Причини запору у дітей, дорослих, вагітних жінок, літніх людей

Читайте також:

У клінічній практиці запором вважається сповільнене і утруднене, часто не повне звільнення кишечнику від калових мас, позиви на дефекацію при якому виникають рідше, ніж раз в три доби. Запор зустрічається як самостійний розлад функції кишечника, і як симптом багатьох захворювань травної системи. Більшою мірою схильні до запорів особи, які ведуть малорухливий спосіб життя, віддають перевагу гостру і жирну їжу, літні люди і маленькі діти.

Види запору

Класифікація закрепів досить складна, в першу чергу – це класифікація по етіології:

  • Первинний запор – розвивається на тлі запальних процесів в кишечнику або спадкового фактора.
  • Вторинний запор – утворюється як симптом іншого захворювання.
  • Ідіопатичний запор – це запори неясної етіології.

Також патологія поділяється за характером перешкод, це такі види як:

  • Механічний – зростаючі пухлинні утворення, спайки, калові завали;
  • Дискінетичний – порушення скоротливої функції мускулатури кишечника;
  • Аліментарний – розвивається на тлі прийому лікарських препаратів або суворої, нерегульованої дієти.

Симптоми запору

Крім відсутність позивів до дефекації, характерні для запору симптоми такого виду, як:

  • Відчуття розпирання зсередини в області живота і промежини, що виникає на тлі застою калу в кишечнику.
  • Болю, що охоплюють область розташування низхідного відділу товстого кишечника, сигмовидної і прямої кишки. Локалізація болів йде по лівій половині живота, лівої клубової області, в області тазу і промежини. Виникнення болю пов’язано з перерозтягання або спазмом на різних ділянках товстого кишечника.
  • Здуття живота. В результаті застою калових мас, посилюється газоутворення, яке не знаходить виходу. Здуття живота є найпоширенішим супутником хронічного запору.
  • Нудота, інколи блювання, відсутність апетиту.
  • Постійне напруження при дефекації. Природний рефлекс організму, що створює підвищений тиск, що сприяє висновку калу з кишки.
  • Твердий і сухий стул. Недолік рідини робить кал сухим і твердим, зменшуючи його масу.
  • Стул з домішкою слизу. Застояні калові маси виділяють токсини, які дратують слизову оболонку кишки. Зворотне всмоктування токсинів провокує утворення слизу.
  • Поверхневі прожилки крові. Сухі тверді калові утворення травмують стінки прямої кишки та кровотеча з ушкодженої поверхні вихідного отвору і ануса дають поверхневі прожилки крові (див. кров у калі, кал чорного кольору).
  • Неповне спорожнення. Одним із основних симптомів є відчуття неповного випорожнення кишечника.

Причини запору у людей без патологій

Труднощі в дефекацією можливі як на тлі системних захворювань, так і без особливих видимих причин. При відсутності будь-яких патологій в травній системі, причиною запору, скоріше всього, стає сидячий спосіб життя і неправильне харчування. Цей вид запору називається функціональним, а від симптомів легко позбутися, усунувши аліментарні причини:

  • Неграмотні, виснажливі дієти, з недостатнім вмістом рослинної клітковини, роздільне харчування, переважання в меню білків і жирів, моно-дієти.
  • Вживання недостатньої кількості рідини, швидка втрата рідини при лихоманці, прийом сечогінних засобів і препаратів заліза.
  • Малорухливий спосіб життя.
  • Лікування такими препаратами як: ентеросорбенти, анальгетики, протидіарейні, протисудомні, антибіотики, холінолітики, антациди, антидепресанти.

Патологічні причини запору

Проблеми з дефекацією викликають більшість хвороб шлунково-кишкового тракту, недолік ферментів, хвороби печінки і жовчовивідних шляхів.

Патології шлунка і кишечника
  • Езофагіти, пухлини, стриктури стравоходу викликають обмеження доступу їжі і вимушене голодування.
  • Гастрит, виразка шлунка, 12-палої кишки сприяють підвищенню викиду соляної кислоти і пепсину, які стають винуватцями затримки дефекації. Онкологічні пухлини шлунка знижують здатність організму до розщеплення їжі, що, в свою чергу, знижує апетит. Порочні рубці вихідного відділу стравоходу і вихідного одягла шлунка перешкоджають нормальному надходженню їжі в кишечник.
Захворювання кишечника
  • Дисбактеріоз. Порушення кількості корисних бактерій та патогенної флори, яка є зниженням кількості необхідних ферментів для травлення і зброджування призводить до гниття в кишечнику.
  • При біліарному цирозі відмирають печінкові клітини, відновлення яких відбувається з деформацією часточок та формування вузлів, які стають здавлюють фактором внутрішньопечінкових жовчних проток. Це, в свою чергу, перешкоджає виходу жовчі і стає причиною запору.
  • Запальні процеси ускладнюють моторику, викликаючи зміни на слизовій оболонці, що призводить до нерівномірним скороченням кишкової мускулатури, що сприяє застою калу (див. хвороба Крона)
  • Геморої з’являється яскраво виражений больовий синдром, що супроводжується запаленням і тромбозом вен прямої кишки, що є причиною запору.
  • Порушення іннервації кишкової мускулатури або її координації веде до гипомоторной дискінезії кишечника.
  • Неправильний розвиток. Вроджені патології кишечнику є серйозною причиною запорів. Хвороба Гіршпрунга, при якій відсутні нервові сплетення в стінках кишечника, мегаколон (формування дуже великого розміру калу), долихосигма або дивертикули стають причиною хронічних запорів протягом усього життя.
  • Постопераційна реакція організму може на деякий час спровокувати атонію кишечника.
  • Також перешкодою для проходження калу стають випинання прямої кишки і анальний стеноз.
  • Патології жовчовивідних шляхів і печінки. Жовчні кислоти, що виробляються печінкою, мають виражену послаблюючу дію. Будь-яка патологія, що перешкоджає виробленню і надходженні в кишечник жовчі, створює проблему для нормальної дефекації.
  • При гепатиті в період загострення порушується обмін жовчних кислот і білірубіну, що призводить до знебарвлення калу і порушення дефекації.
  • Жовчнокам’яна хвороба. Закупорювання проток каменем також є перешкодою до току жовчі.
  • Рак кишечника. Зростання будь-яких новоутворень є перешкодою на шляху проходження калових мас. Має значення й розташування перешкоди, чим воно нижче, тим важче симптоматика патології. Окрім пухлин, механічне перешкоду створюють спайки і калові камені.
  • Надходженню жовчі перешкоджають атонія жовчного міхура, дискінезія жовчних шляхів.
  • Видалення жовчного міхура створює постхолецистектомічний синдром, при якому жовч не виробляється в необхідному обсязі і, природно, не може чинити необхідною кількістю в кишечник.
Захворювання іншої етіології
  • Розлади ендокринної системи. Ожиріння, гіпотиреоз, цукровий діабет є причиною вторинних запорів.
  • Неврологічні патології. При травмах хребта, що зачіпають ділянки від шийного до поперекового відділів, порушується іннервація кишечника, що позначається на дефекації. А також такі захворювання, як інсульт, міжхребцева грижа, хвороба Паркінсона, радикулоневрит.
  • Хвороби підшлункової залози. Причиною запору також стає недолік ферментів підшлункової залози, що супроводжує такі захворювання як:

Причини запору у жінок

Для жінок, крім загальних причин запору у дорослих людей, існують ще причини дисгормональної етіології, це:

  • Передменструальний синдром, в період якого підвищується рівень прогестерону і простагландину, що може спровокувати порушення дефекації.
  • Вагітність. Збільшення об’єму матки зрушує кишечник зі свого місця, і тисне на нього, що може стати перешкодою для проходження калу.
  • Кесарів розтин. Після цієї операції матка скорочується в недостатньому темпі, що викликає атонію кишечника. Крім цього, атонія кишечнику може виникнути і при нормальних пологах, якщо матка скорочується дуже повільно, і розвиваються такі патології як:
    • кровотеча,
    • запалення,
    • метроендометрит після ручного обстеження.
  • Часто страждають запором на тлі синдрому роздратованого кишечника жінки, які мають лабільну нервову систему. У цьому випадку запор носить хронічну форму і майже не піддається стандартною схемою лікування.
  • Гінекологічні захворювання запального характеру і сечостатевої системи зазвичай протікають в супроводі порушення дефекації (див. циститу у жінок).

Причини запору у дітей

У перший рік життя у дитини акт дефекації відбувається автоматично після наповнення прямої кишки. Поступово батьки привчають малюка заздалегідь проситися на горщик, коли він відчує позиви. І поступово до 2-х років у дитини формується умовний рефлекс терпіти до того моменту, поки його не посадять на горщик. Хоча повсюдне використання памперсів дало деякі негативні наслідки їх застосування.

Дітки, не привчені вчасно до горщика, і в подальшому можуть посилено чинити опір цій процедурі. Спроби посадити дитину силою не приведуть ні до чого хорошого, і можуть тільки викликати психологічний блок так, що малюк буде свідомо перешкоджати виходу калу. В результаті така ситуація може вилитися в запор психологічного генезу. Після трирічного віку психологічні запори в домашніх умовах виправити вже неможливо, необхідно кваліфіковане лікування у психотерапевта або невропатолога.

В інших ситуаціях причини запору у дітей практично такі ж, як і у дорослих, за винятком декількох факторів, небезпечних для життя дитини.

Запор у новонароджених

Прояви звичайного запору у новонародженого необхідно диференціювати від таких важких пороків розвитку, як:

  • атрезія анального отвору,
  • стеноз вихідного відділу шлунка.

У першому випадку кал не може вийти з причини відсутності отвори, а в другому їжа просто не може проникнути в кишечник. Вирішити ці проблеми можна тільки оперативним шляхом у перші ж місяці після народження.

Запор у немовляти

На момент народження кишечник дитини повністю не сформований, а також не заселений необхідними для травлення бактерій. Їх він отримає з молоком матері в перші місяці життя. Запор у немовлят досить поширене явище, і може виникати з таких причин:

Крім цього, запор у маленьких дітей може розвинутися на тлі таких патологій як:

  • лихоманка,
  • зневоднення,
  • недостатнє харчування або відверте голодування,
  • тривале годування протертою їжею,
  • недолік або передозування вітаміну D.

Крім цього, запор може виникати і внаслідок аномального розвитку (див. підвищений внутрішньочерепний тиск, причини частих зригувань). Тому при появі перших же симптомів аномалії у дітей, необхідно негайно звернутися до педіатра.

Запор та блювання

При супроводі запору блювотою і неспокійною поведінкою дитини, слід підозрювати таку важку патологію, як інвагінація кишечника. Ознаками, при яких слід негайно викликати швидку, є блювання фонтаном і малинова слиз замість калу. Вилікувати патологію можна тільки хірургічним шляхом.

Причини утворення запору вельми різноманітні, і щоб швидко і грамотно позбутися від нього, необхідно звернутися до спеціаліста, пройти обстеження і з’ясувати причину запору, яку і потрібно лікувати.

Причини запору у людей похилого віку

В період старіння в організмі знижуються показники багатьох гормональних функцій, знижується секреція шлункового соку, вироблення кишкових ферментів, що призводить до недостатньої роботі кишкової мускулатури і, як наслідок, запорів. Відзначено, що після 60 років проблема запору стосується практично кожного четвертого людини. При цьому нормальна моторика кишечника зберігається у літніх людей:

Важливе значення у цьому віці має якісне протезування зубів. При відсутності зубів або поганих протезах значно знижується якість харчування та пережовування їжі, що у підсумку призводить до проблем з дефекацією.

Так само важлива рухова здатність. Літні люди, які вимушено чи з власних спонукань мало рухаються, набагато частіше страждають запорами, ніж їх активні ровесники.

Хронічні запори

Діагноз хронічний запор ставиться в тому випадку, якщо проблема зі стулом не зникає протягом півроку, незважаючи на вжиті заходи лікування. Також цей діагноз повинен супроводжуватися двома з наступних ознак:

  • дефекація рідше 3-х разів на тиждень;
  • кал кулькоподібний або дуже твердий;
  • без напруження дефекація неможлива;
  • дефекація супроводжується почуттям неповного спорожнення;
  • є необхідність в ручній евакуації.

Класифікація хронічного запору грунтується на механізмі порушень рухової активності, виділяють:

  • спастичний запор,
  • гіперкінетичний запор,
  • гіпокінетичний закреп,
  • атонічний запор,
  • поєднана форма запору.

Хронічна форма запору завжди супроводжується рядом ускладнень:

  • анальний спазм,
  • ректальні і анальні тріщини
  • геморой,
  • утворення калових завалів.

Психологічні причини утворення запорів

Нерідко порушення дефекації виникає, без будь-яких фізіологічних причин. При відсутності внутрішніх порушень, ставиться питання про психологічні причини запору.

Порушення центральної або вегетативної нервових систем позначаються на інтенсивності передачі нервових імпульсів до мускулатури кишечника. З’являється патологічний спазм, не дозволяє виконати нормальну дефекацію. Спазм може викликати відсутність нормальних умов і вимушене тривале терпіння.

Частою причиною психологічного запору стає синдром роздратованого кишечника. При цьому в організмі виникає цілий ряд порушень на тлі емоційного розладу, хронічного стресу, адаптаційних проблем.

Поєднання запору з проносом

Нерідко проблеми травлення супроводжуються нестабільністю формування калу, коли поєднуються запор і пронос. Часто затримка стула на кілька днів дозволяється рясним і частим рідким стулом, це характерно для таких захворювань, як:

Cтаттю про причини запору у дітей, дорослих, вагітних жінок, літніх людей також можна прочитати російською мовою: «Причины запора у детей, взрослых, беременных женщин, пожилых людей».