділення стають липкими, густими і рівномірно розподіляються по стінках піхви, але їх легко можна зняти ватним тампоном;
• У деяких пацієнток можуть виникати печіння і свербіж у вульві;
• Кількість виділень стає рясним (до 0,02 літра на добу);
• До бактеріального вагінозу може приєднатися інфекція, що спровокує розвиток вагініту.

Характерно, що захворювання не відрізняється ознаками звичайного запалення. Під час огляду поверхню слизової піхви має нормальний рожевий колір, і лише у деяких пацієнток в період менопаузи можуть бути помічені окремі червоні запалені ділянки.

Кольпоскопія також не є точним діагностичним методом, оскільки не показує характерних ознак запальних проявів, але у третини жінок спостерігаються фонові процеси в шийці матки і процеси рубцювання.

Бактеріальний вагіноз при вагітності

При вагітності ризик розвитку бактеріального вагінозу значно підвищується, оскільки виробляється в організмі прогестерону провокує збільшення кількості слизу в піхві і змінює кислотну середу органу.

Однак, далеко не всі вагітні жінки ризикують захворювати бактеріальним вагінозом. У групу ризику входять лише ті пацієнтки, у яких захворювання було діагностовано ще до зачаття, але в період вагітності бактеріальний вагіноз в обов’язковому порядку вимагає лікування.

Ознаки захворювання у вагітних і невагітних жінок збігаються: пацієнтки скаржаться на густі білі пінисті виділення з запахом тухлої риби.

Важливо вчасно проконсультуватися з лікарем, щоб визначити, чим лікувати бактеріальний вагіноз при вагітності, оскільки дане захворювання загрожує серйозними наслідками як для матері, так і для її малюка:

• На ранніх термінах хвороба може спровокувати мимовільний аборт;
• На більш пізніх термінах зараження може спричинити внутрішньоутробне інфікування плода та навколоплідних вод, що дуже часто призводить до передчасного розриву навколоплідного міхура;
• Бактеріальний вагіноз здатний спровокувати передчасні пологи і ускладнення в процесі родової діяльності (аж до гнійно-септичних захворювань у післяпологовий період).

Діагностичні методи

Для точного діагностування бактеріального вагінозу, лікарю потрібно не тільки зібрати анамнез і проаналізувати скарги пацієнтки, але і провести деякі процедури:

Гінекологічний огляд

Під час огляду лікар зможе виявити на шийці матки або слизової піхви однорідні білі виділення кремової консистенції, які володіють неприємним рибним запахом, а їх кількість перевищує норму.

Мазок

Після лабораторного аналізу мазка з піхви, при наявності бактеріального вагінозу у досліджуваному матеріалі будуть виявлені частинки епітелію з прикріпленими до них патогенними мікроорганізмами (кандидоз, гонорея, трихомоніаз). Крім того, аналіз мазка здатний підтвердити відсутність запального процесу, що також є характерним для вагінального дисбактеріозу.

Визначення кислотності піхви

Для цього в задню частину піхви занурюють спеціальну чутливу смужку, яка здатна показати підвищення кислотності (до 4,5 балів при бактеріальному вагінозі).

Останнім підтвердженням діагнозу служить змішування виділень з десятивідсотковим розчином калієвої лугу, після якого білі починають виділяти насичений рибний запах.

Наявність трьох ознак із чотирьох свідчить про наявність хвороби.

Методи лікування

Якщо у жінки був діагностований бактеріальний вагіноз, лікувати його потрібно починати відразу. Тільки своєчасне та коректне лікування дозволить позбутися від хвороби без наслідків.

Боротьба з хворобою здійснюється поетапно:

• На першому етапі поліпшуються фізіологічні умови піхви, захисні сили організму і гормональний фон. Крім того, необхідно знищити патогенні мікроорганізми, які й провокують захворювання.
• Другий етап полягає у відновленні нормальної піхвової мікрофлори.

Основним принципом лікування бактеріального вагінозу є використання засобів і препаратів, які відновлюють мікрофлору і кисле середовище в піхві, оскільки саме вона запобігає ріст хвороботворних бактерій. Крім того, курс лікування включає десенсибілізуючі засоби і медикаменти для покращення імунітету. Одночасне лікування статевого партнера не потрібно.

Засоби для терапії бактеріального вагінозу включають:

Свічки і таблетки від бактеріального вагінозу

Найчастіше для цих цілей використовують метронідазол (препарати Трихопол, Ориндазол, Кліндаміцин та ін), які беруть курсом 7-10 днів. Важливо враховувати, що при використанні цих засобів можуть виникати побічні реакції: нудота, металевий присмак у роті. Крім того, під час лікування і протягом доби після його завершення не можна вживати спиртні напої.

Хорошими засобами для місцевого застосування є вагінальні свічки (Кліон-Д, Флагіл, Метрогіл) або введення в піхву тампонів, просочених лікувальними кремами і гелями (див. протизапальні свічки в гінекології).

Вітамін С

Разом з засобами для відновлення мікрофлори піхви пацієнтці призначають прийом вітаміну С, який не тільки покращує роботу імунної системи, але і сприяє відновленню тканин.

Інсталяції в піхві

Для створення кислого середовища, яка запобігає подальший розвиток бактерій, пацієнтці призначають інсталяції двопроцентної і борної кислоти.

Крім того, терапію слід доповнювати противоалергеннимі засобами (Цетрин, Супрастин, Тавегіл).

Другий етап лікування призначений для відновлення здорової мікрофлори піхви. Для цього використовуються біопрепарати, які вводяться в піхву. Засоби Апілак, Ацилакт, Лактобактерин, Біфідумбактерин розчиняють кип’яченою водою, просочують цим засобом тампон і вводять у піхву двічі на добу з перервою 10-12 годин протягом тижня.

Для відновлення піхвової мікрофлори використовуються наступні супозиторії:

• Біфідумбактерин (по 1 свічці двічі на день);
• Лактобактерії Лажиналь або Вагилак використовують по одній капсулі двічі на день протягом 10 днів;
• Засіб Біфікол також призначають курсом 7-10 днів;
• Препарат Ацилак слід вводити у піхву протягом 10 днів.

Засоби для лікування хвороби при вагітності

У першому триместрі вагітності терапію бактеріального вагінозу не проводять, оскільки основні засоби лікування токсичні для плода. З обережністю можна застосовувати лише місцеві засоби.

У другому триместрі призначають короткі курси Метронідазолу і Кліндаміцину (курс лікування становить не більше п’яти днів).

Профілактичні засоби

Бактеріальний вагіноз, як і інші захворювання, простіше попередити, ніж лікувати. Для профілактики хвороби слід утримуватися від безладних статевих зв’язків, а також завжди користуватися презервативами під час сексу.

Крім того, необхідно усунути порушення ендокринної системи, нормалізувати гормональний фон, і регулярно проходити обстеження у гінеколога. Щоб поліпшити місцевий імунітет, часто використовують вакцини Солко-Триховак, яку вводять внутрішньом’язово тричі з перервою в два тижні. Повторна вакцинація проводиться через рік. Подібний засіб дозволяє захистити жінку від бактеріального вагінозу протягом двох років.

Cтаття про лікування бактеріального вагіноза також доступна російською мовою: «Как лечить бактериальный вагиноз, симптомы, причины, лечение свечами, таблетками».